08 серпня 2017 року Справа № 906/27/17
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого: суддів:Студенця В.І., Палія В.В., Селіваненка В.П.
за участю представників сторінвід позивача - не з'явився, від відповідача - не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт"
на постанову від Рівненського апеляційного господарського суду 03.05.2017
та на рішення відГосподарського суду Житомирської області 20.03.2017
у справі№ 906/27/17
за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Граніт"
простягнення 20 735, 00 грн,
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (далі - ТОВ "Граніт") про стягнення 20 735,00 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.01.2017 порушено провадження у справі №906/27/17 за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ТОВ "Граніт" про стягнення 20 735,00 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Кудряшова Ю.В.) від 20.03.2017 позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Граніт" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 20 735,00 грн штрафу та 1 378,00 грн судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Дужич С.П. - головуючий суддя, судді Тимошенко О.М., Саврій В.А.) від 03.05.2017 рішення Господарського суду Житомирської області від 20.03.2017 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.03.2017, ТОВ "Граніт" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України та норми процесуального права - ст.ст. 32, 38, 43 ГПК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2017 касаційну скаргу ТОВ "Граніт" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 08.08.2017.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Граніт" 04.07.2016 зі станції Миропіль Південно-Західної залізниці на станцію Запитів Львівської залізниці за залізничною накладною №34147728 відправило вагон №65298648 з вантажем відсів гранітний. У залізничній накладній зазначено, що маса вантажу нетто 69000 кг.
По прибутті вагон №65298648 на станцію Здолбунів Львівської залізниці було проведено контрольне зважування вантажу.
Результати комісійного зважування було зафіксовано у комерційному акті СА №000086/25/1 від 06.07.2016 де зазначено, що по прибутті поїзда та одночасному зважуванні на електронній тензометричній вазі виявлено: менше проти документа 10800 кг. Згідно з відеонагляду вантаж завантажений гіркоподібно, нижче бортів на 750 мм, сліди втрати вантажу не виявлені. Працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено контрольне комісійне зважування маси вантажу на 150-тоних залізничних вагах і виявлено: у вагоні №65298648 зазначено у перевізних документах: маса вантажу за документами нетто - 69000 кг, маса, встановлена при переважуванні нетто - 62400 кг, що на 6600 кг менше ніж вказано у залізничній накладній.
У зв'язку з неправильним зазначенням у накладній маси вантажу, позивачем на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України було нараховано відповідачеві штраф у розмірі 20735,00 грн, стягнення якого є предметом спору у даній справі.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив із того, що оскільки обставинами справи підтверджується наявність самого факту невідповідностей в накладній фактичним даним, то позовні вимоги, заявлені на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, погодився з його висновком про обґрунтованість заявленого позову.
При цьому, судом апеляційної інстанції відхилено доводи ТОВ "Граніт", що вантажоотримувач одержав вантаж в повному об'ємі і не має жодних претензій ні до позивача ні до відповідача по даній справі, що вказує на відсутність факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у перевізних документів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що неправильне зазначення маси вантажу зафіксовано у комерційному акті СА№000086/25/1 від 06.07.2016, а сам вантаж видано з врахуванням нестачі вантажу, виявленої позивачем у розмірі 6 600 кг, що підтверджується підписом одержувача.
Посилання ТОВ "Граніт", як на підставу для звільнення від відповідальності на телеграму ПАТ "Укрзалізниця" №Ц-1-25/315-17 від 08.07.2017, в якій зазначено про необхідність застосування до відправників штрафних санкцій у разі затримки вагонів з неправильно зазначеною масою вантажу у випадках перевантаження вагона понад його вантажопідйомність, судом апеляційної інстанції спростовано із зазначенням того, що вказана телеграма не є нормативно-правовим документом і має виключно інформаційно-розпорядчий характер та за своєю суттю не вносить зміни до Статуту залізниць щодо підстав та виду відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу у перевізному документі у вигляді стягнення штрафу.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту залізниць України)
Оскільки провізна плата на вагон, як встановлено господарськими судами, дорівнює 4 147,00 грн, то позивач просив стягнути її з відповідача у п'ятикратному розмірі в сумі 20 735,00 грн.
У ст. 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно із ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера).
У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок.
У ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема таких обставин як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Відповідно до п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
У п. 6 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Враховуючи те, що в залізничній накладній на перевезення, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем неправильно зазначено масу вантажу і вказана обставина, згідно із ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з вантажовідправника штрафу, то колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи ТОВ "Граніт" викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 20.03.2017 у справі № 906/27/17 - без змін.
Головуючий - суддя Студенець В.І.
Судді: Палій В.В.
Селіваненко В.П.