08 серпня 2017 року Справа № 922/3139/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
І. Алєєвої, Л. Рогач
за участю представників: прокуратури Гудименко Ю.В. - прокурор відділу ГПУ позивача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідачів не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області
на постановувід 02.02.2017 Харківського апеляційного господарського суду
у справі№922/3139/16 господарського суду Харківської області
за позовомКерівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області
до -Куп?єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області -Селянського фермерського господарства "Віра"
провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору
У вересні 2016 року Керівник Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Богодухівської районної державної адміністрації до Куп'єваської сільської ради та Селянського фермерського господарства "Віра" про визнання незаконним та скасування рішення ХV сесії Куп'єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області №89-V від 09.10.2007 р. "Про надання СФГ "Віра" дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під водоймою", рішення ХL сесії Куп'єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області №245-V від 02.09.2010 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки зі ставком в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди на земельну ділянку зі ставком СФГ "Віра" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах с. Куп'єваха Куп'єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області", та визнання недійсним договору оренди землі б/н від 26.12.2011 р., укладеного між відповідачами у справі, на підставі статей 122, 123, 124, 134, 152, 211 Земельного кодексу України, статей 21, 181, 203, 228, 216, 256, 261, 378 Цивільного кодексу України, статей 13, 23 Закону України "Про оцінку земель", статей 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 4,9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Позивач, в обґрунтування позову, посилався на те, що, по-перше, спірна земельна ділянка була передана Куп?єваською сільською радою СФГ "Віра" з порушенням вимог статті 122 Земельного кодексу України, оскільки надання в оренду земельної ділянки водного фонду, розташованої в межах населеного пункту відноситься до повноважень районної державної адміністрації; по-друге, передача в оренду спірної земельної ділянки відбулась без проведення земельних торгів, що є порушенням частини 2 статті 124 Земельного кодексу України; по-третє, спірний договір укладено з порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", а саме: без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; по-четверте, в порушення абзацу 7 статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", статті 123 Земельного кодексу України, відповідачем не проведено обов'язкову державну експертизу землевпорядної документації.
СФГ "Віра" у відзиві на позов проти задоволення позову заперечувало та зазначало, що керівник Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності і у зв'язку з цим просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Водночас відповідач посилався на те, що прокурор не навів обґрунтованих підстав для представництва інтересів держави у суді.
У доповненнях до відзиву СФГ "Віра" вказувало на те, що своєчасно та у повному обсязі сплачує орендну плату та інші платежі, а тому підстави для визнання недійсним оспорюваного договору відсутні.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. (суддя Аюпова Р.М.) в позові відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням пункту 12 "Перехідних положень" Земельного кодексу України, саме Куп'єваська сільська рада, на момент виникнення спірних правовідносин, була розпорядником земель в межах населеного пункту с. Куп'єваха, а тому сільрада, приймаючи спірні рішення, діяла в межах наданих їй законом повноважень.
Водночас суд дійшов висновку, що державна експертиза землевпорядної документації не проводилася. При цьому судом було враховано те, що спірні рішення ради є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання у зв'язку з чим суд відмовив у позові про визнання незаконними та скасування рішень Куп'єваської сільської ради №89-V від 09.10.2007 р. та №245-V від 02.09.2010 р.
Крім того, суд визнав, що відповідачами при укладенні спірного договору не було дотримано встановленого законом порядку визначення орендної плати за спірну земельну ділянку відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки та передача в оренду спірної землі відбулась без проведення земельних торгів.
Поза тим, суд відмовив у позові про визнання недійсним договору оренди за спливом строку позовної давності, оскільки, як встановив суд, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Богодухівської райдержадміністрації і позивач ще в 2008 році був обізнаним про передачу спірної земельної ділянки в оренду фермерському господарству та не заперечував проти цього. Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності прокурором та позивачем надано не було.
За апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області Харківський апеляційний господарський суд (судді: Медуниця О.Є., Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 02.02.2017 р. залишив його без змін.
Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 116, 122, 203, 215, 216 Земельного кодексу України, статей 203, 204, 215, 216, 256-257, 261, 267 Цивільного кодексу України, статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 51 Водного кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статей 47, 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор не погоджується з висновком судів про наявність підстав для застосування строку позовної давності та посилається на те, що у даному випадку строк позовної давності ні прокурором, ні позивачем не пропущено і строк позовної даності слід застосовувати з часу звернення прокурора до суду.
Прокурор також зазначає, що висновок Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Богодухівської РДА "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку" від 19.05.2008 р. не свідчить про обізнаність саме позивача про передачу в оренду спірної земельної ділянки, оскільки остання є окремою та самостійною юридичною особою.
На думку прокурора, Куп?єваська сільська рада при ухваленні оспорюваних рішень і укладенні договору діяла з порушенням вимог земельного законодавства та з перевищенням наданих їй законом повноважень.
Від відповідачів відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Куп'єваська сільська рада Богодухівського району Харківської області рішенням ХV сесії від 09.10.2007 р. №89-V надала СФГ "Віра" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (на місцевості) під водоймою та її грошову оцінку.
В подальшому, рішенням Куп'єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 20.05.2010 р. № 236-V СФГ "Віра" було продовжено термін дії дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (на місцевості) під водоймою, загальною площею 50,96 га, наданого попереднім рішенням ради від 09.10.2007 р.
Суди також встановили, що рішенням ХL сесії V скликання Куп'єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 02.09.2010 р. №245-V було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки зі ставком в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди на земельну ділянку зі ставком СФГ "Віра" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах с.Куп?єваха Куп'єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області, загальною площею 50,9600 га, за рахунок земель водного фонду.
Іншим рішенням ХІІ позачергової сесії VІ скликання Куп'єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 26.12.2011 р. №74-VІ "Про надання в оренду земельної ділянки водного фонду СФГ "Віра", фермерському господарству було надано в оренду земельну ділянку водного фонду, загальною площею 50,9600 га, в тому числі: під водою - 35,0106 га, пасовищ - 8,8813 га, чагарники - 2,9304 га, боліт - 3,3967, дамба (гідротехнічна споруда) - 0,7410 га строком на 20 років.
26.12.2011 р. між Куп'єваською сільською радою Богодухівського району Харківської області - орендодавцем та Селянським фермерським господарством "Віра" - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду.
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передав, а орендар набув право на оренду земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться на території Куп'єваської сільської ради в межах населеного пункту с.Куп?єваха. Кадастровий номер земельної ділянки: 6320885501:00:002:0001.
Згідно з пунктом 1.2 договору земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пунктом 2.1 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка з земель запасу водного фонду, загальною площею 50,9600 га, в тому числі: під пасовищами - 8,8781 га, під іншими захисними насадженнями - 2,9304 га, під болотом - 3,3999 га, під водою - 35,0106 га, під гідротехнічною спорудою - 0,7410 га. На земельній ділянці розташована глуха земляна гребля.
Грошова оцінка земельної ділянки водного фонду не проведена (пункт 2.3 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата за користування земельною ділянкою складає, згідно з розрахунком, який є невід'ємною частиною договору 13546,56 грн. на рік.
Договір укладається строком на 20 років, починаючи з дати його реєстрації (пункт 3.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога Керівника Дергачівської місцевої прокуратури заявлена в інтересах держави в особі Богодухівської райдержадміністрації до Куп'єваської сільської ради та Селянського фермерського господарства "Віра" про визнання незаконними та скасування рішень Куп'єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області "Про надання СФГ "Віра" дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під водоймою" №89-V від 09.10.2007 р., "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки зі ставком в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди на земельну ділянку зі ставком СФГ "Віра" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах с. Куп'єваха Куп'єваської сільської ради Богодухівського району Харківської області" №245-V від 02.09.2010 р., а також визнання недійсним договору оренди землі б/н від 26.12.2011 р., укладеного між відповідачами у справі.
Прокурор, як на підставу для представництва інтересів держави в суді, посилався на порушення інтересів держави в особі Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області в частині реалізації прав власника щодо спірної земельної ділянки водного фонду, отримання від неї корисних властивостей на правах законного користувача землі, збереження її екологічного стану та придатності до користування у майбутньому. На думку прокурора, використання спірної земельної ділянки водного фонду, котра, як він вважав, відноситься до державної власності, порушує інтереси держави, як власника щодо реалізації права розпорядження нею через уповноважений орган виконавчої влади, яким є позивач у даній справі - Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області.
Право на судовий захист суб'єктивних прав, свобод та інтересів юридичних осіб, а також держави здійснюється шляхом звернення до суду з позовом, який у процесуальному розумінні є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів і складається з двох елементів: предмету та підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Згідно з приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Порядок участі прокурора у розгляді справи визначений статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".
У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. При цьому, суд перевіряє доводи позову.
Як вже зазначалося та було встановлено господарськими судами, прокурор, звертаючись із позовом у даній справі в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, таким органом визначив Богодухівську районну державну адміністрацію Харківської області.
Стаття 122 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
При цьому, пунктом 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
У зв'язку з набранням чинності Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної" від 06.09.2012 р. № 5245-VI з 01.01.2013 р. землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
В процесі розгляду спору господарськими судами було встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин розмежування земель державної та комунальної власності ще не відбулось, а тому при визначенні органу, уповноваженого на той час розпоряджатись спірною земельною ділянкою необхідно керуватись пунктом 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України (у відповідній редакції).
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до спірних рішень Куп'єваської сільської ради та договору оренди землі від 26.12.2011 р. в оренду СФГ "Віра" було передано земельну ділянку земель запасу водного фонду, яка знаходиться на території Куп'єваської сільської ради в межах населеного пункту с. Куп'єваха.
Судами також було встановлено, що розташування спірної земельної ділянки в межах населеного пункту с. Куп'єваха підтверджується актом встановлення та погодження меж земельної ділянки від 12.04.2008 р., технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки зі ставком в натурі (на місцевості).
Отже, враховуючи положення пункту 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України (у відповідній редакції), розпорядження земельними ділянками в межах населеного пункту с. Куп'єваха на момент виникнення спірних правовідносин здійснювала відповідна сільська рада.
Відтак, як встановили суди, Куп'єваська сільська рада при прийнятті оспорюваних рішень №89-V від 09.10.2007 р., №245-V від 02.09.2010 р. та укладенні договір оренди землі з СФГ "Віра" діяла в межах наданих їй законом повноважень, у зв'язку з чим доводи прокурора про те, що надання спірної земельної ділянки водного фонду, розташованої в межах населеного пункту відноситься до повноважень районної державної адміністрації, є необґрунтованими.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Виходячи з наведених приписів, у судовому порядку підлягає захисту саме порушене право.
Як вже зазначалося, прокурор, звертаючись з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Богодухівської районної державної адміністрації просив, серед іншого, визнати недійсним договір оренди землі від 26.12.2011 р., укладений між відповідачами у справі.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 р. у справі №6-3005цс15, від 25.05.2016 р. у справі №6-605цс16.
Таким чином, з огляду на наведені приписи, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.
В процесі розгляду спору господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили відсутність порушення законних прав та інтересів позивача - Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області на спірну земельну ділянку, за захистом яких прокурор у даному випадку звернувся до суду, що унеможливлює за таких обставин задоволення позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, права якої не порушені.
Як вже зазначалося та встановили суди, Куп?єваська сільська рада у спірних правовідносинах діяла в межах наданих їй законом повноважень, оскільки розпорядження земельними ділянками в межах населеного пункту с. Куп'єваха, де розташована спірна земельна ділянка, на момент виникнення спірних правовідносин здійснювала відповідна сільська рада.
Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними та зазначеного не спростовують.
Враховуючи викладене, відмова господарських судів у задоволенні позову визнається правомірною.
При цьому колегія суддів зазначає, що невірне мотивування оскаржуваних судових актів у справі не призвело до невірного вирішення спору, а тому оскаржені рішення та постанова у справі залишаються без змін по суті з мотивів, викладених у цій постанові.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 р. у справі №922/3139/16 та рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Л.Рогач