Справа № 760/10720/17
Провадження № 1-кс/761/16581/2017
Іменем України
10 серпня 2017 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 19.06.2017 року, -
26.07.2017 року в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 19.06.2017 року, згідно ухвали Апеляційного суду м.Києва від 17.07.2017 року, якою матеріали даної скарги направлені для розгляду до Шевченківського районного суду м.Києва.
У скарзі ОСОБА_3 порушується питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва ОСОБА_4 про вчинення злочинів, передбачених ст. 375; ст.. 397 КК України за його заявою від 19.06.2017 року поданою до НАБУ, що була зареєстрована за вх. № В-5547 від 19.06.2017 року.
Заявник в судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду скарги був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду скарги до суду не подавав.
Суб'єкт оскарження в судове засідання також не з'явився, про дату та час судового розгляду скарги повідомлявся належним чином.
У зв'язку із зазначеним, а також враховуючи, що в розпорядженні слідчого судді надано достатньо матеріалів для розгляду скарги по суті, слідчим суддею вирішено питання про розгляд скарги за відсутності заявника та суб'єкта оскарження, з метою недопущення порушень встановленого Законом строку розгляду відповідної категорії справ.
Слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах наведених доводів, дослідивши надані матеріали, дійшов наступних висновків.
Як встановлено із матеріалів скарги, 19.06.2017 року в приймальні НАБУ прийнята заява ОСОБА_3 , яка була зареєстрована з вх. № В-5547 про вчинення на його думку слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 375; ст. 397 КК України.
З доводів заяви про злочин убачається, що ОСОБА_3 звернувся із заявою про кримінальні правопорушення, у зв'язку із незгодою із судовими рішеннями прийнятими слідчим суддею Солом'янського районного суду м.Києва ОСОБА_4 за наслідками розгляду клопотань детективів НАБУ.
Разом з тим, положенням ст. 126 Конституції України і Законами України встановлені гарантії незалежності та недоторканості суддів, заборона втручання в діяльність суддів у будь-який спосіб.
Згідно ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком притягнення його до відповідальності.
Положеннями ст.214 КПК України, передбачено загальну процедуру внесення відомостей про злочин до ЄРДР.
Проте при вирішенні такого питання необхідно також застосовувати положення ч.1 ст.9 КПК України, відповідно до якої під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. В силу ч.4 ст.9 КПК у разі, якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 р., судовий розгляд має здійснюватися незалежним судом.
Таким чином, передбачена статтею 214 КПК України можливість здійснення впливу на суддю, у зв'язку з прийняттям ним судового рішення через запровадження щодо нього такої процедури, виключає гарантовану Конституцією України та міжнародними зобов'язанням України незалежність судді, що порушує зазначені акти національного і міжнародного законодавства.
Згідно з п.68 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010, тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Аналогічні висновки містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади», де в преамбулі визначені гарантії незалежності і недоторканості суддів як носіїв судової влади, такими гарантіями, зокрема є й недопустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у висновку щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства також вказує на неприпустимість втручання у діяльність судових органів у будь-який спосіб, у тому числі шляхом звернення до правоохоронних органів з метою схилити його до вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення.
Окрім того, ч.1 ст.2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Слідчий суддя також враховує, що відповідно до ст.480 КПК стосовно професійного судді діє особливий порядок кримінального провадження.
Крім того, Законом України «Про судоустрій та статусу суддів» передбачено процедуру притягнення суддів до відповідальності відповідним компетентним органом.
При цьому, як вбачається зі скарги та заяви про злочин ОСОБА_3 , доводи наведені останнім у заяві про злочин судді ОСОБА_4 , зводяться фактично до незгоди з судовими рішеннями прийнятими суддею за наслідками розгляду клопотань детективів НАБУ, що не може свідчити про наявність даних, які вказують на існування об'єктивних ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 375; 397 КК України, в діях судді, та які могли б бути підставами для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у відповідності до положень ч.1 ст.214 КПК України.
У зв'язку із зазначеним слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання посадових осіб НАБУ щодо внесення відомостей про злочин стосовно професійного судді, у зв'язку із винесеним судовим рішенням не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 19.06.2017 року.
Ухвала відповідно до ст.309 КПК України оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя