Справа № 462/2366/17
(заочне)
07 серпня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді: Румілової Н.М.,
при секретарі: Кіптіла В.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_3 80000,00грн., заборгованості за договором позики від 12.04.2016 року та 800,00 грн. судових витрат. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.04.2016 року уклав із ОСОБА_3 договір безпроцентної позики, згідно якого позичив відповідачу гроші в сумі 80000 грн., які він зобов'язувався повернути до 15.04.2016 року. Підтверджуючи отримання в борг вказаної суми коштів, ОСОБА_3 власноручно написав розписку. Проте, по даний час відповідач суми позики не повернув, його неодноразові усні вимоги про повернення заборгованості залишилися без реагування. З огляду на зазначене, просить стягнути із ОСОБА_3 вказану суму боргу.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат ОСОБА_2, позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, просять позов задовольнити.
Відповідач, який належним чином та завчасно був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ст.1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, 12.04.2016 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_3 укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого позичальник отримав від ОСОБА_1 80000,00 гривень та що відповідач зобов'язувався повернути позивачу суму позики до 15.04.2016 року. Наведені обставини підтверджуються договором та письмовою розпискою відповідача (а.с. 3,4), оригінал яких позивачем були надані суду.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено у судовому засіданні позивач неодноразово звертався до відповідача із усними вимогами щодо повернення коштів, отримані за договором позики в сумі 80000,00 гривень, однак такі вимоги залишилася без належного реагування.
Встановлено, що у визначений договором строк відповідач свої зобов'язання не виконав і коштів не повернув.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що докази повернення позивачу грошей відповідачем за договором позики відсутні, як і відсутні докази неодержання відповідачем вказаних сум позики, а тому суд переконаний, що із ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_1 80 000,00 гривень заборгованості за договорами позики від 12.04.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 800,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем (а.с. 5).
Керуючись ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.509, 526, 527, 530, 610-612, 1046-1050 ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок суми боргу 80000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 800,00грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя /підпис/ ОСОБА_4
Копія вірна.
Суддя: Н.М.Румілова