У Х В А Л А Справа № 200/9724/14-к
Провадження № 1-кс/200/3618/14
25 червня 2014 року м. Дніпропетровськ
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю захисника ОСОБА_2 , скаржниці ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження, -
16 червня 2014 року до суду зі скаргою звернулася ОСОБА_3 , у якій прохає скасувати постанову слідчого СВ з розслідування ДТП СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 30 травня 2014 року про закриття кримінального провадження № 12013040000000667, відкритого за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 23 грудня 2014 року, за відсутністю у діях ОСОБА_6 ознак складу вказаного злочину.
Підставами для задоволення вказала наступне. Постановою слідчого СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 30 травня 2014 року закрито кримінальне провадження № 12013040000000667, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вважає, що постанову винесено з порушенням вимог КПК України з наступних підстав. Так, при винесені цієї постанови слідчим невірно вказав рух автомобілю під керуванням водія ОСОБА_6 , який збив пішохода ОСОБА_7 , так як автомобіль рухався по вул. Криворізькій, від вул. Робочої в напрямку вул. Київської, а не в протилежний бік, як це вказав у постанові про закриття провадження слідчий. Слідчий так і не встановив дійсну швидкість руху автомобілю марки Форд, моделі «Куга», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому водій ОСОБА_6 вчинив наїзд на ОСОБА_7 , хоча обов'язок встановити дійсну швидкість є в ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2014 року. 12 лютого 2014 року слідчий невірно здійснив слідчий експеримент, внаслідок чого отримав необ'єктивні дані для експертного дослідження і для встановлення об'єктивної істини по справі. Так, при цьому експерименті взагалі не було задіяно автомобілю, який рухався попереду автомобіля ОСОБА_6 перед вчиненням ним ДТП; він не зафіксував рух пішохода-статиста з одночасним фіксуванням руху автомобілів; не вказав у протоколі слідчого експерименту конкретного місця на вулиці, де він відбувся, не зробивши прив'язки до нерухомих об'єктів; світло у автомобілі-статисті було не таке, як у автомобілі марки Форд, моделі «Куга», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому водій ОСОБА_6 вчинив наїзд. Внаслідок цього висновок експерта, який він поклав в основу постанови про закриття провадження по справі, є неповним та необ'єктивним. Ще однією підставою для невірного експертного висновку стало те, що слідчий не виконав вимог зазначеної ухвали суду від 15 квітня 2014 року у частині повторного проведення слідчого експерименту та призначення і проведення експертиз.
У судовому засіданні скаржник свою заяву підтримала, прохала задовольнити. Пояснення надала аналогічні її тексту.
Захисник також скаргу підтримав, прохав задовольнити. Пояснення надав аналогічні її тексту та поясненням скаржниці. Додатково пояснив, що при ДТП, яке сталося 23 грудня 2013 року загинув чоловік ОСОБА_3 , при чому він вважає, що водій вчинив наїзд не застосовуючи гальмування, так як віз на капоті пішохода ОСОБА_7 . Незастосування гальмування є безумовним порушенням Правил дорожнього руху, а тому у вчиненому ДТП є вина водія. Слідчий навмисно не виконує ні вказівок суду, ні необхідних слідчих дій, не бажаючи доведення вини водія у вчиненому злочині. Треба витребувати у на автозаправці, що знаходиться поряд з місцем вчинення ДТП, дані відеозапису, з яких буде видно про порушення чи не порушення вимог Правил дорожнього руху водієм і пішоходом; з'ясувати дійсну, а не продекларовану водієм, швидкість руху автомобілю в момент вчинення ДТП; повторно зробити слідчий експеримент із максимальним дотриманням умов вчиненого ДТП, після чого призначити та провести судово-автотехнічну експертизу за наслідками якої визначитися із виною ОСОБА_6 у вчиненні ДТП.
Слідчий ОСОБА_5 належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, але у судове засідання не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав. З цих підстав справу, у відповідності до норми ч. 3 ст. 306 КПК України, розглянуто за його відсутності.
Прокурор заперечував проти задоволення скарги, вважаючи, що рішення по справі прийнято законне та обґрунтоване. Висновок про те, що у діях ОСОБА_6 відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ґрунтуються на даних проведеної по справі експертизи.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, потерпілим може бути оскаржено до суду рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 307 КПК України, за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування постановлюється ухвала, якою може бути скасовано рішення слідчого чи прокурора, зобов'язано припинити дію, зобов'язано вчинити певну дію, відмовлено у задоволенні скарги. Нормою ч. 3 цієї статті встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення скаржниці та її захисника, з'ясувавши думку прокурора та дослідивши надані до скарги додатки, приходжу до висновку про те, що вона підлягає задоволенню.
Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою слідчого СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 30 травня 2014 року, кримінальне провадження № 12013040000000667 закрито за відсутністю у діях ОСОБА_6 ознак складу кримінального правопорушення. Підставою для закриття провадження став висновок проведеної по справі судово-автотехнічної експертизи від 24 лютого 2014 року, згідно з яким, у заданій слідчим дорожньо-транспортній ситуації, при заданих постановою слідчого вихідних даних, ОСОБА_6 не порушив вимог Правил дорожнього руху і тому він не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом застосування екстреного гальмування та зупинкою автомобілю.
Не ставлячи під сумнів правомірність висновків проведених по справі експертиз, у тому числі і зазначеної вище судово-автотехнічної експертизи від 24 лютого 2014 року, вважаю висновок слідчого про відсутність у діях ОСОБА_6 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, передчасним. Передчасним він є з тих підстав, що задані слідчим експерту дані, як щодо швидкості руху, так і щодо дорожньої обстановки, узяті ним лише зі слів самого ОСОБА_6 , які різняться. Ці обставини слідчим не перевірялися на їх об'єктивність, ні слідчим, ні експертним шляхом. На вирішення проведеної по справі експертизи не ставилося питання про об'єктивну швидкість, з якою рухався автомобіль. Ті вихідні дані, які задано ОСОБА_6 , слід було поставити під сумнів хоча б через те, що перед ним рухався автомобіль, який не вчинив наїзду на пішохода ОСОБА_7 . Крім того, як встановлено у судовому засіданні, слідчим не виконано у повному обсязі вказівки, дані судом 15 квітня 2014 року, що є неповнотою проведеного досудового слідства. При неповному проведенні досудового слідства погодитись із висновком про відсутність у діях ОСОБА_6 ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, неможливо.
Внаслідок неповного проведення досудового слідства постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303, 307, 309, 369, 371-372 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Постанову слідчого СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 30 травня 2014 року про закриття кримінального провадження № 12013040000000667 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчій суддя ОСОБА_1