Дата документу Справа № 311/2792/16-к
Єдиний унікальний №311/2792/16-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/851/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
03 серпня 2017 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Санкт-Петербург Російської Федерації, громадянина України, який зареєстрований та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з Вільнянським СІЗО,
обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2017 року, яким його засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за даним вироком не відбутого покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2016 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 днів.
Застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишений без змін до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання постановлено відраховувати з 12 вересня 2016 року, зараховано попереднє ув'язнення ОСОБА_6 з 12 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку, визначеному у ч.5 ст.72 КК України.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, посилаючись на наявність на його утриманні малолітньої дитини та дружини, які не зможуть себе забезпечити без його допомоги, просить пом'якшити призначене йому покарання.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 11 липня 2016 року, приблизно о 12-00 годині, знаходячись в приміщенні кухні, розташованої на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_8 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, таємно, повторно викрав майно, що належить ОСОБА_8 , після чого зник з місця скоєного злочину та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 400 грн.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого і вважала, що оскаржуваний вирок суду є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших, окрім показань обвинуваченого, доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювались. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. При цьому суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який Законом віднесений до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих та тяжких злочинів, судимості за які у встановленому законом порядку не знаті та не погашені, не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щиросерде каяття обвинуваченого, повне визнання вини та активне сприяння встановленню істини у справі. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення та вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Також обґрунтовано суд призначив остаточне покарання ОСОБА_6 із застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України, оскільки вказаний злочин ним вчинений до ухвалення Василівським районним судом Запорізької області вироку від 12 вересня 2016 року щодо нього.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 , вже враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання та ці доводи правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, і підстав для пом'якшення призначеного покарання не вбачає.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Василівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.185 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, але з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4