03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
12 травня 2017 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду м. Києва Васильєва М.А.,
за участю
особи, яка притягнута
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 2 грудня 2016 року, якою
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. на користь держави з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 275.60 грн. ,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 17 вересня 2016 року приблизно о 6 год. в м. Києві по вул. Васильківській керував автомобілем «Шкода Октавіа» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах з порожнини рота, нечітка вимова), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що інспекторами патрульної поліції не було повідомлено причини зупинки транспортного засобу у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію».
Також, при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції не дотримано приписів «Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, оскільки на місці події не було свідків, а інформація про них та підписи у протоколі відсутні, що в свою чергу ставить під сумнів існування таких осіб (ОСОБА_3 та ОСОБА_5.), пояснення яких наявні в матеріалах справи, але жодного разу до суду першої інстанції для допиту вони не з'являлись.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, свідків, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повній мірі.
Згідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст.. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Проте, як встановлено під час апеляційного розгляду, судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не в повному обсязі.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він неофіційно працює в таксі. 17 вересня 2016 року він під'їхав до кафе, де забрав свого знайомого з дівчиною, та повіз їх додому. По дорозі рух його почав переслідувати автомобіль БМВ, з литовськими номерами, який потім підрізав його та з якого вийшли люди в камуфляжі і зі зброєю. Після цього до них під'їхав автомобіль патрульної поліції, які почали говорити йому, що він проїхав на червоний сигнал світлофору. Він заперечував це. При цьому увесь час були люди в камуфляжній формі зі зброєю. На його питання, що це за люди, працівники поліції зробили вигляд, що вони взагалі їх не помічають. Після цього працівники поліції почали говорити йому, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а він заперечував. Йому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою засобу «Драгер», але він відмовився, і погодився поїхати до медичного закладу. Однак, працівники поліції його не повезли. Через невеликий проміжок часу знову почали запитувати, чи погоджується він пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці. Він знову відмовився та запропонував поїхати до медзакладу. Протягом певного часу вони спілкувалися всі між собою. На його запитання до працівників поліції з приводу людей в камуфляжній формі зі зброєю, відповіді він знову не отримав. Тому, коли його запитали в черговий раз про те, чи погоджується він пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на «Драгері» чи в мед закладі, він тоді відмовився, бо зрозумів, що відбувається щось незрозуміле. Його висновки підтвердило й те, що після складання протоколу щодо нього ці люди в камуфляжі сіли в свій автомобіль, та, порушуючи Правила дорожнього руху, через суцільну осьову, розвернулися та поїхали. На його зауваження до працівників поліції з цього приводу, останні ніяк не зреагували. Все, що відбувалося, фіксувалося на відеокамеру працівника поліції. Він також зазначені обставини виклав у своїх поясненнях. Працівники поліції склали протокол та поїхали. Водійське посвідчення залишилося у нього (ОСОБА_1). Він сів в автомобіль та поїхав.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах апеляції, апеляційний суд доходить такого висновку.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 048849, 17 вересня 2016 року о 6 год. по вул.. Васильківський водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Шкода Октавіа» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах з порожнини рота, нечітка вимова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 1).
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Проте, копія протоколу, яка вручена ОСОБА_1, не відповідає оригіналу, оскільки в оригіналі протоколу зроблені дописки без будь-яких застережень (ас. 23).
Крім того, відповідно до матеріалів справи, постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП повернуті до Управління патрульної поліції у м. Києві для до оформлення (ас. 6-7).
Однією з підстав повернення є те, що до матеріалів справи долучені пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, проте відомості щодо них відсутні у протоколі про адміністративне правопорушення, а також в поясненнях відсутні адреси їх проживання, що унеможливлює виклик свідків до суду.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що в матеріалах справи після повернення матеріалів до суду наявні пояснення працівника поліції ОСОБА_6, в яких зазначені контактні дані свідків. З метою перевірки доводів апеляційної скарги до апеляційного суду неодноразово здійснювався виклик зазначених свідків, проте до суду вказані особи не з'явилися, всі повідомлення повернулися до суду.
Допитана як свідок працівник поліції ОСОБА_6 пояснила, що перебувала на чергуванні, коли отримали виклик від начальника по радіостанції про те, що водій автомобіля «Шкода Октавіа» державний номерний знак НОМЕР_1, можливо, з ознаками алкогольного сп'яніння. Нібито, було звернення громадян. Коли вони зупинили зазначений автомобіль, у водія були ознаки алкогольного сп'яніння, запах з порожнини рота.Водій від проходження огляду на стан сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер» відмовився. Чи пропонували йому їхати до медичного закладу, вона не пам'ятає. Також вона не пам'ятає, чи були люди в камуфляжі зі зброєю чи ні. Адреси свідків вона дізналася у відділі адмінпрактики управління поліції. Чи є вони штатними чи нештатними активістами, їй невідомо.
Разом з тим, частиною 2 пункту 6 розділу П Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, передбачено, що не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Свідок ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції вказав про те, що він перебував в кафе, де вживав алкогольні напої. Оскільки було пізно, він викликав ОСОБА_1, щоб останній відвіз його до дому. Коли ОСОБА_1 під'їхав до кафе, то повідомив його (ОСОБА_7) про це. Він вийшов з кафе, сів в автомобіль, та вони поїхали до дому. По дорозі їх раптово підрізав автомобіль БМВ з іноземними номерами, з якого вишли люди у військовій камуфляжній формі, зі зброєю. Одночасно під'їхав автомобіль патрульної поліції, після чого під'їхав автомобіль «Ауді» з польськими номерами. Працівники поліції сказали, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 нібито проїхав перехрестя на червоний сигнал. На їх вимогу ОСОБА_1 надав документи, після чого працівники поліції почали говорити, що він п'яний, та щоб він пройшов огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 повідомив їм, що поїде до лікарні. На це працівники поліції ніяк не реагували, а потім почали настирливо запитувати, чи погоджується ОСОБА_1 на проходження огляду саме на місці за допомогою «Драгера». ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на «Драгері» та пропонував поїхати до медзакладу. Люди в камуфляжі увесь час були поруч. Дивувала поведінка поліцейських: люди в камуфляжі, зі зброєю, автомобілі з іноземними номерами, але від поліцейських отримати відповідь, що це за люди, чому вони підрізали їх автомобіль, що вони тут взагалі зі зброєю роблять, працівники поліції відмовчувалися. Він (ОСОБА_7) також намагався з'ясувати, що відбувається, обурювався цим всім. Потім, коли ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, ці люди підписали якісь документи, сіли в автомобілі та, порушуючи Правила дорожнього руху, розвернулися і поїхали. На запитання до поліцейських, чому вони нічого не роблять у зв'язку з тим, що ці люди порушують правила, відповіді також не було.
З наданих на запит суду Управлінням патрульної поліції у м. Києві відеозаписами з нагрудної відеокамери поліцейського підтверджуються пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_7 щодо обставин зупинки їх автомобіля, наявності осіб в камуфляжній формі зі зброєю, та частково підтверджується перебіг подій, про які останні давали пояснення.
При цьому, зазначеними відеозаписами спростовуються відомості щодо вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1, а саме: нестійка хода, нечітка вимова.
Крім того, відповідно до ст.. 265-2 КУпАП, в разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, працівник поліції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення, як і в матеріалах справи, відповідний запис про затримання автомобіля відсутній, як і відсутні в матеріалах справи протокол про затримання або блокування автомобіля, або передачу його для керування іншій особі, що також ставить під сумнів обставини, викладені у протоколі щодо ОСОБА_1
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 2 грудня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. 00 коп. на користь держави з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва М.А. Васильєва