АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-4325 Головуючий у1-й інстанції - Яровенко Н.О.
Унікальний № 755/9909/16-ц Доповідач - Пікуль А.А.
2 серпня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Борисової О.В.
РатніковоїВ.М.
секретар Пузикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми,-
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року за недоведеністю фактичної суми переданих відповідачу грошових коштів та недоведеністю права вимоги ОСОБА_5, як спадкоємця кредитора, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення суми позики у розмірі 75 400 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 через свого представника. ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.105-107).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника позивача, ОСОБА_4, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, ОСОБА_6 та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
ОСОБА_7 та ОСОБА_5 одружились 20 серпня 2003 року.
24 травня 2007 року ОСОБА_7 склав заповіт на все своє майно на користь дружини ОСОБА_5
7 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_8 було укладено договір збереження грошових коштів у розмірі 2000 доларів США та 7500 грн. Відповідач зобов'язався повернути вказану грошову суму повністю або частково при вимозі ОСОБА_7
Отримання відповідачем грошових коштів для зберігання посвідчено відповідною розпискою від 7 грудня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції по-перше, виходив з того, що з наданих позивачем документів неможливо встановити фактичну суму переданих відповідачу грошових коштів; по-друге, суд виходив з недоведеності факту прийняття ОСОБА_5 спадщини після померлого ОСОБА_7, та, як наслідок відсутності у позивача права вимоги до відповідача про повернення грошових коштів, наданих останньому на зберігання.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону унаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до роз'яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності та диспозитивності, суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК повинні роз'яснювати особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень процесуального законодавства обов'язок визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню, покладається на суд (п.3 ч.6 ст. 130 ЦПК).
За правилом ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Водночас, у матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, які б підтверджували виконання районним судом своїх обов'язків, передбачених ч.4 ст. 10 ЦПК України. Районний суд в ході розгляду справи не зробив відповідних роз'яснень позивачу, не вчинив необхідних процесуальних дій по сприянню здійсненню прав сторони і, як наслідок, розглянув справу без дослідження матеріалів спадкової справи, що вплинуло на правильність вирішення спору.
За правилом ч.2 ст. 303 ЦПК апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
З метою усунення допущеної районним судом неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції було задоволене клопотання сторони позивача про забезпечення доказів - витребувано та досліджено у якості нового доказу спадкову справу №3/2015 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7.
З матеріалів даної спадкової справи убачається, що 24 березня 2015 року ОСОБА_5 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, ОСОБА_7
Ураховуючи цю обставину у контексті положень ч.5 ст. 1268 ЦК України, відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, суд вважає, що ОСОБА_5, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, наділена правом вимоги до його боржників.
Указані обставини, ураховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення виходячи з наступного.
Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства підстави заявленого позову - це виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України (ст.4, п.5.ч.2 ст. 119 ЦПК). Таким чином, при розгляді справи суд застосовує той закон, який регулює спірні правовідносини.
У даному випадку право вимоги грошових коштів ґрунтується на письмових доказах. Це договір від 7 листопада 2013 року про прийняття ОСОБА_6 від ОСОБА_7 на зберігання двох тисяч доларів США і семи тисяч 500 грн. із обов'язком повернення повністю або частково на вимогу ОСОБА_7 (а.с.44) та розписка, яка складається з двох частин. Верхня частина від 7 листопада 2013 року про те, що в цей день ОСОБА_9 одержав на зберігання від ОСОБА_7 дві тисячі 900 доларів із зобов'язанням повернути на вимогу, із підписами обох сторін договору. Нижня частина під назвою "операції" містить запис від 31.08.2014 року про рух грошей у сумі 1800 доларів та 15 400 грн.(а.с.46).
Достовірність цих доказів під час апеляційного розгляду підтверджена обома сторонами.
Оскільки за результатами оцінки цих доказів районний суд прийшов до висновку, що неможливо встановити фактичну суму переданих відповідачу грошових коштів, і цей висновок оскаржується у апеляційному порядку, апеляційний суд за правилами ч.2 ст. 303 ЦПК дослідив під час апеляційного розгляду оригінали договору та розписки, копії яких містяться у матеріалах справи.
Щодо відомостей указаних документів представник позивача пояснив, що розписка відображає фактичні грошові кошти, які були передані за договором на зберігання. Нижня частина розписки констатує ті кошти, які фактично могли бути повернуті, однак не були прийняті спадкодавцем, оскільки повна сума у іноземній валюті (долар США) не була в наявності.
Відповідач під час апеляційного розгляду підтвердив, що верхня частина розписки відображає фактичні грошові кошти, які були передані за договором на зберігання. При цьому ОСОБА_6 зауважив, що запис від 31.08.2014 року про рух грошей у сумі 1800 доларів та 15 400 грн. у нижній частині розписки під назвою "операції" - це запис про отримання ОСОБА_7, своїх коштів, які були передані на зберігання відповідачу, у повному обсязі у зв'язку із поїздкою в санаторій.
Представник відповідача також звернула увагу суду, що оригінал розписки був у позивача, тому відповідач не мав об'єктивної можливості вносити до неї жодних доповнень і виправлень.
Проаналізувавши записи у договорі та обох частинах розписки у їх взаємному зв'язку та у контексті пояснень сторін, а також загальновідомої інформації щодо курсу долара США, який становив (за курсом НБУ): станом на 7 листопада 2013 року 7.9930 грн. за 1 долар; станом на 31 серпня 2014 року 13.6058 грн. за 1 долар, у сукупності з тим фактом, що комерційний курс іноземної валюти зазвичай є дещо вищим від курку НБУ, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
По-перше, предметом договору була сума, еквівалентна 2 900 доларів США ( 2000 дол. + (7 500 грн. : 7,9930), яка відповідно до верхньої частини розписки була передана відповідачу на зберігання.
По-друге, сума, еквівалентна 2 900 доларів США ( 1800 дол. + (15 400 : 13.6058), 31 серпня 2014 року була повернута відповідачем ОСОБА_7, про що зроблений відповідний запис у нижній частині розписки під назвою "операції". Пояснення представника позивача про те, що нижня частина розписки лише констатує ті кошти, які фактично могли бути повернуті, однак не були прийняті спадкодавцем, оскільки повна сума у іноземній валюті (долар США) не була в наявності, відхиляються апеляційним судом як такі, що суперечать тексту договору (повернення повністю або частково на вимогу ОСОБА_7 (а.с.44)) та розписки, а також звичайній логіці.
Ураховуючи наведене, правові підстави для покладення на відповідача обов'язку повернути спадкоємиці померлого ОСОБА_7 суми, еквівалентної 2900 доларів США, відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: О.В. Борисова
В.М. Ратнікова