номер провадження справи 18/71/17
02.08.2017 справа № 908/1269/17
за позовом приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1)
до відповідача публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)
про стягнення 12939,76 грн. основного боргу за договором № 305/16Сб від 29.04.2016, 2998,13 грн. неустойки, 319,06 грн. річних процентів та 2996,85 грн. втрат від інфляції грошових коштів
суддя Носівець В.В.
Представники сторін та учасники судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 18-48 від 01.06.2017
Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 12939,76 грн. основного боргу за договором № 305/16Сб від 29.04.2016, 2998,13 грн. неустойки, 319,06 грн. річних процентів та 2996,85 грн. втрат від інфляції грошових коштів
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1269/17, справі присвоєно номер провадження 18/71/17. В судовому засіданні, відкритому 12.07.2017, оголошувалася перерва на 02.08.2017. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 02.08.2017.
В судовому засіданні 12.07.2017 позивач підтримав вимоги з підстав, викладених в позові. В обґрунтування вимог вказував, що на виконання умов договору № 305/16Сб від 29.04.2016 позивач в червні 2016 року на адресу відповідача поставив товар по залізничній накладній № 49105703 від 28.06.2016 в залізничних вагонах № 53146577, 55768402, 56619067. На оплату товару пред'явлено рахунок-фактуру № 90967107 від 28.06.2016 на загальну суму 700637,68. Відповідач частково оплатив рахунок фактуру на суму 687697,92 грн. Таким чином, заборгованість по оплаті рахунку-фактури склала 12939,76 грн. Листом № 45/898 від 08.07.2016 відповідач мотивував несплату суми в розмірі 12939,76 грн. результатами приймання товару по кількості та якості проведеної на території відповідача за участю Запорізької ТПП. Відповідно до п. 8.2 договору № 305/16Сб від 29.04.2016 до стягнення заявлено пеню в розмірі 2998,13 грн., нараховану за період з 11.08.2016 по 10.06.2017. Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 2996,85 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 01.09.2016 по 30.04.2017, та 319,06 грн. 3% річних, нарахованих за період до 11.08.2016 по 10.06.2017. Позивач просив стягнути з відповідача 12939,76 грн. основного боргу за договором № 305/16Сб від 29.04.2016, 2998,13 грн. неустойки, 319,06 грн. річних процентів та 2996,85 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Позивач направив додаткові пояснення з врахуванням заперечення відповідача на позов та надав витребувані додаткові докази, які отримані судом 26.07.2017.
В судове засідання 02.08.2017 позивач свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, про відмову від позову не заявив, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.08.2017 за відсутності представника позивача.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що згідно умов договору відповідач здійснює оплату за поставлений товару (горішок коксовий) у перерахунку на суху вагу товару, який повинен відповідати вимогам ТУ У 19.1-0010443-12062012. В ході приймання партії товару на території відповідача при зважуванні та здійсненні контрольного випробування масової частки загальної вологості (даний якісно-кількісний показник) є обов'язковим для перевірки покупцем, п. 4.2.3 СОУ) виявлені невідповідності у вантажовідправних документах та документі, якій підтверджує якість товару. По факту виявлених відхилень, який перевищує 2,3% по якісному-кількісному показнику «масова частка загальної вологості», відповідач повідомив позивача листом № 45/2-7/1 від 02.07.2016 і зупинив приймання відвантаженого товару до направлення представника постачальника для проведення спільного приймання товару. Позивач направив лист-відмову № 04-2/07/1145-370 від 04.07.2016 від проведення спільного приймання відвантаженого товару, посилаючись на те, що показник «масова частка загальної вологості» є якісним показником і приймається беззастережно відповідно до даних наведених у сертифікаті якості, та поставив під сумнів виявлені результати відхилення. З метою виявлення фактичних показників якості і кількості відвантаженого товару, які б не ставились під сумнів, та на виконання п. 4.2.5 СОУ МПП відповідач звернувся до Запорізької торгівельно-промислової палати, як до незалежного експерта. На території ПАТ «ЗЗФ» 06.07.2016 проведено комісійне приймання товару за участю представника ІП «СЖС-Україна» та експерта Запорізької ТПП. Результати перевірки викладені в Акті експертизи № О-485 (серія АЄ № 122667). Отриманий результат відхилення сухої ваги 3,74%, що перевищує встановлену СОУ МПП 75.160-323:2010 норму відхилення - 2.3%. Відповідач підписав акт прийому-передачі товару № 90967101 від 28.26.2016, про що зробив відповідну відмітку. Відхилення партії товару по сухій вазі на 2,4% складає 2,95 тн сухої ваги товару на суму 12939,76 грн. Відповідач направив на адресу постачальника лист № 45/898 з результатами приймання і з проханням скорегувати документи на суму фактично поставленого товару, що позивачем не зроблено. Відповідач прийняв товар за якістю, але не прийняв товар за кількістю зазначеною у товаророзпорядчих документах. ПАТ «ЗЗФ» 28.07.2017 надав додаткові письмові пояснення до відзиву. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник, позивач у справі) та публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (покупець, відповідач у справі) 29.04.2016 укладено договір № 305/16Сб, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю продукцію коксохімічного виробництва у відповідності з сортаментом, якістю, строками, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених в додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно умов договору.
Згідно п. 2.1 договору № 305/16Сб постачальник зобов'язується здійснити поточні поставки товару на умовах, обумовлений в додатках до даного договору (згідно з правилами Інкотермс-2010), що підтверджується залізничними накладними (квитанціями). Моментом виконання зобов'язань з поставки (дата поставки) товару вважається дата календарного штемпелю станції Авдіївка на залізничній накладній.
Відповідно до п. 9.5 договору № 305/16Сб, він набирає чинності з момент його підписання та діє до 31.12.2016, і відповідно, по грошовим розрахункам, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Ціна товару, загальна сума договору та порядок розрахунків узгоджено розділом 3 договору № 305/16Сб, п. 3.3 якого передбачено, що оплата кожної партії товару, яка поставляється по даному договору, здійснюється покупцем протягом 30-банківських днів від дати відвантаження товару.
Згідно Специфікації № 3 від 01.06.2016, яка є невід'ємною частиною договору, позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу товар - горішок коксовий 10-25 мм, марка ОК 2, ОК 3 ТУ У 19.1-00190443-120:2012 в кількості 6100 тон вартістю 25765155,60 грн., строк поставки червень 2016 року, умови поставки FCA, залізнична станція Авдіївка Донецької залізниці, згідно правилам Інкотермс-2010.
Як свідчать вивчені матеріали, ПуАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на адресу ПАТ «Запорізький феросплавний завод» в залізничних вагонах № № 61016150, 53146577, 55768402, 56619067 по залізничній накладній № 49105703 від 28.06.2016 (а.с. 18) зі станції Авдіївка Донецької залізниці, відвантажило горішок коксовий. Відповідно відомості вагонів до залізничної накладної № 49105703 вага вантажу у вагоні № 61016150 зазначена 39300 кг, у вагоні № 53146577 - 46350 кг, у вагоні № 55768402 - 46850 кг, у вагоні № 56619067 - 42050 кг, загальна маса вантажу 174550 кг.
На оплату поставленого товару постачальником пред'явлено рахунок-фактуру № 90967107 від 28.06.2016 на суму 700637,68 грн. (а.с. 19). Відповідач отриманий товар оплатив частково в розмірі 687697,92 грн.
Відсутність повної оплати за поставлений товар стала підставою для звернення ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» з позовом у даній справі.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься у ст. 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або Законом.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що в ході приймання партії товару на території відповідача при зважуванні та здійсненні контрольного випробування масової частки загальної вологості виявлені невідповідності у вантажовідправних документах та документі, якій підтверджує якість товару.
Представниками сторін складено акт прийому-передачі № 90967107 від 28.06.2016 (а.с. 20), за яким постачальник передав, а покупець прийняв на умовах договору № 305/16Сб товар у кількості 174,550 тон загальною вартістю 700637,68 грн. (з ПДВ), до акту додавалися, зокрема рахунок-фактура № 90967107 від 28.06.2016, сертифікати якості 21125 та 17437. Вказаний акт представником покупця підписано з застереженням, що продукція прийнята зі зниженням вартості на 12939,76 грн. з ПДВ, тому вартість прийнятої продукції складала 687697,92 грн.
Листом від 02.07.2016 № 45/2-7/1 ПАТ «Запорізький завод феросплавів» повідомило ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» про невідповідність якісних характеристик сировини, що поступила, у зв'язку з чим просило направити представників для проведення спільного приймання (а.с. 65).
Листом від 04.07.2016 № 04/07/1445-3780 ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» надало відповідь про відмову направити представників з зв'язку з тим, що згідно умов договору № 305/16Сб відбір проб та проведення випробувань горішку коксового здійснюється за участі незалежного сєрвейєра - інспекторами SGS; вагони, які направлялися, супроводжувалися сертифікатами якості; відхилення по вологості, отримані при вхідному контролі продукції можливо обумовлені несприятливими метеоумовами.
Відповідно до п. 5.1 договору № 305/16Сб покупець здійснює приймання товару по якості у вантажовідправника з залученням незалежного сюрвейєра ІП «СЖС Україна» з наступним оформленням звіту про інспекцію якості товару, попередньо здійснивши огляд порожнього рухомого складу, у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затв. постановою Держарбітража при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 зі змінами та доповненнями. В разі виявлення неякісного товару відвантаження неякісної партії товару не відбувається. Якісні показники, зазначені у звіті про інспекцію якості (% вологи, фракційний склад, вміст зольності) визначені при вихідному контролі якості у вантажовідправника є кінцевими при взаєморозрахунках для обох сторін.
До матеріалів справи сторонами додано звіт про результати випробувань, складений ІТ «СЖС України», відповідно до якого проведено інспекцію з метою ідентифікації вантажу, спостерігання за відбором проб за проведенням випробувань в лабораторії підприємства, засвідчення штампом СЖС свідоцтва якості підприємства.
Відповідач в обґрунтування заперечень зазначив, що з метою встановлення фактичної якості поставленої сировини ним здійснене комісійне приймання вагонів №№ 53146577, 55768402, 56619067 на території ПАТ «ЗФЗ» за участі представників ІП «СЖС-Україна» та експерта Запорізької ТПП.
Відповідачем додано акт експертизи № О-485 від 06.07.2016 (а.с. 23 - 27), складений експертом Запорізької торгово-промислової палати, відповідно до якого за результатами перевірки кількості горішку кокосового, згідно даним товаросупровідних документів клас крупності 10-25 мм, марка ОКЗ по ТУ У 19.1-0019-0443-120:2012, який поставлений до вантажоотримувача в трьох напіввагонах № 53146577, 55768402, 5619067 спеціалістами вантажоотримувча в присутності експерта Запорізької ТПП, шляхом зважування на залізничних тензометричних 200 тонних вагах, фактична маса нетто горішку коксового склала 132020 кг. З даними залізничної накладної вантажовідправника та фактичною наявністю розбіжність становить по загальній масі нетто 3230 кг грішку коксового. Висновком експерта встановлено, що за результатами перевірки якості відібраних проб від партії горішка коксового встановлено, що масова доля загальної вологи складає 10,6%.
ПАТ «Запорізький завод феросплавів» направило на адресу позивача лист № 45/898 від 08.07.2016, яким повідомило про результати приймання, а саме: отриманий результат відхилення сухої ваги 2,4% перевищує встановлену СОУ МПП 75.160-323.2010 норму відхилення 2,3%, відхилення по сухій вазі рівне 2,95 смт; вартість відхилення дорівнює 12939,76 грн. з ПДВ. Покупець просив надати скориговані документи до рахунку № 90967107 від 28.06.2016.
Позивач листом від 19.07.2016 № 09/04/228 повідомив відповідача про незгоду з викладеними претензіями щодо якості та кількості поставленого товару.
Як вбачається, за умовами договору, а саме п. 5.3 договору, суха маса товару у покупця визначається на підставі результатів перевантаження з урахуванням загальної вологи, визначеної у постачальника та зазначеної в сертифікаті якості постачальника, засвідчені незалежною експертною компанією СЖС України та в звіті про інспекцію якості товару, вказаного в п. 5.1.
Як зазначалося вище, в п. 5.1 договору № 305/16Сб обумовлено сторонами, що якісні показники, зазначені у звіті про інспекцію якості (% вологи, фракційний склад, вміст зольності) визначені про вихідному контролі якості у вантажовідправника, є кінцевими при взаєморозрахунках для обох сторін.
З наведеного слідує, що сторонами в договору узгоджено умови щодо порядку визначення характеристик сировини, що поставляється.
Суд враховує те, що питання якості поставленої продукції за договором, на підставі якого заявлений позов, не є предметом спору. Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за поставлену відповідачу продукцію.
До розгляду справи по суті із зустрічним позовом, який стосується якості товару або застосування до позивача договірних мір відповідальності за поставку товару неналежної кількості та прострочку поставки відповідач до суду не звертався.
Також, відповідачем, як вантажоодержувачем, не пред'являлося претензій до залізниці щодо недостачі товару, як і залізницею не встановлено невідповідності маси вантажу даним зазначеним в залізничній накладній при прийманні товару від вантажовідправника, про що свідчить відсутність у залізничній накладній № 49105703 від 28.06.2016 відомостей про складення акту загальної форми та/або комерційного акту.
У разі, якщо покупець вважав товар, поставлений йому за договором № 305/16Сб неякісним, то відповідач мав право не приймати його. Проте після прибуття вагонів, товар був прийнятий, тому повинен бути оплачений. Дії відповідача при приймання товару суд розцінює як непослідовні, оскільки при виявленні неякісності товару, вся партія товару є неякісною, а не лише частина товару на суму 12939,76 грн., визначена через неякісність як недостача товару.
Статтею 629 Цивільного Кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Також суд бере до уваги, що на час поставки товару умовами договору № 305/16Сб не передбачалось проведення корегування (зменшення) ціни.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а частиною 2 цієї статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відтак, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають порядок зміни ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у т.ч. зменшену) ціну товару.
В договорі № 305/16Сб та специфікації № 3 від 01.06.2016 відсутні умови щодо коригування ціни товару.
Покупець мав прийняти товар або відмовитись від прийняття товару.
Таким чином, оскільки доказів погашення суми боргу в повному обсязі за отриманий товар відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12939,76 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача спростовано вищевикладеним.
Вимоги про стягнення пені в розмірі 2998,13 грн., нарахованої за період з 11.08.2016 по 10.06.2017, позивач обґрунтовує з посиланням на п. 8.2 договору, яким передбачено, що у разі прострочення оплати товару, покупець оплачує постачальнику від вартості неоплаченого товару пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період виникнення прострочення. ОСОБА_1 нараховується за весь період прострочення.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.
Згідно з пунктом 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на наведене судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання.
Як встановлено, договір № 305/16Сб від 29.04.2016 містить умову про нарахування пені за прострочення оплати товару за весь період прострочення (п. 8.2). Узгодження сторонами відповідної умови розцінюється судом як встановлення договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З розрахунку заявленої до стягнення пені, здійсненого позивачем, вбачається, що пеню нараховано за несвоєчасну оплату товару за період з 11.08.2016 по 10.06.2017, кількість днів прострочення 300. Розрахунок заявленої до стягнення пені, здійснений позивачем, судом перевірено та встановлено, що позивачем вірно визначено період нарахування пені, проте допущено арифметичну помилку в визначення кількості днів прострочки. За перерахунком в період з 11.08.2016 по 10.06.2017 кількість днів прострочення складає 304. Судом здійснено розрахунок пені за допомогою інформаційної системи «Законодавство», відповідно до якого розмір пені складає 3034,83 грн. за період зазначений в розрахунку (з 11.08.2016 по 10.06.2017). При перевірці розрахунку суми заявленої до стягнення пені, встановлено, що належна до стягнення сума є більшою, ніж заявлено до стягнення позивачем, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення пені у заявленому позивачем розмірі - 2998,13 грн.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 319,06 грн. за період прострочення з 11.08.2016 по 10.06.2017, а також 2996,85 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2016 по 30.04.2017.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
За наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судом встановлено підстави для нарахування відповідачу втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України
При перевірці за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунку суми заявлених до стягнення 3% річних встановлено, що за період 11.08.2016 по 10.08.2017 розмір 3% річних складає 322,90 грн. Оскільки належна до стягнення сума є більшою, ніж заявлено до стягнення позивачем, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 3% річних у заявленому позивачем розмірі - 319,06 грн.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущену арифметичну помилку, а саме невірно визначено сукупний індекс інфляції за визначений період прострочення. Судом здійснено перерахунок, відповідно до якого розмір втрат від інфляції грошових коштів складає 1648,97 грн. за період з вересня 2016 року по квітень 2017 року (сукупний індекс інфляції - 112,74344746%). Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольняються частково в розмірі 1648,97 грн., в частині стягнення 1347,88 грн. інфляційних втрат в позові відмовляється.
Позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) на користь приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, ідентифікаційний код 00191075) 12939,76 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 76 коп.) основного боргу, 2998,13 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 13 коп. неустойки, 319,06 грн. (триста дев'ятнадцять грн. 06 коп.) 3% річних, 1648,97 грн. (одну тисячу шістсот сорок вісім грн. 97 коп.) втрат від інфляції грошових коштів, 1487,99 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят сім грн. 99 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 07 серпня 2017 року.
Суддя В.В.Носівець