ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
01 серпня 2017 року Справа № 923/382/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Крутьковій В.О., розглянувши справу за заявою Кредитора : Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд-Груп" м. Київ
до: Державного підприємства "Генічеський виноробний завод", м. Генічеськ, Херсонська область, код ЄДРПОУ 02127816
про банкрутство .
за участю:
- Пуляєв І.В.- прокурор прокуратури Херсонської області;
- Серебряков А.Ю. дов. № 706 від 15.03.2017 - Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області;
від кредиторів:
- Дубовий І.А. довіреність б/н від 01.01.2017 - ТОВ "Газбуд-Груп";
- В.о. директора Гадупяк Ю.П- ДП "Генічеський виноробний завод";
- Розпорядник майна, арбітражний керуючий Костін С.О.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер Д29062.
Обставини справи викладені у попередніх ухвалах. Ухвалою від 17 жовтня 2014р. суд за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «Газбуд-груп» порушив справу про банкрутство державного підприємства "Генічеський винзавод" м. Генічеськ Херсонської обл. код ЄДРПОУ 02127816. Оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства "Генічеський винзавод" м. Генічеськ оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за № 10229 від 20.10.2014р.
Ухвалою від 16.12.2015р. суд визнав вимоги кредиторів до боржника та затвердив реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою від 29.10.2015р., з дотриманням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд призначив арбітражного керуючого Костіна Сергія Олексійовича розпорядником майна боржника.
Інші обставини справи викладені у попередніх ухвалах по даній справі.
Безпосередньо у судовому засіданні 01.08.2017р., до початку розгляду справи, представником ТОВ "Газбуд-Груп" Дубовим І.А. заявлено клопотання про відсторонення судді , датоване 06.07.2017р.
Клопотання про відсторонення судді (заява про відвід судді) розглянуто у нарадчій кімнаті. Ухвалою від 01.08.2017р. суд відмовив у задоволенні клопотання кредитора ТОВ Газбуд-Груп про відвід (відсторонення ) судді Пінтеліної Т.Г. від розгляду даної справи про банкрутство державного підприємства "Генічеський винзавод" м.Генічеськ Херсонської обл. Дана ухвала господарського суду проголошена та набула чинності з моменту її проголошення в судовому засіданні 01.08.2017р.
В.О. керівника Боржника Гадупяк Ю.П. в судовому засіданні 01.08.2017р. повторно заявив клопотання про припинення провадження по справі . Клопотання Боржника про припинення провадження по справі відхиляється, при цьому суд повторно роз'яснив заявнику, що його клопотання розглянуто у попередніх судових засіданнях, про результат розгляду та мотиви відхилення (відмови) суд повідомив безпосередньо у судових засіданнях, про зазначив у описовій та мотивувальній частині судових рішень (ухвал).
Суд у попередніх ухвалах також зазначив, що відповідно до ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.
Згідно ст. 4 - 5 ГПК України ( Судові рішення) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 " Про судову практику в справах про банкрутство ", провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 15, відповідно до Закону про банкрутство і статей 4 та 5 ГПК у провадженні у справах про банкрутство місцеві господарські суди виносять обов'язкові до виконання на всій території України ухвали, а також приймають постанови про визнання боржників банкрутами. Постанови місцевих господарських судів приймаються іменем України.
Отже, ухвали, прийняті у справах про банкрутство місцевими господарськими судами, мають силу судового рішення.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого господарського суду України № 10 від 17.10.2012р. та № 6 від 10.07.2014р.), результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК) ".
Відтак, у резолютивній частині судового рішення суд мав би зазначити про результат розгляду клопотання про залишення заяви без розгляду або про припинення провадження лише при задоволенні такого клопотання та прийняття відповідного рішення про припинення провадження у справі по суті - про залишення заяви без розгляду або про припинення провадження у справі.
Також необхідно взяти до уваги приписи п.3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що з урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
За таких обставин Боржник безпідставно вимагає у суду обов'язково зазначити саме у резолютивній частині ухвал про результати розгляду його клопотань, зокрема, про припинення провадження у справі.
Запис справи технічними засобами та наявні у справі ухвали суду свідчать про дійсний розгляд судом заявлених клопотань та відхилення їх, мотиви відхилення заяв та клопотань наведені судом у описових та мотивувальних частинах ухвал, як того вимагає п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення"
Апеляційний і касаційний перегляд ухвал і постанов господарських судів здійснюється у випадках, коли можливість їх оскарження прямо передбачена законом . Перелік ухвал суду, які підлягають апеляційному оскарженню наведено у ст. 106 ГПК України, ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак, чинним законодавством встановлено, що є ухвали суду, які не підлягають оскарженню у апеляційному або касаційному порядку.
Повноваження апеляційної інстанції визначені ст. 103 ГПК України. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
З тексту ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р., на яку посилається в.о.керівника боржника, вбачається, що цією ухвалою припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Генічеський винзавод на ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2017р. З тексту цієї ж ухвали вбачається, що Одеський апеляційний господарський суд взагалі безпідставно відкрив апеляційне провадження на ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2017р. Цей висновку про безпідставність відкриття апеляційного провадження зроблено через півтора місяці після відкриття апеляційного провадження.
Тому вбачається незаконним та некоректним посилання в.о.керівника боржника на будь-які думки, міркування або припущення, наведені в тексті даної ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р. Ухвала про припинення апеляційного провадження, згідно ст.ст. 80, 103,106 ГПК України, не може містити ніяких вказівок місцевому господарському суду щодо подальшого розгляду справи.
Відповідно до приписів ст. 111 - 12 ГПК України обов'язковими для суду першой інстанції є лише вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції у даній справі. Та навіть за таких приписів закону постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Відтак, ніяких вказівок, оцінок або правових позицій ухвала про припинення помилково відкритого апеляційного провадження Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р. не може містити, оскільки це прямо протирічить приписам ГПК України щодо повноважень апеляційної інстанції.
ТОВ "Газбуд- Груп" в судовому засіданні 01.08.2017р. повторно заявив клопотання про залишення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду та обов'язкове зазначення про розгляд його клопотання у резолютивній частині ухвали.
Суд повторно роз'яснив, що дане клопотання ТОВ "Газбуд-Груп" вже розглянуто та не підлягає повторному розгляду та задоволенню.
Суд повторно роз'яснив заявнику, що його клопотання розглянуто у попередніх судових засіданнях, про результат розгляду та мотиви відхилення (відмови) суд повідомив безпосередньо у судових засіданнях, про зазначив у описовій та мотивувальній частині судових рішень (ухвал).
Суд у попередніх ухвалах також зазначив, що відповідно до ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.
Згідно ст. 4 - 5 ГПК України ( Судові рішення) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 " Про судову практику в справах про банкрутство ", провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 15, відповідно до Закону про банкрутство і статей 4 та 5 ГПК у провадженні у справах про банкрутство місцеві господарські суди виносять обов'язкові до виконання на всій території України ухвали, а також приймають постанови про визнання боржників банкрутами. Постанови місцевих господарських судів приймаються іменем України.
Отже, ухвали, прийняті у справах про банкрутство місцевими господарськими судами, мають силу судового рішення.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого господарського суду України № 10 від 17.10.2012р. та № 6 від 10.07.2014р.), результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК) ".
Відтак, у резолютивній частині судового рішення суд мав би зазначити про результат розгляду клопотання про залишення заяви без розгляду або про припинення провадження лише при задоволенні такого клопотання та прийняття відповідного рішення про припинення провадження у справі по суті - про залишення заяви без розгляду або про припинення провадження у справі.
Також необхідно взяти до уваги приписи п.3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що з урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
За таких обставин ТОВ "Газбуд-Груп" безпідставно вимагає у суду обов'язково зазначити саме у резолютивній частині ухвал про результати розгляду його клопотань.
Запис справи технічними засобами та наявні у справі ухвали суду свідчать про дійсний розгляд судом заявлених клопотань та відхилення їх, мотиви відхилення заяв та клопотань наведені судом у описових та мотивувальних частинах ухвал, як того вимагає п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення"
Апеляційний і касаційний перегляд ухвал і постанов господарських судів здійснюється у випадках, коли можливість їх оскарження прямо передбачена законом . Перелік ухвал суду, які підлягають апеляційному оскарженню наведено у ст. 106 ГПК України, ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак, чинним законодавством встановлено, що є ухвали суду, які не підлягають оскарженню у апеляційному або касаційному порядку.
Повноваження апеляційної інстанції визначені ст. 103 ГПК України. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
З тексту ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р., на яку посилається кредитор, вбачається, що цією ухвалою припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Генічеський винзавод на ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2017р. З тексту цієї ж ухвали вбачається, що Одеський апеляційний господарський суд взагалі безпідставно відкрив апеляційне провадження на ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2017р. Тому вбачається незаконним та некоректним посилання кредитора на будь-які думки, міркування або припущення, наведені в тексті даної ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р. Ухвала про припинення апеляційного провадження, згідно ст.ст. 80, 103,106 ГПК України, не може містити ніяких вказівок місцевому господарському суду щодо подальшого розгляду справи.
Відповідно до приписів ст. 111 - 12 ГПК України обов'язковими для суду першой інстанції є лише вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції у даній справі. Та навіть за таких приписів закону постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Відтак, ніяких вказівок, оцінок або правових позицій ухвала про припинення помилково відкритого апеляційного провадження Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р. не може містити, оскільки це прямо протирічить приписам ГПК України щодо повноважень апеляційної інстанції.
У зв'язку з повторним заявленням учасниками провадження клопотань та відводів суду, необхідно звернути увагу учасників провадження на приписи, наведені у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві".
ВГСУ зазначає, що матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами.
Зокрема, мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України тощо, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені.
ВГСУ вважає, що подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У зв'язку з наведеним Вищий господарський суд України вважає
за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до частини третьої статті 20 ГПК сторони можуть заявити відвід судді з підстав, зазначених у частині першій цієї статті. У випадку якщо на порушення приписів частини третьої статті 22 ГПК учасник судового процесу вдається до відвертого зловживання своїми правами шляхом заявлення численних відводів судді (суддям), явно спрямованих на свідоме затягування судового процесу, господарський суд не позбавлений права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено відвід, у тому ж засіданні з обов'язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньому відповідних мотивів. Аналогічну правову позицію було викладено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 03.08.2007р. № 01-8/622 "Про деякі питання практики застосування статті 20 Господарського процесуального кодексу України".
Зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій, а так само подання апеляційних та касаційних скарг щодо процесуальних документів, яких взагалі не існує.
З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без розгляду, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
У будь-яких випадках зловживання процесуальними правами господарським судам належить реагувати на відповідні порушення у осіб, передбачений статтею 90 ГПК , шляхом винесення окремих ухвал, а за наявності підстав також і надіслання повідомлень органам внутрішніх справ чи прокуратури.
До суду 31.07.2017р. надійшло клопотання розпорядника майна Костіна С.О. (від 31.07.2017р. № 240) - затвердити розпоряднику майна Костіну С.О. грошову винагороду за період з травня 2016 року по 31 липня 2017 року (включно) у сумі 68300,00 грн. та стягнути з Боржника Державного підприємства "Генічеський виноробний завод" (м. Генічеськ, Херсонська область, вул. Леніна, 200, код ЄДРПОУ 02127816) на користь арбітражного керуючого Костіна С.О., на розрахунковий рахунок № 26209011228312 в ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 300023, ІПН-1934101396, та у разі припинення провадження по справі видати відповідний наказ.
Також розпоряжник майна просить затвердити та стягнути арбітражному керуючому Костіну С.О. витрати понесені під час процедури розпорядження майном за період з 29 грудня 2015 року по 31 січня 2017 року на загальну суму 7610,09 грн. за рахунок Боржника Державного підприємства «Геніченський виноробний завод» (м. Генічеськ, Херсонська область, вул. Леніна, 200, код ЄДРПОУ 02127816) на розрахунковий рахунок № 26209011228312 в ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 300023, ІПН-1934101396, та видати відповідний наказ.
31.07.2017р. розпорядник майна Костіна С.О. подав до канцелярії суду заяву про припинення провадження у справі, мотивовану відмовою кредиторів та боржника у справі укласти мирову угоду та посиланням на текст ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017р. про припинення помилково порушеного апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП Генічеський винзавод на ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.02.2017р.
Таке ж клопотання про припинення провадження у справі з невідомих суду причин повторно подано розпорядником майна Костіним С.О. до канцелярії суду 03.08.2017р. (від 01.08.2017р. № 246), мотивоване відмовою кредиторів та боржника укласти мирову угоду, тривалістю процедури розпорядження майном боржника, з посиланням на дві постанови ВГСУ від 2014 року у інших справах.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до статті 19 Конутитуції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України {Офіційне тлумачення положення частини другої статті 19 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009}
Забезпечення єдності судової практики покладене на Верховний Суд України, як найвищу судову установу в системі судів загальної юрисдикції.
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 125 Основного Закону нашої Держави - Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації, а найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Разом з тим на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86 ГПК України, суд -
ухвалив:
1. Призначити розгляд клопотань та заяв розпорядника майна Костіна С.О. на 18 серпня 2017 року о 14:00 у приміщенні господарського суду за адресою: м. Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 211.
2. Зобов'язати розпорядника майна Костіна С.О. надати суду відповідні правові позиції Верховного Суду України на підтвердження та на обгрунтування поданих заяв та клопотань.
3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження.
Суддя Т.Г. Пінтеліна