Справа № 608/477/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/193/17 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.156 КК України
03 серпня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
законного представника потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у закритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Тернопільської області на вирок Чортківського районного суду від 11 травня 2017 року,-
Даним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта 8 класів, не одружений, пенсіонер, раніше не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.156 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Згідно зі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та відповідно до вимог ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою скасовано, звільнено його з-під варти в залі суду.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що 03 лютого 2016 року приблизно о 18 годині обвинувачений ОСОБА_7 в приміщенні житлового будинку, що належить чоловіку його внучки ОСОБА_6 , який розташований по АДРЕСА_2 , залишився в одній із кімнат будинку наодинці із своєю правнучкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись відсутністю батьків малолітньої?, обвинувачений ОСОБА_7 , сидячи на дивані, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, посадив собі на ліве коліно малолітню правнучку ОСОБА_9 , яка була одягнена в трусики та лосіни, засунув свою ліву руку в трусики потерпілої та став непристойно торкатися до її статевих органів, здійснюючи при цьому рухи лівою рукою. Водночас в присутності малолітньої ОСОБА_9 , обвинувачений розстібнув блискавку своїх штанів, після чого засунув туди свою праву руку та почав торкатися до своїх статевих органів, таким чином здійснюючи самозадоволення шляхом онанізму. В цей момент в приміщення кімнати зайшла ОСОБА_6 , яка побачила такі дії обвинуваченого та забрала свою малолітню дочку.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження і кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України та призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції при призначенні покарання не дотримався вимог ст. 65 КК України і залишив поза увагою те, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин у сфері проти статевої свободи та статевої недоторканості, який становить собою значну суспільну небезпеку, характеризується виключною аморальністю та цинічністю, посягає на статеву недоторканість та нормальний статевий розвиток малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , яка є правнучкою обвинуваченого ОСОБА_7 ..
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Вважає, що вирок суду є законним та справедливим, а вимоги апеляційної скарги прокурора необґрунтованими. Вказує, що під час проведення досудового та судового слідства було встановлено, що ОСОБА_7 будь-якої шкоди здоров'ю потерпілій не спричинив, про що свідчать висновки судово-медичної експертизи, будь-яких душевних травм заподіяно не було. Посилається на те, що законний представник потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що претензій до ОСОБА_7 не має та просила суд його суворо не карати, не позбавляти волі. Тому, вважає, що суд прийшов до вірного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах: прокурора, який підтримав подану апеляцію, просить її задовольнити, законного представника потерпілої ОСОБА_10 , яка вказала, що просить обвинуваченого не позбавляти волі, а вирок суду залишити без змін, крім того, поклалася ще і на думку суду, захисника та в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , які просять вирок залишити без змін, вважають його законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими та в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряються.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, прийшов до правильного висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, суд взяв до уваги важливість та значущість моральних цінностей і суспільних відносин, на які посягнув ОСОБА_7 , що він вчинив тяжкий злочин щодо малолітньої особи.
Разом з тим, враховуючи пом'якшуючі вину обставини, зокрема, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину, щиро покаявся, є особою пенсійного віку, позитивно характеризується по місцю проживання, тяжких наслідків для потерпілої не настало, відсутність обтяжуючих вину обставин та думку законного представника потерпілої ОСОБА_11 , яка вказала, що обвинувачений є її родичем, претензій до нього немає та просить не позбавляти його волі, суд підставно обрав ОСОБА_7 покарання в межах закону, вмотивувавши прийняте рішення про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Щодо твердження прокурора про м'якість призначеного обвинуваченому покарання у зв'язку із застосуванням ст. 75 КК України, є необґрунтованим.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого і за своїм видом є невиправдано м'яким, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення покарання без застосування ст. 75 КК України.
Беручи до уваги наведене, враховуючи думку законного представника ОСОБА_11 , яка в суді апеляційної інстанції просила не позбавляти волі обвинуваченого, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав вважати призначене судом обвинуваченому покарання несправедливим.
Доводи апеляційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Тернопільської області залишити без задоволення, а вирок Чортківського районного суду від 11 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2