Справа № 442/3720/17
Провадження № 2/442/1574/2017
25.07.2017 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі: Михавко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі заяву відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1598 від 07.05.2015 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, -
Відповідач, ОСОБА_2, звернулася в суд із заявою про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1598 від 07.05.2015 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2017 року в порядку забезпечення позову було накладено заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Стрийській, 415 у м. Дрогобичі Львівської області. Про її ухвалення ОСОБА_2 дізналася тільки 19 липня 2017 року під час ознайомлення її представником з матеріалами справи. Вважає, що заходи забезпечення позову у даній справі повинні бути скасовані, оскільки, 03 квітня 2001 року, їй, ОСОБА_2, власнику будинку № 417 по вул. Стрийській у м. Дрогобичі Львівської області передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0828 га по вул. Стрийській 417 у м. Дрогобичі для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, з якого вбачається, що при описі меж встановлено, що: „від А до Б - землі міськземфонду”. Межа „А-Б” і є межею між належною їй земельною ділянкою та спірною земельною ділянкою.
Реалізуючи своє особисте право на отримання земельної ділянки у власність, закріплене у Конституції України, у відповідності до ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 звернулася до Дрогобицької міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 388 кв. м на вул. Стрийській № 417 для ведення садівництва, яку вона доглядала і яка межувала з належною їй ділянкою за цією ж адресою.
Отримавши дозвіл органу місцевого самоврядування, звернулася до Дрогобицького міського відділу Львівської регіональної філії ДЗК для розроблення проекту землеустрою, під час якого було встановлено та підтверджено Відділом Дерземагенства у м. Дрогобичі Львівської області, що на земельну ділянку, що знаходиться на території м. Дрогобич по вул. Стрийська, 417, фактичною площею 0,0388 га з цільовим призначенням для ведення садівництва відсутні обмеження на використання і вона не обтяжена сервітутом (Висновок № 680 від 18.12.2014р.). Згідно Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 68 від 18.12.2014 року, землекористувачем вказано орган місцевого самоврядування - Дрогобицьку міську раду. Кадастровим планом земельної ділянки підтверджено відсутність будь-яких проїздів через неї. Відтак у присутності землекористувача, представника КП ЖЕО Дрогобицької міської ради, погоджено і перенесено в натуру проект відведення земельної ділянки.
Таким чином, вважає, що не може вважатися належним та допустимим доказом права користування Позивачів спірною ділянкою план земельної ділянки будинку № 415 по вул. Стрийській у м. Дрогобич, складений КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», згідно якого за даною адресою зареєстровано лише земельну ділянку загальною площею 404 кв. м (рішення виконкому Дрогобицької міської ради народних депутатів № 1928 від 25.12.1953 року). Зазначення ж на штампі «Побудовано самовільно» - самозахоплення землі 696 кв. м від 03.05.2008 р., не тільки суперечить змісту та призначенню штампа, але здійснене даним органом без належних на те повноважень, а тому вважаю не обґрунтованою необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, не визначених меж та не відомої площі (несформованої), на вул. Стрийській 415 у м. Дрогобичі.
В судове засідання сторони не з'явилися, не повідомивши суду про причини неявки, хоча належним чином були повідомлені про день та час виклику, відтак суд розглянув заяву за їх відсутності.
Відповідно до ст. 197 ЦУПК України судовий розгляд справи проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вислухавши пояснення сторін та її представників, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно відповідача.
Так, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 травня 2017 року в порядку забезпечення позову було накладено заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Стрийській, 415 у м. Дрогобичі Львівської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Стаття 154 ЦПК України надає право суду першої інстанції, який постановив ухвалу про забезпечення позову, постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Для цього мають бути певні обставини. Це зокрема: якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів; якщо особу, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, не було повідомлено про постановлену щодо неї ухвалу і застосовані заходи є недоцільними й підлягають скасуванню; у зв'язку із зміною умов, що існували на момент постановлення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову.
Так, як зазначено вище, суд вправі був у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України постановити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Стрийській, 415 у м. Дрогобичі Львівської області, про що і зазначено в ухвалі суду від 19.05.2017 року.
Однак, як вбачається з представлених ОСОБА_2 письмових доказів, 03 квітня 2001 року, їй, ОСОБА_2, власнику будинку № 417 по вул. Стрийській у м. Дрогобичі Львівської області передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0828 га по вул. Стрийській 417 у м. Дрогобичі для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, з якого вбачається, що при описі меж встановлено, що: „від А до Б - землі міськземфонду”. Межа „А-Б” і є межею між належною їй земельною ділянкою та спірною земельною ділянкою.
Реалізуючи своє особисте право на отримання земельної ділянки у власність, закріплене у Конституції України, у відповідності до ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 звернулася до Дрогобицької міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 388 кв. м на вул. Стрийській № 417 для ведення садівництва, яку вона доглядала і яка межувала з належною їй ділянкою за цією ж адресою.
Отримавши дозвіл органу місцевого самоврядування, звернулася до Дрогобицького міського відділу Львівської регіональної філії ДЗК для розроблення проекту землеустрою, під час якого було встановлено та підтверджено Відділом Дерземагенства у м. Дрогобичі Львівської області, що на земельну ділянку, що знаходиться на території м. Дрогобич по вул. Стрийська, 417, фактичною площею 0,0388 га з цільовим призначенням для ведення садівництва відсутні обмеження на використання і вона не обтяжена сервітутом (Висновок № 680 від 18.12.2014р.).
Згідно Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 68 від 18.12.2014 року, землекористувачем вказано орган місцевого самоврядування - Дрогобицьку міську раду.
Кадастровим планом земельної ділянки підтверджено відсутність будь-яких проїздів через неї та Актом погоджено і перенесено в натуру проект відведення земельної ділянки.
Згідно ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Статтею 79-1 Земельного кодексу України, передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ст. 125 цього Кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ст. 212 Земельного кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі, а також приведенню у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, яке здійснюється за рахунок громадян, які самовільно зайняли земельні ділянки.
З огляду на вказане суд приходить до переконання, що обставини та умови, які існували на момент постановлення судом ухвали про забезпечення позову від 19.05.2017 року змінились, про що суду не було відомо на момент вжиття заходів по забезпеченню позову.
За наведених обставин суд приходить до переконання про необхідність скасування вжитих судом заходів по забезпеченню позову згідно ухвали суду від 19.05.2017 року.
Враховуючи вище наведене та керуючись ст. 154 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_2 - задоволити.
Скасувати заходи по забезпечення позову, встановлені ухвалою Дрогобицького районного суду Львівської області від 19 травня 2017 року про заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Стрийській, 415 у м. Дрогобичі Львівської області.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.
Суддя: Гарасимків Л.І.