Справа № 604/459/17
Провадження № 2/604/230/17
08 серпня 2017 року Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Сташківа Н.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Підволочиського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про визнання договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою провулок Високий, 2, с. Старий Скалат, Підволочиського району Тернопільської області, посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №916, від 26 серпня 2010 року, - недійсним. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 26 серпня 2010 року ОСОБА_4, який помер 05 листопада 2016 року, уклав зі своїм сином (відповідачем по справі) договір Дарування, відповідно до якого подарував останньому належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: провулок Високий, буд.2, с. Старий Скалат Підволочиського району. Позивач зазначає, що ОСОБА_4 уклав договір дарування внаслідок помилки щодо природи цього правочину, а тому він є недійсним. Так, ОСОБА_4 був особою перестарілого віку (79 років 9 місяців 14 днів), мав намір зареєструвати право власності на вказаний житловий будинок з метою вчинення заповітного розпорядження в користь того з дітей, хто буде здійснювати за ним догляд. Позивач зазначає, що укладаючи договір дарування ОСОБА_4 вважав що складає заповіт, за яким після його смерті відповідач успадкує належний йому будинок. Крім того, помилка щодо природи правочину була зумовлена станом здоров'я ОСОБА_4, який погано бачив, мав відшарування сітківки обох очей, перебував на диспансерному обліку з діагнозом атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертонією ІІІ ступеню, періодично лікувався амбулаторно. Позивач зазначає, що після укладення договору дарування ОСОБА_4 ключів від будинку ОСОБА_2 не передавав, продовжував проживати в ньому, за власні кошти утримував будинковолодіння. Відповідач на протязі шести років після укладення договору передачі ключів не вимагав, самостійного доступу до будинку не мав, жодної своєї речі в будинок не переніс, не переоформив право власності та особові рахунки по оплаті комунальних послуг на своє ім'я, не ніс витрат по утриманню будинку, що на думку ОСОБА_1 свідчить про приховування дійсної природи укладення договору. Натомість позивач здійснювала догляд за батьком та господарством. Про наявність договору дарування житлового будинку позивачу стало відомо у вересні 2016 року, під час розгляду Підволочиським районним судом справи №604/781/16-ц, тому вважає що строки оскарження порушено з поважних причин та просить їх поновити, задовольнити позов у повному обсязі.
Через канцелярію суду Позивач ОСОБА_1 подала заяву про відвід головуючому судді, покликаючись на сумніви у його об'єктивності та неупередженості.
Відповідач та його представник вважають заяву про відвід такою, що не підлягає до задоволення.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Підволочиського районного нотаріального округу ОСОБА_3, будучи повідомленим про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням справу слухати у його відсутності.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини у відповідній частині передбачає: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Вказане узгоджується із Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року , схваленими Резолюцією Економічної та ОСОБА_5 ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.
Згідно зі ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або коли є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Кодексу відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Європейський суд з прав людини в рішеннях «Ветштайн проти Швейцарії» (заява №33958\96 п.44) та «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (від 07 серпня 1996 року п. 58) наголошує, що при вирішення того, чиє у цій справі обгрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. Володіння судді інформацією щодо матеріалів справи не означає суб'єктивність з його боку, яка б запобігла його неупередженості під час винесення рішення по справі. Попередній аналіз доступної інформації також не означає винесення попередніх висновків. Важливо, щоб аналіз виконувався під час винесення рішення та був заснований на представлених доказах і почутих на слуханні аргументах.
З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що твердження позивача, викладені у заяві про відвід не можуть слугувати підставами, в розумінні ст. 20 ЦПК України, для задоволення вказаної заяви.
Однак, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суб'єктивна впевненість сторони в упередженості судді, навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї, є чинником, що перешкоджає реалізації її права на справедливий суд.
Враховуючи вищевикладені положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також позицію позивача та її представника, які категорично стверджують, що не довіряють судді, суд вважає, що суб'єктивна впевненість сторони в упередженості судді, навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї, є чинником, що перешкоджає реалізації її права на справедливий суд, а тому відвід підлягає задоволенню.
Разом із тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 25 ЦПК України, якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у ст. 21 ЦПК, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.
Враховуючи те, що після задоволення відводу головуючому по справі ОСОБА_6 неможливо утворити новий склад суду, оскільки у іншої судді закінчились повноваження (Указ президента про призначення судді Сидорак Г.Б. від 31 липня 2012 року), суд вважає за можливе направити справу для розгляду по суті територіально найбільш наближеному Збаразькому районному суду Тернопільської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 20, 23 - 25 ЦПК України, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд-
Заяву про відвід головуючого судді Сташківа Н.Б., - задовольнити.
Відвести суддю Сташківа Назарія Богдановича від участі у розгляді даної цивільної справи.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Підволочиського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним направити до Збаразького районного суду Тернопільської області для її розгляду по суті.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Н.Б. Сташків