Справа №464/5219/17
пр № 2/464/1455/17
про залишення позовної заяви без руху
04 серпня 2017 року
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Радченко Е.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Львівської міської ради, третя особа Автогаражний кооператив №4 Галицького району м.Львова про визнання права власності на кооперативний гараж,
02.08.2017 року до Сихівського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Львівської міської ради, в якій позивачка просить визнати за нею право власності на гараж №224 автогаражного кооперативу №4 Галицького району м.Львова, що розташований за адресою: м.Львів, вул. Вулецька, 13. В обґрунтування позову посилається на те, що 27.04.2010 року на підставі заповіту від 11.03.1990 року держаним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, згідно якого позивачка набула право власності на суму паєнагромаджень, що знаходяться у автогаражному кооперативі №4 Галицького району м.Львова, в розмірі 40 гривень, що належали померлій ОСОБА_2. Правовстановлюючий документ на вищевказаний гараж не отримувався та державна реєстрація цього права не здійснювалася. Позивачка звернулась до Управління державної реєстрації Львівської міської ради з заявою про реєстрацію права власності на гараж №224, однак рішенням №32038737 від 25.10.2016 року їй було відмовлено у зв'язку із тим, що заявлене право не підлягає державній реєстрації. З метою захисту свого порушеного (невизнаного) права позивачка просить суд визнати за нею право власності на гараж, так як останній отриманий нею в рахунок сплачених її покійною матір'ю пайових внесків.
При огляді поданої позовної заяви встановлено, що така не відповідає вимогам ст.119 ЦПК з огляду на наступне.
Згідно п.4 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру. Пунктами 2, 9 ч.1 ст.80 ЦПК України визначено, що ціною позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування є вартість цього майна; у позовах про право власності на нерухоме майно - дійсною вартістю нерухомого майна. При цьому, в силу положень пунктів 5, 6 ч.2 ст.119 ЦПК України, дійсна вартість спірного майна повинна бути підтверджена відповідними документами (доказами). У відповідності до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак, позивачкою у позовній заяві невірно зазначено ціну позову, яку слід визначати з дійсної вартості предмету даного позову, яким є спірне майно - гараж №224 автогаражного кооперативу №4 Галицького району м.Львова, що розташований за адресою: м.Львів, вул. Вулецька,13, та не додано жодних доказів (документів), за наявності яких дається можливим визначити вартість даного майна, що водночас позбавляє суд можливості вірно вирахувати розмір судового збору, який повинен бути сплачений виходячи із ціни даного позову. Таким чином, судовий збір в 640 грн. сплачений позивачкою невірно - у самостійно визначеному розмірі (мінімальному), а не виходячи із ціни даного позову.
При цьому, слід роз'яснити, що відповідно до п.9 ч.1 ст.80 ЦПК України, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна, поняття якої є за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості. При визначенні вартості майна на який особа має намір набути права власності слід керуватись Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Позивачка, відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України, повинна провести оцінку нерухомого майна, на яке вона просить визнати за собою право власності, звернувшись до відповідного експерта (оцінщика), надавши суду звіт (висновок про ринкову оцінку вартості нерухомого майна), або ж інший визначений чиним законодавством документ, який посвідчує дійсну вартість спірного майна (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно або балансову довідку юридичної особи, тощо).
Крім того, позивачка зазначає, що пред'являє позов на підставі ст.392 ЦК України про визнання за нею права власності, оскільки це право оспорюється або не визнається іншою особою, однак не конкретизує, яким чином зазначений нею у позові відповідач - Управління державної реєстрації Львівської міської ради не визнає чи оспорює її право власності.
Частиною 1 ст. 121 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, якою залишає заяву без руху і надає позивачеві строк для усунення недоліків.
Враховуючи наведене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та відповідно надати позивачці строк для усунення недоліків такої, шляхом подання позовної заяви та/або уточнення до позову (в т.ч. додатків/доказів в обгрунтування даного позову) з дотриманням вимог ст.119 ЦПК України та сплати судового збору в порядку та розмірах визначених Законом України «Про судовий збір» з долученням оригіналу платіжного документу до матеріалів позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 80, 119, 121 ЦПК України,
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Львівської міської ради, третя особа Автогаражний кооператив №4 Галицького району м.Львова про визнання права власності на кооперативний гараж.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків, який дорівнює п'яти дням з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області протягом п'яти днів з дня її отримання через Сихівський районний суд м.Львова.
Ухвала в частині залишення заяви без руху оскарженню не підлягає.
Суддя Е.А.Радченко