Справа № 688/530/17
Провадження № 22-ц/792/1403/17
31 липня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду Хмельницької області
у складі: головуючого судді Талалай О.І.,
суддів: Корніюк А.П., П'єнти І.В.,
секретар Філіпчук О.С.,
з участю: апелянта ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2.,
відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом зазначала, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 липня 1999 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 листопада 2016 року і договору дарування від 15 лютого 2017 року вона є власником 10/12 частини квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_3 успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 2/12 частини зазначеної квартири. У зв'язку з тим, що її частка є більшою, вирішила продати квартиру, проти чого заперечує відповідач. Тому, просила припинити право власності ОСОБА_3 на 2/12 частини квартири із виплатою внесеної на депозитний рахунок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області грошової компенсації за її частку у сумі 34856 грн 66 коп, визнати за нею право власності на 2/12 частини квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 15 червня 2017 року у позові відмовлено.
ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2., не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просять його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Судом не взято до уваги те, що частка ОСОБА_3 у спірній квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, що на депозитний рахунок суду внесено грошові кошти у сумі 34856 грн 66 коп пропорційно вартості цієї частки і припинення права власності на частку у квартирі не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2. апеляційну скаргу підтримали. ОСОБА_3 визнала апеляційну скаргу необґрунтованою у повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 липня 1999 року, виданого ВАТ «Шепетівський цукрокомбінат», свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 листопада 2016 року, виданого державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори і договору дарування від 15 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу, ОСОБА_1 є власником 10/12 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 листопада 2016 року, виданого державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори є власником 2/12 частини зазначеної квартири. Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку.
На час розгляду справи у суді сторони в квартирі не проживають.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
При відмові в позові суд виходив з того, що припинення права власності на частку у квартирі завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 і її малолітньої дитини, які іншого власного житла не мають.
Висновок суду узгоджується з матеріалами справи і відповідає вимогам закону.
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
На підставі ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надала доказів того, що трикімнатна квартира у будинку на першому поверсі є неподільною або, що спільне володіння і користування майном є неможливим.
Відповідно до паспорта громадянина України зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 з 17 травня 2017 року є квартира АДРЕСА_1.
До травня 2017 року вона була зареєстрована у будинковолодінні по АДРЕСА_2, яке згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом належить матері ОСОБА_5
Іншого власного житла відповідач з малолітньою дитиною не мають і виявили намір проживати у квартирі, проти чого заперечує позивач.
З урахуванням обставин справи суд обґрунтовано дійшов висновку, що присудження грошової компенсації на користь ОСОБА_3 і припинення права власності на частку у спільному майні за відсутності у неї іншого житла, позбавить останню права власності на житло та завдасть істотної шкоди її інтересам і малолітньої дитини.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Суд помилково посилався у рішенні на ст. 364 ЦК України, яка регулює питання виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, за ініціативою співвласника, який бажає позбутися належної йому частки, та на викладені Верховним Судом України правові позиції у справах цієї категорії. Проте це не призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власної правової оцінки обставин справи і незгоди позивача із висновками суду першої інстанції. Вони не містять посилання на докази, які б впливали на законність рішення суду і спростовували його висновки.
Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав у межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий/підпис/ О.І. Талалай
Суддя/підпис/ І.В. П'єнта
Суддя /підпис/ А.П. Корніюк
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай
Головуючий в першій інстанції Березова І.О. Справа № 22-ц/792/1403/17
Доповідач Талалай О.І. Категорія № 2, 5