02 серпня 2017 року Справа № 917/1473/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Глоубкор"
на рішення від та на постанову відГосподарського суду Полтавської області 02.12.2016 Харківського апеляційного господарського суду 13.02.2017
у справі№ 917/1473/16
Господарського судуПолтавської області
за позовомПриватного підприємства "Глоубкор"
до1. Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш"
простягнення коштів
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Чуб М.В.;
- відповідачів 1. Максименко В.О.; 2. повідомлений, але не з'явився;
16.09.2016 Приватне підприємство "Глоубкор" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" про стягнення солідарно упущеної вигоди у розмірі 41067,57 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.12.2016 у справі № 917/1473/16 (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є. - головуючий суддя, судді Білецька А.М., Гребенюк Н.В.), у позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Приватне підприємство "Глоубкор" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі № 917/1473/16.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Приватного підприємства "Глоубкор" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі № 917/1473/16 залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення солідарно із відповідачів упущеної вигоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.01.2011 між Приватним підприємством "Глоубкор" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк") укладено договір банківського рахунку № 91122/z6; 24.11.2014 на розподільчий рахунок № 26001000002061 ПП "Глоубкор" в ПАТ "Креді Агріколь Банк" надійшли грошові кошти в розмірі 1074000 рос. руб., про що свідчить виписка банку; 25.11.2014, ПАТ "Креді Агріколь Банк" здійснено обов'язковий продаж 75% надходжень в іноземній валюті, що складає 805500 рос. рублів, відповідно до вимог Постанови НБУ "Про регулювання ситуації на валютному ринку" від 20.11.2014 № 734, про що свідчить виписка банку; 26.12.2014 на розподільчий рахунок ПП "Глоубкор" № 26001000002061 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" надійшли кошти в розмірі 2480000 рос. руб., що підтверджується випискою банку; 29.12.2014 ПАТ "Креді Агріколь Банк" здійснено обов'язковий продаж 75 % надходжень, що складає 1860000 рос. руб., відповідно до вимог Постанови НБУ "Про регулювання ситуації на валютному ринку" від 01.12.2014 № 758, про що свідчить виписка банку; 30.12.2014 на розподільчий рахунок № 26001000002061 ПП "Глоубкор" в ПАТ "Креді Агріколь Банк" надійшли грошові кошти в розмірі 66702 дол. США, про що свідчить виписка банку; 06.01.2015 ПАТ "Креді Агріколь Банк" здійснено обов'язковий продаж 75% надходжень в іноземній валюті, що складає 50026,50 дол. США, відповідно до вимог Постанови НБУ "Про регулювання ситуації на валютному ринку" від 01.12.2014 №758, про що свідчить виписка банку; на думку позивача, ПАТ "Креді Агріколь Банк" здійснило продаж іноземної валюти за курсом, нижчим від встановленого середньо-ринкового курсу міжбанку на міжбанківському валютному ринку в день продажу, при наявності реальної можливості продати її по діючому міжбанківському ринковому курсу, чим завдав позивачу збитків як власнику різниці гривневого еквівалента валютної виручки. Крім того, позивач послався на те, що 31.07.2016 між ПП "Глоубкор" та ТОВ "Завод Укрбудмаш" укладено договір поруки, за умовами якого, ТОВ "Завод Укрбудмаш" поручився перед ПП "Глоубкор" за виконання обов'язку ПАТ "Креді Агріколь Банк" щодо сплати упущеної вигоди, грошових коштів, отриманих в розмірі 39053,82 грн., внаслідок продажу 25.11.2014 обов'язкової частини іноземної валюти (у розмірі 268500 рос. рублів), 29.12.2014 обов'язкової частини іноземної валюти (у розмірі 1860000 рос. рублів), 06.01.2015 обов'язкової частини іноземної валюти (у розмірі 50026,50 доларів США), яка належала ПП "Глоубкор", за курсом, нижче середньозваженого курсу на міжбанку станом на день продажу іноземної валюти.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення упущеної вигоди з урахуванням такого.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК України та частини 2 статті 224, статті 225 ГК України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 51/250). За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до п. п. 4, 6, 8, 14 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк виконує такі функції, зокрема, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.
У п. п. 2, 5 постанов Правління Національного банку України № 734 від 20.11.2014 та № 758 від 01.12.2014 (чинних на час здійснення обов'язкового продажу 75% надходжень в іноземній валюті) зазначено: установити вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України. Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту без доручення клієнта виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок. Після закінчення функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України банк протягом наступних двох годин поточного дня подає розгорнуту заявку щодо загального обсягу обов'язкового продажу іноземної валюти, запланованого на наступний робочий день. Розгорнута заявка включає інформацію про загальний обсяг надходжень та загальний обсяг обов'язкового продажу за кодами іноземної валюти, інформацію про вид надходження і розширену інформацію для операцій, сума яких становить більше 50000 доларів США в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України поточного робочого дня. У розширеній інформації банк в окремому записі зазначає ідентифікаційний код юридичної особи/реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, скорочене найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, код валюти, обсяг обов'язкового продажу.
Згідно із абзацами 15, 21 пункту 4 розділу I Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб'єктами ринку і Національним банком, а також Національним банком і його клієнтами. Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України (далі - Система підтвердження угод) - це комплекс організаційно-технічних засобів, який забезпечує підтвердження договорів (угод) про купівлю-продаж іноземної валюти й банківських металів за гривні протягом часу, що встановлюється і змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України.
Порядок проведення функціонування Системи підтвердження угод визначається окремими нормативно-правовими актами Національного банку (п. 27 Розділу I Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою).
Відповідно до п. 2.1 Правила функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами (в редакції чинній на час здійснення обов'язкового продажу 75% надходжень в іноземній валюті) Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає в заявку (далі - Заявка) на участь у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України (далі - Система підтвердження угод) усі потреби клієнтів, які не можуть бути задоволені в межах цього уповноваженого банку (цієї уповноваженої фінансової установи), а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні із зазначенням виду валюти та/або банківського металу, курсу та обсягу купівлі та/або продажу, а також ознаку операції: за дорученням клієнта або операція за власними потребами в межах лімітів відкритої валютної позиції.
Національний банк після завершення функціонування Системи підтвердження угод доводить до відома суб'єктів ринку в той саме день інформацію про обсяги купівлі та продажу іноземних валют за гривні, а також середньозважені курси гривні до іноземних валют, які склалися за результатами торгів на безготівковому валютному ринку України (п. 39 Розділу I Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою).
Листом від 24.09.2014 № 24-008/54205 Національний банк України довів до відома уповноважених банків України, що банківська спільнота разом із найбільшими учасниками зовнішньоекономічної діяльності (експортерами та імпортерами) з метою стабілізації панічних настроїв населення та запобігання розхитуванню фінансової системи держави прийняла рішення про встановлення індикативного валютного курсу. Національний банк України буде щоденно розміщувати інформацію про цей курс, а також індикативні курси інших основних валют, з якими здійснюються операції на міжбанківському валютному ринку України, на своїй сторінці в інформаційній системі Thomson-Reuters NBU01. Індикативний курс гривні до іноземних валют є орієнтиром, який банки можуть брати до уваги під час здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.
Листом від 04.11.2014 № 24-011/64178 Національний банк України довів до відома, що за результатами наради керівництва Національного банку України з представниками найбільших банків України, що відбулася 3 листопада 2014 року в Національному банку України, було вирішено таке: починаючи з 5 листопада 2014 року Національний банк України буде щоденно (крім святкових та вихідних днів) здійснювати валютні аукціони з продажу іноземної валюти. Участь в аукціонах зможуть брати банки, яким встановлені короткострокові кредитні ліміти Національного банку України; згідно з регламентом щоденних аукціонів банки подаватимуть заявки за допомогою Системи підтвердження угод Національного банку України до 10.00 у день проведення аукціону; об 11.00 у день проведення аукціону Національний банк України публікуватиме ціну відсікання та середньозважений курс аукціону на своїй сторінці в інформаційній системі Thomson-Reuters NBU01. Середньозважений курс аукціону відіграватиме роль індикативного валютного курсу долара США до гривні в цей день; разом з публікацією індикативного валютного курсу долара США Національний банк України повідомлятиме про індикативні курси інших основних валют, операції з якими проводяться на міжбанківському валютному ринку України; індикативний курс гривні до іноземних валют є орієнтиром, який банки можуть брати до уваги під час здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України; під час встановлення курсів купівлі-продажу іноземних валют у касі уповноважені банки як курсовий орієнтир можуть використовувати значення індикативного валютного курсу за попередній день з відхиленням до 5 відсотків.
В листі від 20.08.2014 № 28-311/46106 Департамент контролю, методології та ліцензування валютних операцій Національного банку України повідомив, що у разі виявлення фактів, які можуть свідчити про спробу банку здійснити маніпулювання на грошово-кредитному ринку при купівлі-продажу іноземної валюти, а саме: - подання заявки за курсом, який суттєво відмінний від офіційно встановленого; - подання заявки з великим відхиленням від середньоденного обсягу операцій цього банку, розрахованого за попередній місяць; - подання заявки зі значним для ринку обсягом тощо; Національний банк України не буде підтверджувати заявку банку, яка надійшла в Систему підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України (далі - Система підтвердження угод).
Судами попередніх інстанцій встановлено, а Вищим господарським судом України (в силу ст.1117 ГПК України) не переоцінюється те, що ПАТ "Креді Агріколь Банк", враховуючи вимоги Національного банку України, здійснило продаж валюти за спірними операціями із застосуванням індикативного курсу, який був встановлений Національним банком України в день проведення зазначених операцій.
Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Те, що 29.12.2014 та 06.01.2015 ПАТ "Креді Агріколь Банк" дотрималося показників індикативного курсу при продажу іноземної валюти також встановлено рішеннями судів у господарських справах № 917/1284/15, № 917/893/16 за позовом ПП "Глоубкор" до ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Завод Укрбудмаш" про стягнення безпідставно набутих коштів.
Водночас, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що Національним банком України підтверджено заявки ПАТ "Креді Агріколь Банк" на продаж іноземної валюти за спірними операціями в Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України, відтак, відсутні підстави вважати, що ПАТ "Креді Агріколь Банк" здійснив продаж валюти із суттєвим відхиленням від офіційного курсу іноземних валют по відношенню до гривні.
Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що позивач посилається на середньозважений курс гривні до іноземних валют, який склався за результатами торгів на безготівковому валютному ринку України (після їх закінчення), в той час як заявки на продаж валюти подавались ПАТ "Креді Агріколь Банк" до 10:00 год. в день проведення аукціону до публікації середньозваженого курсу аукціону, відтак, вказаний курс не міг бути застосований в день здійснення спірних операцій ПАТ "Креді Агріколь Банк" та подання заявок на продаж валюти.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з тим, що позивачем не доведено наявність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідачів та понесених збитків.
Водночас доводи касаційної скарги стосуються оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення ними фактичних обставин справи. Проте, згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак, відповідні доводи, перевірка яких перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Глоубкор" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі № 917/1473/16 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ