04 серпня 2017 року Справа № 904/3870/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
Панової І.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Менора", м. Дніпро
на ухвалувід 10.01.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
та постановувід 14.06.2016 господарського суду Дніпропетровської області
у справі№ 904/3870/15 господарського суду Дніпропетровської області
про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "ТК Менора", м. Дніпропетровськ
голова комітету кредиторів приватне підприємство "Дніпромет", м. Дніпропетровськ
ліквідаторОльшанська О.С., м. Кривий Ріг
24.05.2017 товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Менора" в особі засновника ОСОБА_5 (далі - заявник) втретє подана касаційна скарга одночасно на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 у справі №904/3870/15 про визнання боржника банкрутом та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 про відмову у відновленні процесуального строку на подання апеляційної скарги заявника на постанову суду першої інстанції.
Щодо постанови суду першої інстанції від 14.06.2016 колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду,зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Отже, рішення місцевих господарських судів можуть бути предметом касаційного оскарження лише після їх перегляду по суті в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції від 14.06.2016 в апеляційному порядку по суті в цілому не переглядалась, що позбавляє заявника процесуального права на її оскарження в касаційному порядку.
Разом з тим вказана постанова була предметом перегляду суду апеляційної інстанції тільки в частині призначення ліквідатора боржника, за наслідками чого прийнято постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 про залишення постанови господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 у справі №904/3870/15 в частині призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ольшанської О.С. без змін.
Однак зазначена постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі №904/3870/15 заявником в даній касаційній скарзі не оскаржується.
За таких обставин касаційна скарга у частині оскарження постанови суду першої інстанції від 14.06.2016 в цілому не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження в зв'язку з чим у її прийнятті необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Що стосується касаційної скарги в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017, то вона не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів встановила, що вона подана з пропуском встановленого процесуального строку для її подання, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції Дніпропетровського апеляційного господарського суду - 24.05.2017.
Касаційна скарга містить клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для її подання, яке мотивоване тим, що раніше подані ним касаційні скарги безпідставно поверталися судом касаційної інстанції з посиланням на несплату судового збору, оскільки чинним законодавством не передбачено сплату судового збору за касаційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом
Відповідно до ст. 53 ГПК України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку. При цьому, виходячи зі змісту згаданої статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Враховуючи, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, оцінивши доводи та обставини, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення строку, колегія суддів прийшла до висновку щодо неповажності причин його пропуску, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається, касаційні скарги заявника вже двічі поверталися заявнику відповідно до ухвал Вищого господарського суду України від 09.03.2017 та від 25.04.2017 на підставі п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України. Однак при третьому зверненні з касаційною скаргою виявлені судом касаційної інстанції недоліки заявником не усунуті. Більше того, заявник безпідставно посилається на відсутність законодавчо встановленого обов'язку сплати судового збору за оскарження постанови про визнання боржника банкрутом, оскільки у поданій касаційній скарзі предметом оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, сплата судового збору за оскарження якої прямо встановлена п.п. 7 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Отже, у даному випадку значний (майже п'ять місяців) пропуск заявником процесуального строку має суб'єктивний характер, оскільки є наслідком неналежного оформлення касаційної скарги та ігнорування законних вимог суду касаційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів, не визнавши наведенні в клопотанні причини пропуску встановленого законом процесуального строку для звернення з касаційною скаргою поважними, відмовляє в задоволенні заявленого клопотання про поновлення цього строку, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.
Касаційна скарга від імені заявника підписана засновником ТОВ "ТК "Менора" ОСОБА_5 У той же час з доданого до касаційної скарги Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що єдиною особою, яка уповноважена діяти від імені заявника без довіреності, є керівник ОСОБА_6
Що стосується засновника "ТК "Менора" ОСОБА_5 то розмір його внеску до статутного фонду становить 1 546 000 грн. при загальному його розмірі 3 737 060 грн. Отже, у цьому випадку ОСОБА_5 може набути повноважень на представництво юридичної особи - ТОВ "ТК "Менора" тільки в якості уповноваженого представника засновників (учасників), якого обрано на відповідних загальних зборах учасників товариства у встановленому законом порядку. Проте відповідних доказів у підтвердження повноважень ОСОБА_5 до касаційної скарги не додано.
Таким чином, касаційна скарга підписана неуповноваженою особою, тому не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу заявника касаційної скарги, що наведені вище обставини свідчать про недобросовісне користування ним своїми правами, передбаченими ст. 22 та ст. 107 ГПК України, а його дії можуть бути розцінені як такі, що скеровані на затягування розгляду справи. При цьому касаційний суд повідомляє заявника про відповідальність, передбачену нормами ст. 50 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 4 Закону України "Про судовий збір", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 22, 33, 53, 86, 107, 110, п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Менора" в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження постанови господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 у справі №904/3870/15
2. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "ТК Менора" в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для звернення з касаційною скаргою в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 904/3870/15
3. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Менора" у вказаній частині повернути її заявнику.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді І.Ю. Панова
О.Є. Короткевич