01.08.2017 Справа № 904/6182/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст імпорт", смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області
до Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області
про визнання недійсним пункту договору
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 13.06.2017р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст імпорт" звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.07.2017р., просить визнати недійсним п. 12.2.2 договору на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція біологічних очисних споруд (БОС) за адресою м. Зеленодольск, Апостолівський район, Дніпропетровської області. Коригування" від 24.10.2016р. № 911/1, що укладений між позивачем та Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що п. п. 12.2.2 договору на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція біологічних очисних споруд (БОС) за адресою м. Зеленодольск, Апостолівський район, Дніпропетровської області. Коригування" від 24.10.2016р. № 911/1 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки передбачає подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання.
Ухвалою суду від 29.05.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 15.06.2017р.
В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 15.06.2017р. на 27.06.2017р., з 27.06.2017р. на 20.07.2017р., у судовому засіданні оголошувалася перерва з 20.07.2017р. по 01.08.2017р.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов від 19.07.2017р. № 61/02-23 зазначив, що позивачем не наведені норми Закону, які порушені відповідачем укладанням оспорюваного правочину та не доведена наявність обставин, з якими Закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків. Зауважує, що під час підготовки проекту спірного договору на стадії його укладання було допущено технічну помилку та у п. 12.2.2 замість слова «пеня» зазначено слово «штраф», внаслідок чого технічна помилка повністю спотворює його смисловий зміст. При цьому, зміст вказаного пункту договору не дозволяє однозначно встановити дійсну волю домовленості сторін. Встановивши наявність вказаної помилки, 05.07.2017р. та 14.07.2017р. відповідач направляв на адресу позивача для підписання проекти додаткової угоди про внесення змін до п. 12.2.2 договору. На даний час відповіді позивача не надходило. Просив в позові відмовити.
Позивач у судове засідання 01.08.2017р. явку повноважного представника не забезпечив та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника у повідомленні про перерву від 20.07.2017р. (а.с.123).
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
24.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст імпорт" (генеральний підрядник) та Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради (замовник) укладено договір на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція біологічних очисних споруд (БОС) за адресою м. Зеленодольск, Апостолівський район, Дніпропетровської області. Коригування" № 911/1 (далі - договір), відповідно до умов якого генеральний підрядник зобов'язується за завданням та за кошти замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, зазначені в кошторисі (Додаток № 1 до договору) (надалі - роботи) щодо об'єкту: Реконструкція біологічних очисних споруд (БОС) за адресою: м. Зеленодольськ, Апостолівський район Дніпропетровської області. Коригування (надалі - «Об'єкт»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1. договору).
Згідно п. 2.1. договору ціна, тобто вартість робіт (тобто компенсація всіх можливих витрат генерального підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором, зазначена в кошторисі (Додаток №1). Кошторис за договором є твердим та підлягає зміні виключно за погодженням сторін. Керуючись ст. 3. ст. 6 ЦКУ сторони погодили відступити від умов абзацу другого ч. 5 ст. 844 ЦКУ та погодили, що після укладення цього договору генеральний підрядник не має права вимагати збільшення кошторису у зв'язку із будь-яким зростанням (істотним або неістотним) вартості матеріалів та/або устаткування та/або робіт (послуг) що виконуються (надаються генеральному підряднику третіми особами). Сторони погодили, що в разі відмови Замовника від збільшення кошторису генеральний підрядник не має права вимагати розірвання договору протягом 4 (чотирьох) місяців з дати підписання договору.
Відповідно до змісту п. 2.2. договору ціна робіт розрахована на підставі проектно-кошторисної документації та становить: Ціна робіт: 45 395 830,00 грн. ПДВ (20%) - 9 079 166,00 грн. Ціна робіт з ПДВ - 54 474 996,00 грн.
Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 2.3. договору).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що початок, закінчення робіт визначаються календарним графіком виконання робіт (Додаток №2), які виконуються з моменту підписання договору, але можуть бути виконані достроково.
За змістом п. 10.1. договору факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт.
У п. 10.2. договору сторони узгодили, що протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Актів замовник зобов'язаний розглянути та підписати їх в разі відсутності зауважень, або в такий саме строк направити генеральному підряднику мотивовану відмову від їх підписання.
Прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання генеральним підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних при виконанні робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів є обов'язковою згідно з чинним законодавством України) та іншої документації щодо таких робіт, передбаченої проектною документацією, договором та/або законодавством (п. 10.3. договору).
Згідно п. 12.2.2. договору у разі порушень генеральним підрядником зобов'язань стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, а так само в разі якщо генеральний підрядник не розпочав виконання робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту, коли він повинен був їх розпочати, генеральний підрядник зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від суми договору за кожен день прострочення. Крім сплати штрафу генеральний підрядник відшкодовує завдані замовнику таким порушенням збитки у повній сумі понад штрафні санкції.
Позивач вважає, що даний пункт порушує права підрядника, а саме рівності перед законом. Вважає, що даним пунктом, що протирічить нормам чинного законодавства, відповідач покладає на позивача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання, що суперечить нормам ст. 61 Конституції України і ст. 549 ЦК України, що і є причиною спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
У наведеній статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Позивач просить визнати недійсним п. 12.2.2. договору на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція біологічних очисних споруд (БОС) за адресою м. Зеленодольск, Апостолівський район, Дніпропетровської області. Коригування" від 24.10.2016р. № 911/1.
За змістом ч.1 ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" згідно зі ст.217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України суд може визнати недійсною частину правочину.
Згідно із ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У п 12.2.2. договору сторони погодили, що у разі порушень генеральним підрядником зобов'язань стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, а так само в разі якщо генеральний підрядник не розпочав виконання робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту, коли він повинен був їх розпочати, генеральний підрядник зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від суми договору за кожен день прострочення. Крім сплати штрафу генеральний підрядник відшкодовує завдані замовнику таким порушенням збитки у повній сумі понад штрафні санкції.
Так, змістом ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та/або договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Господарський суд зазначає, що спірним пунктом договору передбачена відповідальність за порушення виконання генеральним підрядником зобов'язання стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, а так само в разі якщо генеральний підрядник не розпочав виконання робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту, коли він повинен був їх розпочати у вигляді штрафу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від суми договору за кожен день прострочення. Крім сплати штрафу генеральний підрядник відшкодовує завдані замовнику таким порушенням збитки у повній сумі понад штрафні санкції.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З аналізу вказаної статті вбачається, що відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:
а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).
б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:
а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;
б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;
г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладене, оскільки штраф, передбачений п. 12.2.2. договору нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф та оскільки нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання, господарський суд дійшов висновку, що передбачений п. 12.2.2. договору штраф за своєю правовою природою є пенею.
Господарський суд зазначає, що спірним пунктом договору не передбачено застосування неустойки за порушення генеральним підрядником зобов'язання стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, а так само в разі якщо генеральний підрядник не розпочав виконання робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту, коли він повинен був їх розпочати, у вигляді штрафу в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України.
За встановлених обставин, суд вважає, що правові підстави для визнання недійсним п. 12.2.2. договору на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція біологічних очисних споруд (БОС) за адресою м. Зеленодольск, Апостолівський район, Дніпропетровської області. Коригування" № 911/1 від 24.10.2016р. відсутні, у зв'язку із чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст імпорт" задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Водночас, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 84 грн. 00 коп. судового збору, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, вказана сума підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 4, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя ОСОБА_2
Повне рішення складено 07.08.2017