Справа № 496/2530/17
Провадження № 1-кп/496/258/17
07 серпня 2017 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ленінський Алданського району Якутії, громадянина України, українця, освіта професійно-технічна, не одруженого, радіотелефоніста радіостанції Р-145БМ взводу командно - штабних машин радіороти батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , матросу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимому, -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч.4 КК України, -
06.07.2015 р. ОСОБА_5 призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 . Того ж дня, ОСОБА_5 направлено для проходження військової служби до військової частини - польова пошта НОМЕР_2 та наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) призначено на відповідну посаду, зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.
Згодом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №214 від 01.09.2015 р. ОСОБА_5 призначено на посаду радіотелефоніста радіостанції Р-145БМ взводу командно - штабних машин радіороти батальйону управління зазначеної частини, зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.
Проте, всупереч вищезазначених вимог закону, матрос ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби призваним під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді радіотелефоніста радіостанції Р-145БМ взводу командно - штабних машин радіороти батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , умисно, не маючи відповідного дозволу командира, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 10.09.2015 року самовільно залишив без поважних причин вищезазначену військову частину, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та ухилявся від проходження військової служби до 11.06.2017 року, тобто до дня його затримання працівниками правоохоронних органів, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За таких обставин, суд вважає доведеним, те що своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 407 КК України, за кваліфікуючою ознакою - самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
07.08.2017 року між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно вказаної угоди, ОСОБА_5 визнав свою винуватість в обсязі підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а також погодився на призначення покарання за ч. 4 ст. 407 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на два роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1 ч.1 ст.76 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд затвердити зазначену угоду про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, в обсязі підозри, пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості розуміє, з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний, характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого не заперечував проти затвердження зазначеної угоди про визнання винуватості.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винним, віднесений до категорії тяжких злочинів.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також він має такі права: - мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; - мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; - допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Крім того, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Також судом встановлено, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, згідно зі свідоцтвом про хворобу №1091 тяжко хворіє та непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час) та не суперечать загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов по справі заявлений не був.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 468-470, 472-475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 07.08.2017 року про визнання винуватості між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на два роки.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з відбуванням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 (за адресою АДРЕСА_3 ) ОСОБА_5 змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, до набрання цим вироком законної сили.
Речові докази по справі відсутні.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Біляївського районного суду
Одеської області ОСОБА_1 .