Справа № 493/1189/17
Провадження № 2/493/583/17
04 серпня 2017 року
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді БОДАШКО Л.І.,
за участю секретаря ТИХОНОВОЇ Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балті Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, укладену між ним і відповідачами, дійсною, такою, що відбулася, та визнати за ним право власності на житловий будинок (на плані позначено літ. А ) з верандою (літ. а), відкритою верандою (літ. а1 ), загальною площею 76,8 кв. м., житловою площею 45,1 кв. м., з господарськими будівлями - сараєм (літ. Б), фундаментом (літ. а3), огородженням № 1, воротами з хвірткою № 2, 3, розташованого на земельній ділянці площею 807 кв. м. по вул. Московська № 22 в м. Балті Одеської області, ? частина якого раніше на праві приватної власності належала відповідачу ОСОБА_3, а інша ? частина якого раніше належала ОСОБА_4, померлому 10.04.2004 року, стверджуючи, що 05.04.2017 року він уклав з відповідачами угоду купівлі-продажу вище вказаного житлового будинку з господарськими будівлями, згідно якої сплатив відповідачам вартість будинку в сумі 40 тис. грн., про що складена відповідна розписка, а відповідачі передали йому правовстановлюючі документи, технічний паспорт на будинок, сам житловий будинок з господарськими будівлями, але оформити у нотаріуса угоду вони не змогли, оскільки відповідач ОСОБА_3 жодного разу не з'явилася до нотаріуса і повідомила позивача, що робити цього немає наміру, а відповідач ОСОБА_2, як спадкоємець другої черги за законом після смерті свого брата ОСОБА_4, фактично прийнявши спадщину у вигляді ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, свідоцтво про право на спадщину за законом встановленим порядком не отримала.
Вказані вище обставини позбавили позивача права володіти, користуватися, розпоряджатися придбаним нерухомим майном, з приводу чого він змушений звернутися до суду з позовом, надав суду заяву, в якій свої заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просить розглянути справу без його участі.
Відповідачі до судового засідання не з'явилися, але надіслали на адресу суду заяви, в яких позов визнали в повному обсязі, підтвердили викладені в позові обставини, в тому числі і небажання з'явитися до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу, неотримання свідоцтва про право на спадщину за законом, просять справу розглянути за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної власності в рівних частках, тобто по ? частині за кожним, належав житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці площею 807 кв. м. по вул. Московська № 22 в м. Балті Одеської області, що підтверджується рішенням народного суду Балтського району Одеської області від 29.06.2077 року, після смерті ОСОБА_4, померлого 10.04.2004 року, спадщину, як спадкоємець другої черги за законом, фактично прийняла його сестра відповідач ОСОБА_2, але свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді ? частини житлового будинку вона встановленим порядком не отримала, крім неї інших спадкоємців першої-другої черг за законом, які б претендували на спадщину, судом не встановлено, що 05.04.2017 року сторони уклали між собою договір купівлі-продажу цілого вище вказаного житлового будинку з господарськими будівлями, згідно якого відповідачі продали, а позивач придбав житловий будинок з господарськими будівлями за 40 тис. грн. і по акту прийому-передачі відповідачі передали, а позивач прийняв житловий будинок з господарськими будівлями, що відповідно до розписки, складеної відповідачами, вони отримали від позивача вище вказану суму грошей і взяли на себе зобов'язання оформити угоду належним чином у нотаріуса.
Судом з'ясовано, що відповідно до ст. 657 ЦК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 1878-VI (1878-17) від 11.02.2010, № 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010 договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Що стосується визнання права власності на нерухоме майно, то згідно ч.3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Нині діючі та діючі на момент укладання договору купівлі-продажу між сторонами статті 334, 640, 657 ЦК України вимог щодо обов'язкової державної реєстрації таких правочинів не містять та не пов'язують момент вчинення таких правочинів з державною реєстрацією.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлена державна реєстрація саме речових прав на нерухоме майно, а не самих правочинів, з яких набувається це право, а ст.19 цього ж Закону договори та рішення суду зазначає лише як підставу для реєстрації прав, а не як об'єкт державної реєстрації.
В даному випадку не можна застосовувати положення ч.1 ст.210 ЦК України, так як вимоги державної реєстрації укладеного між сторонами договору купівлі-продажу законодавство України не передбачає, хоча раніше (до моменту укладення цього договору купівлі-продажу) таку вимогу містили положення ст.ст. 334, 557, 640 ЦК України, які пов'язували момент вчинення таких правочинів з державною реєстрацією, та про які йдеться мова в п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», однак ці положення є вже недіючі у зв'язку зі змінами, внесеними із Законами України № 1878-VІ (1878-17) від 11.02.2010 року, № 2756-VІ (2756-17) від 02.12.2010 року.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В судовому засіданні встановлено, що неможливо посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, оскільки відповідач не з'являється до нотаріуса для посвідчення вище вказаного договору, а відтак, втрачена можливість посвідчення вище вказаного договору у нотаріуса, також встановлено, що інших підстав нікчемності правочину в даному випадку немає.
За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин між сторонами вимог ч.2 ст.220 ЦК України, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне виконання умов договору, тому суд може визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_3 з іншої сторони.
Згідно ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ч.2 ст.377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Таким чином, вище зазначені норми законів приводять суд до висновку про те, що земельна ділянка, на якій розташований вище вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, повинна перебувати у власності відчужувача цього житлового будинку і лише в цьому випадку власник земельної ділянки зобов'язаний отримувати її кадастровий номер, тобто позивач повинен був бути власником земельної ділянки, на якій розміщений будинок. Позивач власником земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, не є, а тому, на думку суду, він не повинен вживати заходів до отримання кадастрового номеру, що його право користування земельною ділянкою переходить разом із правом власності на житловий будинок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 334, 640, 657, 1258, 1262, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями - задовольнити в повному обсязі.
Визнати дійсною і такою, що відбулася угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці площею __ кв. м. по вул. Московська № 22 в м. Балті Одеської області, укладену між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_3 з іншої сторони.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок (на плані позначено літ. А ) з верандою (літ. а), відкритою верандою (літ. а1 ), загальною площею 76,8 кв. м., житловою площею 45,1 кв. м., з господарськими будівлями - сараєм (літ. Б), фундаментом (літ. а3), огородженням № 1, воротами з хвірткою № 2, 3, розташований на земельній ділянці площею 807 кв. м. по вул. Московська №22 в м. Балті Одеської області, ? частина якого раніше на праві приватної власності належала ОСОБА_3, а інша ? частина якого раніше на праві приватної власності належала ОСОБА_4, померлому 10.04.2004 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.