Справа № 127/10758/17 Провадження № 22-ц/772/1943/2017Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.
Категорія 69Доповідач Денишенко Т. О.
03 серпня 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,
за участі секретаря Торбасюк О.І., представника апелянта, заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за заявою
ОСОБА_2 про встановлення факту
припинення трудових відносин,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, його представника ОСОБА_4 на ухвалу судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2017 року,
23 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, посилаючись на наступні обставини. Заявник працював на посаді директора ПП «Вазіт», розташованого в м. Вінниці, по вул. Козицького, № 38. 21 листопада 2014 року він подав нотаріально посвідчену заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін, однак інший учасник приватного підприємства до цього часу не оформив в установленому порядку звільнення ОСОБА_2 - другого учасника підприємства, із займаної посади. Однак, за твердженням заявника, трудові відносини між ним та підприємством фактично припинилися. Встановлення такого факту заявнику необхідне у зв'язку з тим, що Головним підрозділом детективів НАБУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, підставою якого є відображення у ЄДР статусу ОСОБА_2 як керівника, одного із власників ПП «Вазіт».
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2017 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин відмовлено ( а. с. 9 ). Дана ухвала оскаржується заявником, його представником ОСОБА_4 ( а. с. 12-17 ), які, посилаючись на необгрунтованість оскаржуваної ухвали, постановлення її з порушенням норм матеріального і процесуального права, просять скасувати дану ухвалу, направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду заявленої вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника апелянта ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної судової ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу; змінити ухвалу; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній цивільній справі, посилаючись на пункт перший частини другої статті 122 ЦПК України, суддя суду першої інстанції виходив з того, що між заявником і ПП «Вазіт» існує спір щодо припинення трудових відносин шляхом передачі частки статутного капіталу іншому власнику. Суддя підкреслив, що вимога ОСОБА_2 не може вирішуватися в порядку окремого провадження, такий спір має вирішуватися в порядку позовного провадження.
Висновок судді суду першої інстанції не можна визнати помилковим, однак, в порушення норм процесуального закону у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту першого частини другої статті 122 ЦПК України, якою передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Проте ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою, посилаючись на норми глави 6 ЦПК України, частиною четвертою статті 256 якої передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Статтею 256 ЦПК України чітко окреслений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядаються судом. Встановлення не зазначених інших фактів можливе виключно тоді, коли іншого порядку їх встановлення чинним законодавством України не передбачено.
Оскаржуючи судову ухвалу від 26 травня 2017 року, ОСОБА_2, його представник ОСОБА_4, виклавши у скарзі фактичні обставини стосовно ситуації, котра має місце у ОСОБА_2, наголошують на тому, що не дивлячись на припинення трудових відносин заявника у ПП «Вазіт», у відомостях ЄДР про керівництво цього підприємства досі зазначені його дані. Враховуючи, що ОСОБА_2 у даний час є народним депутатом України, то Головний підрозділ детективів НАБУ здійснює досудове розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України. Однією з підстав для порушення цього кримінального провадження стало відображення відомостей в ЄДР щодо статусу ОСОБА_2 як керівника, одного з власників ПП «Вазіт». Ситуація несе негативні, незворотні наслідки для апелянта щодо несумісності займаних посад, його репутації. Оскільки чинне законодавство України не передбачає спеціального порядку встановлення факту припинення трудових відносин, а в судовому порядку можуть бути встановлені й інші, крім вказаних в частині першій статті 256 ЦПК України, факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, апелянти, посилаючись на окремі судові рішення, стверджують про можливість вирішення судом вимоги ОСОБА_2 саме у порядку окремого провадження.
Колегія суддів апеляційного суду не знаходить доводи апелянтів такими, що у повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі від 26 травня 2017 року.
Колегія суддів зауважує, що в трудовій книжці ОСОБА_2 за № 10 зроблений запис за підписом директора ПП «Вазіт» самого заявника про звільнення його 30 квітня 2014 року з посади за згодою сторін по пункту першому статті 36 КЗпП України, про що виданий наказ № 6-к. Тобто, про факт припинення трудових відносин між заявником та ПП «Вазіт» здійснений у відповідності до трудового законодавства запис, що не потребує будь-яких додаткових доказів. Іншим у правовій площині є питання невнесення про це відомостей до ЄДР. Однак, останнє є компетенцією відповідних органів, тягне необхідність встановлення особи, відповідальної за такі дії, та підстав невиконання нею цього обов'язку.
Висновок судді суду першої інстанції про те, що у даному випадку має місце спір про право, тому заявлена вимога має вирішуватися в порядку позовного провадження, є обгрунтованим, але оскаржувану ухвалу слід визнати такою, що постановлена з порушенням норм цивільного процесуального законодавства.
За змістом пункту третього частини першої статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись нормами статей 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, його представника ОСОБА_4 задоволити частково.
Ухвалу судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2017 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту припинення трудових відносин - скасувати, вирішення питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: