Справа № 22-ц/793/1048/17Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 43 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
03 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3, ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_9 про визнання особи таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_9 про вселення, -
В жовтні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.03.2008 року ОСОБА_6 та його сестра ОСОБА_10 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
В квартирі прописаний ОСОБА_8, батько позивача, який там не проживає понад 10 років, не брав та не бере участі в оплаті комунальних послуг.
Оскільки реєстрація ОСОБА_8 порушує права позивача на розпорядження квартирою, просив суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування вказаною квартирою.
У січні 2017 року ОСОБА_8 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про вселення, посилаючись на те, що з моменту реєстрації у грудні 2014 року у спірній квартирі він набув права користування вказаним житлом. Проте позивач змінив замки в квартирі та вселив в неї орендарів, чим створив перешкоди в користуванні житлом ОСОБА_8
Тому просив суд вселити його в спірну квартиру, оскільки не має іншого житла.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2017 року в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
Ухвалено вселити ОСОБА_8 до квартири АДРЕСА_2.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким первісний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання особи таким, що втратив право на користування житловим приміщенням задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про вселення відмовити. Рішення суду першої інстанції вважає незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 ніколи не проживали однією сім'єю. В спірну квартиру відповідач не вселявся і жодного дня не проживав. З моменту реєстрації в спірній квартирі до виникнення конфлікту між сторонами в липні 2016 року ОСОБА_8 жодного разу не звертався зі скаргами про вчинення йому перешкод для проживання. Крім того, для вселення членів сім'ї потребується згода всіх співвласників житла. ОСОБА_9 такої згоди не надавала.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.
Судом встановлено і підтверджено відповідними доказами наступне.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.06.2008 року, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому м. Черкаси та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2016 року, власниками двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_3 площею 51 кв.м є ОСОБА_6 та ОСОБА_11 (а.с. 4, 25).
Довідкою КП «СУБ» Черкаської міської ради дільниці №2 від 23.12.2014 року №5056 підтверджується, що у спірній квартирі зареєстровано дві особи: з 11.06.2014 року - ОСОБА_6, з 10.12.2014 року - ОСОБА_8 - батько (а.с. 51).
Згідно квитанцій про оплату комунальних послуг (а.с. 105-127) послуги по утриманню квартири оплачувались ОСОБА_6.
У поясненнях третьої особи ОСОБА_9 вказано, що своєї згоди на вселення ОСОБА_8 вона не надавала. Зараз проживає в зоні АТО та має намір переїхати та проживати з сім'єю у спірній квартирі. Спільно проживати з ОСОБА_8 не бажає.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, ч. 4 ст. 9 ЖК України кожен має право на житло, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до акту від 27.05.2016 року мешканців будинку №5 по вул. Канівській у м. Черкаси, відповідач ОСОБА_8 ніколи не проживав та не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Його особисті речі у квартирі відсутні. (а.с. 5)
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, кожний окремо вказали, що ОСОБА_8 не проживав у спірній квартирі понад 10 років, ніколи там не з'являвся.
Отже, враховуючи приведені вище докази, позицію обох співвласників даної квартири, колегія суддів приходить до висновку про достатність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право на користування спірною квартирою.
Відповідач за первісним позовом не проживав у спірній квартирі більше 1-го року без поважних причин і сам це підтвердив у судовому засіданні.
Доводи ОСОБА_8 про те, що він на прохання сина продав свою квартиру по вул. Різдвяній, 71, а отримані кошти передав позивачу, а той в свою чергу дозволив його реєстрацію у спірній квартирі, не визнаються ОСОБА_16 нічим не підтверджені і не може бути підставою для відмови у первісному позові.
Також безпідставним є посилання ОСОБА_8 на його звернення до правоохоронних органів з цього приводу. Згідно висновку Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області (ЄО № 39456 від 01.08.2016 року) розглянуто заяву ОСОБА_8, в якій останній просив виселити квартирантів, яких ОСОБА_6 вселив в спірну квартиру без погодження з батьком.
В матеріалах відсутні достатні та допустимі докази того, що відповідач за первісним позовом не проживав у вказаній квартирі з поважних причин.
Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Прийшовши до висновку про відсутність у ОСОБА_8 права на користування спірною квартирою колегія суддів з тих же підстав вважає, що зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_9 про вселення його у вказану квартиру задоволений бути не може.
Таким чином, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення первісного позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2017 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_9 - задовольнити. Визнати ОСОБА_8 таким, що втратив право на користування квартирою № 5 в будинку № 5 по вулиці Канівській у м. Черкаси.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_9 про вселення у спірну квартиру - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :