Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3696/17
Провадження № 2-зз/711/13/17
02 серпня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі Слабко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суд м. Черкаси із заявою про скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування заяви вказує, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.01.2004 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.10.2003 року, в порядку забезпечення позову, накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4.
Вказує, що 22.11.2017 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 частини квартири № 261 по вул. Героїв Сталінграда (нині вул. Припортова), 46 в м. Черкаси.
Також вказує, що вона (заявниця) є матір'ю померлого і його спадкоємицею. Спадщину вона прийняла і звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на вказану частину квартири ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.10.2003 року накладено арешт.
В зв'язку з накладеним арештом, вона, як спадкоємиця, позбавлена можливості оформити спадщину після смерті сина вже протягом 10 років, що порушує її права та інтереси, як власника майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
А тому, просить зняти арешт, накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.10.2003 року на 1/3 частину квартири № 261 по вул. Героїв Сталінграда (Припортова), 46 в м. Черкаси, яка належить ОСОБА_4.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала та просила її задовольнити, зняти арешт, накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.10.2003 року на 1/3 частину квартири № 261 по вул. Героїв Сталінграда (Припортова), 46 в м. Черкаси, яка належить ОСОБА_4.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення заяви, пояснивши, що до даного часу рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.01.2004 року, яким з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто борг, не виконане. Про смерть боржника - ОСОБА_4 та закриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з останнього боргу її довірителька - ОСОБА_2 дізналася лише зараз, коли її було викликано до суду на розгляд даної заяви. Після цього вона відразу 27.06.2017 року звернулася до нотаріальної контори із вимогою до спадкоємців ОСОБА_4, а також до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Також просила врахувати, що ОСОБА_1 не була стороною у справі тому вона не може звертатися до суду з такою заявою. А тому, просила відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1
Сама ОСОБА_2 подала до суду заперечення та доповнення до нього, в яких просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1, з підстав, викладених в запереченнях.
В судове засідання зацікавлена особа - спадкоємиця ОСОБА_3 - ОСОБА_6 не з'явилася, 23.06.2017 року подала до суду заяву, в якій просила розглядати заяву ОСОБА_1 без її участі. Одночасно у вказаній заяві просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її заяви, оскільки борг померлим ОСОБА_4 не був сплачений (а.с. 45).
Суд, дослідивши письмові матеріали заяви та матеріали цивільної справи № 2-166/04, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Відповідно до положень ч. ч. 3, 4, ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування.
Суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувала цивільна справа № 2-166/04 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за угодою позики.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.10.2003 року, в порядку забезпечення позову, накладено арешт на 1/3 частину квартири № 261 по вул. Героїв Сталінграда (нині вул. Припортова), 46 в м. Черкаси, що належить ОСОБА_4.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.01.2004 року у справі № 2-166/04 задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 25554 грн., на користь ОСОБА_7 27149 грн.
Дослідженням матеріалів цивільної справи № 2-166/04 встановлено, що на виконання вказаного рішення в червні 2004 року були видані три виконавчі листи, які були звернуті до виконання до Придніпровського райвідділу ДВС. В подальшому, а саме 05.11.2004 року державним виконавцем відділу ДВС Придніпровського районного управління юстиції м. Черкаси було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2-166 про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави державного мита в сумі 13 грн. 25 коп., в зв'язку з чим вказаний виконавчий лист був повернутий до суду, як виконаний та міститься в матеріалах справи (а.с. 141-142 цивільної справи № 2-166/04). Інші виконавчі листи до суду не поверталися.
22.11.2007 року боржник - ОСОБА_4 помер.
Як вбачається з постанови державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ від 28.11.2008 року державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2149 від 03.07.2006 року Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 25554 грн. знято арешт з майна, яке належить боржнику ОСОБА_4, а саме з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що накладений постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серія АА № 795221 від 20.11.2006 року, копії: серія АА № 348500; серія АА № 348499, в зв'язку із закінченням виконавчого провадження № 2452/08-21, згідно ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
З постанови державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ від 21.01.2009 року вбачається, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-166 від 16.01.2004 року Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 25554 грн. знято арешт з майна, яке належить боржнику ОСОБА_4, а саме з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що накладений постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серія АА № 038927 від 21.07.2004 року, копія: серія АА 352145, в зв'язку із закінченням виконавчого провадження № 2452/08-21, згідно ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, з вищевказаних постанов державного виконавця вбачається, що ними був скасований арешт з майна боржника ОСОБА_4, а саме з 1/3 частини квартири № 261 по вул. Героїв Сталінграда (нині вул. Припортова), 46 в м. Черкаси, що був накладний у виконавчому проваджені про стягнення з останнього боргу на користь ОСОБА_2, в зв'язку із закінченням виконавчого провадження, згідно ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Інше виконавче провадження - про стягнення з ОСОБА_4 державного мита закрите 05.11.2004 року, в зв'язку з його виконанням. Однак на даний час невідома доля третього виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 27149 грн.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент смерті боржника ОСОБА_4, виконавче провадження підлягало закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускало правонаступництва. В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами виконавчого провадження, допускали правонаступництво.
Також в судовому засіданні встановлено, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.01.2004 року, яким закінчився розгляд справи № 2-166/04 до даного часу не виконане, тому підстава з якою було накладено арешт на 1/3 частину квартири № 261 по вул. Героїв Сталінграда (нині вул. Припортова), 46 в м. Черкаси на даний час не відпала.
До того ж, сторона у справі - ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 заперечували проти зняття арешту, пояснивши, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси до даного часу не виконане, і про закриття виконавчого провадження стягувачам до даного часу не було відомо в зв'язку з чим ОСОБА_2 відразу після того як дізналася про смерть боржника звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні та до Другої Черкаської державної нотаріальної контори із вимогою до спадкоємців боржника - ОСОБА_4
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (в тому числі і обов'язки спадкодавця щодо сплати боргів).
Оскільки рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.01.2004 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу не було виконане в зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_4, то відповідно до ст. 1218 ЦК України, боргові обов'язки останнього входить до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, про які і заявила ОСОБА_2 звернувшись до нотаріальної контори з відповідною вимогою до спадкоємців боржника.
А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 10, 60, 154, 209, 293 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами без участі яких було постановлено ухвалу, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий: В.М. Скляренко