Справа № 552/1082/17 Номер провадження 22-ц/786/1559/17Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.
25 липня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Бондаревської С.М.
суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.
при секретарі: Радько О.М.
за участі представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
на рішення Київського районного суду м.Полтави від 27 квітня 2017 року
по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на проведену реконструкцію балкону, треті особи: Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Департамент державної архітектурно-будівельної інспенкції у Полтавській області.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У лютому 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, територіальної громади в особі Полтавської міської ради, треті особи: ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Департамент державної архітектурно-будівельної інспенкції у Полтавській області про визнання права власності на проведену реконструкцію балкону
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначали, що є співвласниками квартири АДРЕСА_1, в якій в результаті реконструкції розширено балкон до кухні, вставлено двері, а в кімнаті двері замінено на вікно. В технічному паспорті на квартиру міститься відмітка про самовільну забудову. Посилаючись на те, що дані обставини унеможливлюють відчуження частини квартири на користь іншого співвласника, просили визнати за ними право власності на балкон розміром 6,2 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1, який збільшений внаслідок проведення реконструкції.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, оскаржили його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили оскаржуване ними рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги - задовольнити.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 - є власниками квартири АДРЕСА_1.
Також встановлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться на другому поверсі п'ятиповерхового будинку, складається з двох кімнат загальною площею відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 51,4 кв. м., житловою площею 31,5 кв.м., в тому числі площа самочинно збудованого 6,2 кв.м.
В період експлуатації квартири в 1998 році була виконана добудова балкону до існуючого балкону з виходом на балкон. При цьому були виконані роботи з будівництва балкону, демонтажу існуючого дверного блоку в житловій кімнаті №7 з закладенням цеглою та встановленням віконного блоку, розширення прорізу у несущій, капітальній стіні з монтажем балконних дверей у іншій кімнаті №4.
Згідно наявного в матеріалах справи висновку №80 експертного будівельно-технічного дослідження від 22 липня 2015 року, квартира з балконом являє собою єдиний цілий неподільний об'єкт, ступінь фізичної готовності складає 100 % /а.с.20-26/.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведена реконструкція балкону здійснена без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на квартиру після проведеної реконструкції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстнації, з огляду на наступне.
Згідно ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
За нормами ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
Підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня2005 року № 76, також встановлено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. За змістом ст. 152 ЖК України (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №191-VIII), виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується. Проте, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, виконання добудови балкону до квартири АДРЕСА_1 було здійснено з порушенням норм ст. 152 ЖК України, оскільки комплекс робіт по будівництву балкону в квартирі за вищевказаною адресою було здійснено з втручанням в несучі конструкції будинку, такі дії не є ні переобладнанням, ні переплануванням, а є діями по реконструкції.
За наведених обставин, враховуючи, що виконаний позивачами комплекс робіт по будівництву балкону в квартирі здійснено з порушенням норм ст. 383 ЦК України та ст. 152 ЖК України, який, в свою чергу не є переплануванням та/чи переобладнанням квартири, оскільки має місце втручання в несучі конструкції багатоповерхового житлового будинку, - вірним є висновок суду про те, що посилання позивачів на вказані норми матеріального права, як на правову підставу визнання за ними права власності на балкон після проведеної реконструкції, - є небгрунтованим.
Не заслуговують на увагу посилання апелянтів на необхідність застосування до даних правовідносин ст. 376 ЦК України, з огляду на роз'яснення, наведені в п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року, «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», згідно яких не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами: - про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках різних жит-лових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема статтею 383 ЦК та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власни-ків квартир; - про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди; - про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі. В пункті 13 цієї ж Постанови наголошено, що позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповер-хових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються.
За наведених обставин, встановивши, що комплекс робіт по будівництву балкону в квартирі позивачів не є переплануванням та/чи переобладнанням квартири, а є рекон-струкцією, проведеною з втручанням в несучі конструкції багатоповерхового житлового будинку, без затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю, - суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прийняття в експлуатацію такого об'єкта нерухомості має здійснюватися відповідними територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації у спосіб, визначений ст. ст. 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», та з цих підстав обґрунтовано відмовив позивачам у задоволенні зазначених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 27 квітня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М.
Судді: /підписи/ Кривчун Т.О. Пилипчук Л.І.
З оригіналом згідно:
Суддя: Бондаревська С.М.
.