Справа № 552/3194/16-ц Номер провадження 22-ц/786/666/17Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Мартєв С. Ю.
03 серпня 2017 року м. Полтава
Апеляційний суд Полтавської області в складі:
головуючого - МАРТЄВА С. Ю.,
суддів - АБРАМОВА П.С., ХІЛЬ Л.М.,
за участю секретаря - ШЕВЧЕНКО І.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України на рішення Київського районного суду м. Полтава від 19 січня 2017 року та апеляційною скаргою квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України на додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в особі Комісії контролю з розподілу житла в гарнізонах Збройних сил України, виконавчого комітету Полтавської міської ради, ОСОБА_1 до неї особисто та як до представника неповнолітньої ОСОБА_3 , 2002 року народження, за участю третіх осіб: Служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Управління майном комунальної власності міста Полтава, про скасування рішень з розподілу житла, визнання ордеру недійсним, виселення, вселення та за зустрічним позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Скасовано рішення комісії контролю з розподілу житла в гарнізонах Збройних сил України № 05 від 22.01.2015 року про розподіл квартири АДРЕСА_1 та надання квартири ОСОБА_5 на склад сім'ї із двох осіб.
Скасовано рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 49 від 19.03.2015 року про надання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на склад сім'ї із двох осіб.
Визнано ордер №9 від 25.03.2015 року, що виданий виконавчим комітетом Полтавської міської ради, на зайняття службової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на склад сім'ї із двох осіб.
Виселено ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1 .
Виселено неповнолітню ОСОБА_6 , 2002 року народження із квартири АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто з квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3127,20 грн.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2017 року виселено ОСОБА_7 та неповнолітню ОСОБА_6 , 2002 року народження із квартири АДРЕСА_1 з наданням приміщення для проживання за адресою АДРЕСА_2 зареєструвала їхнє місце проживання до отримання ордеру № 9 від 25.03.2015 року, що виданий виконавчим комітетом Полтавської міської ради, на зайняття службової квартири АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 порушено питання про скасування рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового, яким необхідно у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, зустрічний позов КЕВ м. Полтави Міністерства оборони України задовольнити.
В апеляційній скарзі КЕВ м. Полтави порушено питання про скасування рішення та додаткового рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового, яким необхідно у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, зустрічний позов КЕВ м. Полтави Міністерства оборони України задовольнити.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткове рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, вважає, що останні задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_8 працював в КЕВ м. Полтави.
Згідно ордеру № 18 від 28.07.1995 року йому надана для проживання службова квартира в АДРЕСА_3 житловою площею 15.3 кв.
Після звільнення з роботи у КЕВ м. Полтави ОСОБА_1 продовжував проживати у спірній квартирі, КЕВ м. Полтави з вимогою про його виселення із службової квартири не звертався до червня 2014 року.
23 червня 2014 року КЕВ м. Полтави звернувся до суду із позовом про виселення ОСОБА_4 із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення, з тих підстав, що він припинив трудові відносини із ними, а спірна квартира є службовою.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21.07.2014 року позовні вимоги про виселення ОСОБА_4 були задоволені.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05.05.2015 року рішення про виселення ОСОБА_4 скасоване, у задоволенні позовних вимог про його виселення відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.09.2015 року рішення апеляційного суду Полтавської області скасоване, а заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 21.07.2014 року залишене в силі.
Постановою Верховного Суду України від 27.01.2016 року усі попередні рішення по вказаній справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.02.2016 року у задоволенні позовних вимог КЕВ м. Полтави про виселення ОСОБА_4 відмовлено. Вказане рішення КЕВ м.Полтави не оскаржувалось, рішення набрало законної сили 10.03.2016 року.
Відмовляючи в задоволенні позову КЕВ Міністерства оборони України про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про скасування рішень з розподілу житла, визнання ордеру недійсним, виселення, вселення місцевий суд виходив з того, що на час розгляду вказаної справи у задоволенні вимог КЕВ м. Полтави про виселення ОСОБА_4 відмовлено, таким чином ОСОБА_8 має право на проживання у спірній квартирі , а його права порушені незаконними діями відповідачів.
Апеляційний суд Полтавської області вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 ЖК України , ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Із справи вбачається, що 18.12.2014 року ОСОБА_8 , у порядку виконання заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 21.07.2014 року, примусово виселений із спірної квартири, що підтверджується виконавчим провадженням № 1158/17 з виконання виконавчого листа № 551/3868/14-ц від15.10.2014 року.
З матеріалів виконавчого провадження убачається, що виселення ОСОБА_4 відбувалось у його відсутність, із залученням працівників поліції. Виконавчою групою були демонтовані вхідні двері до спірної квартири, поставлені нові вхідні двері, здійснений опис майна, яке знаходилось у квартирі , та яке було винесене на вулицю, а потім передане на зберігання. Також під час проведення примусового виселення, в квартирі перебувала мисливська собака породи дратхаар, що належала ОСОБА_9 , яку також вилучили із квартири та помістили до притулку для тварин.
Із акту опису та арешту майна, яке знаходилось у спірній квартирі на час виселення із квартири убачається, що в квартирі окрім мисливської собаки були особисті речі ОСОБА_4 та його цивільної дружини ОСОБА_10 , а саме одяг (жіночий та чоловічий), особисті документи (паспорти, документи про освіту, свідоцтва про смерть родичів, свідоцтво про право на спадщину, договори, документи на собаку, документи на побутові прилади , різні посвідчення на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_11 та інші персональні документи), меблі , постільна білизна, подушки, ковдри, інструменти, люстри , домашні побутові прилади, (холодильник, пральна машина, газова плита, пилосос, швейна машинка, телефон , праски , прасувальна дошка) , парфуми, косметика, собака, їжа для собаки, продукти харчування та інші речі, які підтверджують ту обставину що квартира є жилою, що в ній проживав ОСОБА_8 та його цивільна дружина .
Факт проживання в квартирі підтверджується:
-актом повірки лічильників на гарячу та холодну воду у спірній квартирі з яких вбачається, що вказані лічильники були поставлені в спірній квартирі ОСОБА_12 03.08.2011 року , остання повірка яких була проведена за заявою ОСОБА_4 27.07.2014 року;
-з листа ПАТ «Полтаваобленерго» вбачається, що протягом 2014 року ОСОБА_8 вносив плату за користування електричною енергією в спірній квартирі;
-із договору про надання послуг з доступу до кабельного телебачення та інтернету ТОВ «Воля кабель» вбачається, що ОСОБА_8 користувався послугами ТОВ «Воля кабель» та сплачував кошти за надані послуги.
Крім того, вироком Київського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2015 року встановлено, що ОСОБА_8 19.12.2014 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_4 незаконно зберігав бойові припаси, які були вилучені працівниками поліції.
Вказаним вироком встановлено, що на час виселення ОСОБА_4 із спірної квартири він проживав у ній.
За таких обставин твердження КЕВ м. Полтави про те, що ОСОБА_8 тривалий час не проживав у спірній квартирі спростовуються матеріалами справи.
Щодо інших позовних вимог то слід зазначити наступне.
Рішенням № 49 від 19 березня 2015 року виконавчого комітету Полтавської міської ради було прийнято рішення про надання ОСОБА_5 спірної квартири.
Між тим КЕВ м. Полтави було достовірно відомо про наявність спору з приводу спірної квартири .
Таким чином слід дійти висновку, що КЕВ м. Полтави знаючи про існування судового спору щодо спірної квартири та про те, що спірна квартира не є вільною надав житловій комісії Полтавського гарнізону, Комісії з контролю з розподілу житла в гарнізонах ЗСУ, Полтавській міській раді завідомо неправдиві відомості про те, що спірна квартира вільна, що в подальшому потягло за собою прийняття оскаржуваних рішень.
Що позовних вимог про виселення ОСОБА_6 .
Не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, зокрема, одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними. (стаття 125 ЖК України).
Згідно зі статтею 18 Закону України “Про охорону дитинства” діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень (стаття 12 Закону України “ Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей” ).
Оскільки судом ухвалене рішення про визнання ордеру № 9 від 25.03.2015 року, що виданий виконавчим комітетом Полтавської міської ради, на зайняття службової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на склад сім'ї із двох осіб недійсним, ОСОБА_5 місцевий суд дійшов вірного висновку про виселення останньої з неповнолітньою з квартири з наданням приміщення для проживання за адресою АДРЕСА_2 зареєструвала їхнє місце проживання до отримання ордеру № 9 від 25.03.2015 року.
Доводи апеляційних скарг про те, що термін довіреностей представників КЕВ м. Полтава та представника Головного квартирно-експлуатаційного управління МО України на час винесення рішення суду першої інстанції закінчилися спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що у представника виконкому Київської районної в м. Полтаві ради закінчилися повноваження ще 14 грудня 2016 року і поновлені не були не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Із справи вбачається, що представник виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради повідомлений належним чином про розгляд справи( т.1а.с.211).
Крім того, в справі міститься клопотання про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради( т.2 а.с.29).
Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.
Решта доводів апеляційних скарг на рішення суду спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги КЕВ м. Полтава на додаткове рішення про те, що місцевий суд не врахував, що у ОСОБА_5 є ше одна дитина ОСОБА_13 17 квітня 2017 року та суд не надав оцінки щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_13 не заслуговують на увагу, оскільки малолітня дитини народилася вже після винесення рішення місцевого суду по суті.
За таких обставин, рішення та додаткове рішення місцевого суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303,304, 307, 308,314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтава від 19 січня 2017 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтава від 15 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: С.Ю. МАРТЄВ
Судді : П.С. АБРАМОВ
Л.М. ХІЛЬ
З оригіналом згідно:
суддя С.Ю. МАРТЄВ