Зіньківський районний суд в Полтавській області
38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95
Справа № 530/1404/16-к
Номер провадження 1-кп/530/12/17
04.08.2017 р. м.Зіньків
Колегія суддів Зіньківського районного суду Полтавської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
суддів : ОСОБА_2
ОСОБА_3
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8
розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 152, п.п. 6, 10 ч. 2 ст. 115 КК України,-
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу, який було обрано обвинуваченому, у виді тримання під вартою на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , не заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Потерпілий ОСОБА_8 підтримав думку прокурора.
Строк обраного щодо ОСОБА_6 заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою, збігає 08.08.2017 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу та щодо можливості його зміни на більш м'який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії».
Відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), а оскільки ОСОБА_6 обвинувачується в умисному вбивстві під час розбійного нападу, вчиненому з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_9 , поєднаному з її зґвалтуванням, що є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, об'єктом якого є життя людини і тому суд вважає, що існує певний суспільний інтерес до даної справи, який з часом не зникає, а тому звільнення обвинуваченого може потягти хвилювання громадськості, тобто порушити публічний порядок.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді тримання під вартою на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_6 , будучи звільненим з під варти має можливість переховуватися від суду та вчинити новий злочин, а також впливати на свідків обвинувачення, які проживають з ним в одному районі. При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_6 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час.
Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв'язку із проведенням в Україні антитерористичної операції та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
Зазначене вище свідчить про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проводиться дослідження письмових доказів по справі та проведиться судово-психологічна експертиза, судом вживаються всі необхідні дії для розгляду справи в розумні строки, зокрема на це вказує і періодичність та кількість проведених судових засідань по справі, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 строком на два місяці.
Зважаючи на вище викладене, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до задоволення.
Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 36, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, ч.3 ст.331, 369-372 КПК України, колегія суддів , -
1.Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
2.Обраний під час досудового розслідування запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, одруженому, зареєстрованому АДРЕСА_1 , жителю АДРЕСА_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на шістдесят днів з 04 серпня 2017 року по 02 жовтня 2017 року.
Копію ухвали надіслати до Полтавського слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби України у Полтавській області - для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_6 ..
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя - підпис ( ОСОБА_1 )
Судді - підпис ( ОСОБА_2 ) підпис ( ОСОБА_3 )
З оригіналом вірно.
Суддя Зіньківського районого суду
Полтавської області ОСОБА_1