08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/788/17
357/845/17
04 серпня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ковалевської Л.М., з участю секретаря Омельчук -С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до ОСОБА_1, третя особа - Державна судова адміністрація України про стягнення коштів,-
До Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ТУ ДСА України в Київській області до ОСОБА_1, третя особа: ДСА України, про стягнення коштів, підсудність якої згідно визначена згідно статті 116 Цивільного процесуального кодексу України.
В поданому позові позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 7 308,00 грн., посилаючись на те, що пунктом 10 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII було встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір, зокрема, суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати. Цим же Законом було доповнено частину шосту статті 149 чинного на той час Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (з подальшими змінами) абзацом другим такого змісту: «Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах». Листом ДСА України від 15.01.2015 р. № 1-315/15 повідомлено, що «...у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати». На виконання наведеного на підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 02.02.2015 р. № 15/0 (про проведення скорочення) позивачем було проведено скорочення штатних одиниць працівників місцевих загальних судів Київської області (у межах, необхідних для належного організаційно забезпечення суду, суддів, та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди), а саме: в 11 місцевих судах Київської області - за наказом; в 6 судах - враховано загальну чисельність працівників апаратів цих судів, що була значно меншою за показник 3,7; в інших судах - за рахунок існуючих вакантних посад, що не заповнювалися.
З огляду на проведене скорочення, вимоги Закону № 76-VIII, а також беручи до уваги рішення Ради суддів України від 05.02.2015 р. № 6, позивачем на підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 10.02.2015 р. № 13 виплачено суддям суддівську винагороду в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Натомість після проведення фінансового аудиту позивача та аудиту відповідності, ДСА України 25.03.2016 р. було складено Звіт про результати аудиту, в одному з висновків якого зазначено про «недотримання вимог пункту 10 розділу III Прикінцевих положень Закону № 76-VIII та перевищення максимального місячного розміру суддівської винагороди, внаслідок чого у лютому-березні 2015 року суддям понад встановлених обмежень виплачена суддівська винагорода у загальній сумі 919,59 тис.грн.», тобто виплату суддівської винагороди суддям у розмірі 10 мінімальних заробітних плат ДСА України було визнано порушенням та, в подальшому, зобов'язано позивача «забезпечити відшкодування безпідставно нарахованих та виплачених коштів на виплату суддівської винагороди», зокрема, шляхом вжиття заходів по стягненню з суддів надмірно виплачених коштів. У зв'язку з цим позивачем було подано позови в тому числі до відповідача з вимогою про стягнення зазначених коштів у сумі 7 308 грн.
В судове засідання представник позивача не з»явився, направив лист з проханням розглянути позов без участі представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з»явився, про день слухання справи повідомлявся судом належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, будь-яких заперечень чи клопотань від третьої особи, в тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не надходило.
Згідно ч. 3 ст. 36 ЦПК України якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідач - ОСОБА_1 працювала суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по 31 жовтня 2016 року, що підтверджується наказом голови суду ОСОБА_2 (а.с.19).
Згідно п.10 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 76-VIII було встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір заробітної плати (грошового забезпечення) народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, прокурорів, працівників державних органів (крім Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції) та інших бюджетних установ, працівників Національного банку України, суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі).
Також зазначеним Законом було доповнено частину шосту статті 149 чинного на той час Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (з подальшими змінами) абзацом другим такого змісту: «Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах» (підпункт 4 пункту 36 розділу I Закону № 76-VIII).
Отже, аналіз норм Закону № 76-VIII у їх сукупності, дозволяє суду дійти висновку, що цим Законом не вимагалося проведення скорочення штатної чисельності працівників абсолютно в кожному суді загальної юрисдикції, а встановлювався для цього відповідний кількісний критерій визначення в судах штатної чисельності працівників, виходячи «із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах». Дотримання чи недотримання такого критерію, на переконання суду, є обставиною, яка обумовлювала наявність чи відсутність підстав для обмеження розміру суддівської винагороди згідно із вимогами Закону № 76-VIII.
Крім того, у пункті 3 мотивувальної частини рішення Ради суддів України від 05.02.2015 р. № 6 з огляду на пункт 10 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 76-VIII зазначено, що: у випадку затвердження штатного розпису суду, кількість працівників в якому відповідає граничній штатній чисельності, визначеній наказом ДСА України від 24.12.2014 р. № 170 «Про затвердження штатної чисельності працівників апаратів місцевих та апеляційних судів», максимальний розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати; у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати.
Пунктами 1, 2 резолютивної частини зазначеного рішення Ради суддів України визнано, зокрема, пункт 10 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 76-VIII порушенням гарантій незалежності, правового захисту та належних умов діяльності суддів, гарантованих статтями 126 і 130 Конституції України, та визначено, що скорочення апарату суду, здійснення інших заходів повинно здійснюватися з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів протягом 2015 року з огляду на кількісний склад суддів відповідного суду і кількість працівників апарату суду, необхідного для дотримання та забезпечення судових процедур та розгляду судових справ у строки та порядку, визначеному законодавством.
Як встановлено судом, позивач у зв'язку з проведеним ним скороченням штатних одиниць та затвердженням змін до штатних розписів місцевих загальних судів Київської області на 2015 рік, керуючись пунктом 10 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 76-VIII, наказом ТУ ДСА України в Київській області від 10.02.2015 р. № 13 установив, що з лютого 2015 року максимальний місячний розмір суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Київської області обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати.
У зв'язку з цим суд вважає, що виплата суддям суддівської винагороди у зазначеному розмірі відповідає вимогам чинного на час здійснення таких виплат законодавству України, а тому позовна вимога ТУ ДСА України в Київській області щодо стягнення з відповідача нібито безпідставно нарахованих і виплачених коштів у сумі 7 308 грн., є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем на виконання ухвали суду від 27 квітня 2017 року так і не додано доказів в частині відшкодування коштів в сумі саме 7 308,00 гривень, оскільки до матеріалів позову долучено роздруківку перерахування заробітної плати ОСОБА_1В за лютий 2015 року в сумі 5275,32 гривень, за березень 2015 року - 5 312,54 гривень.
Відповідно до загального правила частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Проте згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Тобто законом встановлено два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Зважаючи на встановленні судом обставини у справі, згідно з якими виплата ТУ ДСА України в Київській області суддівської винагороди, зокрема, ОСОБА_1 була проведена добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності з боку набувача (Відповідача), за таких обставин суд вважає, що до даних правовідносин мають застосовуватися зазначені положення статті 1215 ЦК України, за якими кошти, які Позивач просить стягнути з Відповідача, поверненню не підлягають.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 22.01.2014 р. у справі № 6-151цс13 та від 02.07.2014 р. у справі № 6-91цс14, що мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права (частина перша статті 360-7 ЦПК України).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів як невід'ємні елементи їх статусу поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Однією з таких гарантій є, зокрема, призначення суддям матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання). Належне матеріальне забезпечення спрямоване на гарантування гідного життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Як зазначав Конституційний Суд України у рішеннях, конституційний принцип незалежності суддів означає, зокрема, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008).
З огляду на наведені національні конституційні та європейські гарантії статусу суддів, їх незалежності та матеріального забезпечення суд вважає, що позивач, провівши скорочення штатних одиниць у місцевих загальних судах Київської області, як це вимагалося за Законом № 76-VIII, мав правові підстави для обмеження суддям суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати, забезпечивши одночасно дотримання єдиного статусу суддів та рівність оплати їх праці в межах своєї територіальної компетенції.
Керуючись ст. 3,4,10,11,57-60, 88, 131, 208, 209, 212-215,218 ЦПК України на підставі Конституції України, пункту 10 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 76-VIII, частини шостої статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (з подальшими змінами), пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України,
В задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до ОСОБА_1, третя особа - Державна судова адміністрація України про стягнення коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Л.М.Ковалевська