Справа № 534/1147/17
№ 1-в/534/121/17
07 серпня 2017 рокум.Горішні Плавні
Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 , перевіривши клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення,
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою (клопотанням), в якій прохає звільнити його від покарання у виді 3 років позбавлення волі умовно-достроково.
Свої вимоги мотивує тим, що відбуває призначене судом покарання в Полтавському виправному центрі №136 починаючи з 24 серпня 2016 року. За цей час він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Перевіривши зазначене клопотання, вважаю, що вона підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
Згідно ч.3 ст.154 КВК стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81,82 КК може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої КК частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Таким чином, нормами КВК визначено суб'єкта звернення до суду з відповідним поданням - орган або установа виконання покарань.
Аналізуючи процесуальне законодавство у взаємозв'язку із ст.154 КВК, слід зазначити, що підставою для розгляду подання (клопотання) про умовно-дострокове звільнення є відбуття засудженим установленої КК частини строку покарання, після якого адміністрація органу або установи виконання покарань зобов'язана розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Таким чином, у законодавстві визначено суб'єкта звернення з відповідним поданням до суду. Вимоги до матеріалів про умовно-дострокове звільнення, які подають органи та установи виконання покарань, передбачені наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 № 847/5 «Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів». Згідно з вимогами п.6.8 зазначеного наказу подання має містити анкетні дані, у тому числі про наявність чи відсутність непогашених та незнятих судимостей, про відбуту частину строку покарання, поведінку, ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання, до якого долучаються висновок комісії установи (СІЗО), характеристика на засудженого, дані про достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку стягнення, та особова справа.
За правилами ст.154 КВК засуджений не наділений правом самостійно подавати клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни більш м'яким. При цьому положення ст.539 КПК щодо визначення суб'єктів звернення до суду в порядку виконання вироку є загальною, в якій вказані усі суб'єкти, які можуть звернутися до суду на підставі ст.537 КПК, однак щодо кожного конкретного положення ст.537 КПК необхідно виходити з норм інших законодавчих актів, які регламентують розгляд цих конкретних питань, що виникають під час виконання вироку. В контексті розгляду клопотань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, таким суб'єктом є адміністрація установи виконання покарань та спостережна комісія виконавчого органу місцевої ради або служби у справах неповнолітніх.
Враховуючи наведене, клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, подані засудженими не підлягають задоволенню з огляду на неможливість у визначений законодавством спосіб встановити факт того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ст. 81 КК) або ж встановити, що засуджений став на шлях виправлення (ст. 82 КК). Разом з тим питання про можливість розгляду та задоволення відповідного клопотання, поданого засудженим залежить від таких обставин, як: виконання/невиконання органом або установою виконання покарань обов'язків, визначених ч.3 ст.154 КВК, встановлення під час судового розгляду факту бездіяльності суб'єктів, визначених у ч.3 ст.154 КВК щодо своєчасності звернення до суду із відповідним поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого або заміни призначеного судом покарання більш м'яким, що порушує права засудженого на вирішення питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання тощо.
Як вбачається із змісту клопотання засудженого, в ній не порушуються питання щодо бездіяльності адміністрації установи виконання покарання з приводу внесення подання про умовно-дострокове, тому підстав для розгляду та задоволення зазначеного клопотання не має.
Відповідно до ч.3 ст.539 КПК клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК, з урахуванням положень розділу VIII КПК «Виконання судових рішень».
Зазначені вище статті викладені у главах 28 та 29 КПК («Судовий розгляд» та «Судові рішення») безпосередньо не передбачають такого процесуального рішення, як повернення клопотання на підставі того, що його внесено до суду не суб'єктом звернення. Разом із тим кримінальне процесуальне та кримінально-виконавче законодавство встановлює часові обмеження щодо права на звернення з відповідним клопотанням у разі відмови у його задоволенні. Так, у разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
З огляду на наведені положення та встановивши, що клопотання внесено до суду засудженим, який не є суб'єктом звернення, суд з урахуванням положень ст.539 КПК має прийняти рішення про повернення відповідного клопотання, що забезпечить право засудженого на доступ до правосуддя у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.537,539 КПК України, ст.154 КВК України, -
Клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області. Апеляційна скарга подається через Комсомольський міський суд Полтавської області протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1