Справа № 379/802/17
2/379/333/17
31.07.2017 року м.Тараща
Таращанський районний суд Київськоі області в складі:
головуючого судді Потеряйко С.А.,
при секретарі Іванченко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування завданої йому матеріальної шкоди у сумі 100000 грн. та моральної шкоди у сумі 200000 грн., завданої внаслідок ДТП.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.07.2016 року близько 01 години ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись на 20 км +200 м автодороги Київ-Одеса, поблизу села Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, у напрямку м.Одеси, в порушення вимог п.2.3б правил дорожнього рухуУкраїни, затверджених Постановою КМ №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 року проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля з задньою частиною припар кованого на узбіччі автомобіля DAF з напівпричепом. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.12.2016, зміненого в частині призначеного покарання ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08.02.2017, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки та звільненого від основного покарання на підставі ст..75 КК України з іспитовим строком на 2 роки.
Внаслідок вчинення ОСОБА_2 даного злочину, позивачу завдано матеріальну шкоду на 100000 грн, які полягають у витратах на поховання сина та виготовлення і установку пам'ятника. Крім того, неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вони понесли непоправну втрату - єдиного сина, перенесли сильний емоційний стрес, його дружина та він відчули погіршення здоров'я, його дружина не може працювати, а він працює на сезонних роботах, а на їх утриманні залишилася неповнолітня дочка. Син допомагав їм фінансово і фізично, біль і втрата порушила їх звичайний спосіб життя, їх спокій, втрата призвела до моральних страждань.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Він погоджується з обставинами, викладеними в позові, проте зазначає, що визнає матеріальну шкоду в розмірі 17400 грн ( частково витрати на поховання), і не визнає вимоги щодо стягнення з нього витрат на поминальні обіди в розмірі 29600 грн та витрат на виготовлення та установку пам'ятника, оскільки вони є завишеними та пам'ятник на момент розгляду справи в суді не установлений. Щодо моральної шкоди, то її розмір він визначити не взмозі.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Нормою частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, встановлено, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності, а частиною 3 статті 386 цього Кодексу встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Так, загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є: наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов'язання. Наявність шкоди і її розміри доводить потерпілий; протиправність дій того, хто завдав шкоду. За загальним правилом, шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодуванню не підлягає, якщо інше не встановлене законом (до таких винятків відноситься, наприклад, відшкодування шкоди, заподіяної в стані крайньої необхідності); причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла. Для виникнення деліктних зобов'язань необхідний безпосередній причинний зв'язок між цими явищами, тобто протиправні дії повинні породжувати шкідливий результат; вина, того, хто завдав шкоду. При цьому закон виходить із презумпції вини того, хто завдав шкоди. Якщо потерпілий довів наявність шкоди, то той, хто завдав її, повинен довести відсутність своєї вини.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З частин 1 та 3 статті 212 Цивільно - процесуального кодексу України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, і достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.07.2016 року близько 01 години ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись на 20 км +200 м автодороги Київ-Одеса, поблизу села Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, у напрямку м.Одеси, в порушення вимог п.2.3б правил дорожнього рухуУкраїни, затверджених Постановою КМ №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 року проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля з задньою частиною припар кованого на узбіччі автомобіля DAF з напівпричепом. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.12.2016, зміненого в частині призначеного покарання ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08.02.2017, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки та звільненого від основного покарання на підставі ст..75 КК України з іспитовим строком на 2 роки.
Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року № 4 при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги, про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди завданої позивачу у розмірі 99 300 грн. - підлягають до задоволення ( 15000 грн - деталі до пам'ятника; 2680+12150+2560=14800 грн кошти на закупівлю матеріалів, товарів та послуг на поховання; 32500 грн- виготовлення пам'ятника; 4800 грн - установка пам'ятника; 14800 грн - послуги харчування в поминальний обід; 14800 грн - послуги харчування поминальний обід на дев'ять день).
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Стаття 1167 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Крім цього, згідно з абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до загальних засад змагальності кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Моральна шкода позивача виявилася у стресі, душевних та моральних стражданнях та переживаннях пов'язаних з втратою сина, у втраті психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, життєвих зв'язків. Через ігнорування відповідачем відшкодувати шкоду, через бездіяльність відповідача у питанні виплати витрат на поховання сина, позивачу було завдано додаткових моральних та душевних страждань.
Враховуючи зазначене та виходячи з принципу справедливості, виваженості та розумності, враховуючи той факт, що притягнення відповідача до кримінальної відповідальності є вже частковим відшкодуванням моральної шкоди, завданої позивачу, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду слід визначити в розмірі 50000 грн.
Керуючись статтями 3, 6, 11, 57 - 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, статтями 23, 509, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 99300 грн., моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області шляхом подання до Таращанського районного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду виготовлене 07 серпня 2017 року.
Головуючий:ОСОБА_4