Справа № 366/1454/17
Провадження № 2/366/305/17
01.08.2017 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі
головуючого - судді Слободян Н.П.,
(секретар судового засідання Мартовицька Н.Є.),
за участі сторін:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно,
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить встановити факт спільного проживання її з відповідачем однією сім'єю з квітня 2013 року по 26 вересня 2015 року та визнати за нею право власності на ? частину будинку № 92 по вул. Поліська в смт. Іванків з відповідною часткою господарських споруд, а також покласти всі судові витрати на відповідача.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 2011 року почала зустрічатися із відповідачем. 17 березня 2013 року народила дочку, батьком якої є відповідач. Після народження дитини, а саме: з квітня 2013 року вона та відповідач почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. 14 жовтня 2014 року ними за 140000 грн. був придбаний будинок в смт. Іванків по вул. Поліська, 92. 26 вересня 2015 року сторони зареєстрували шлюб, а рішенням суду від 02 березня 2017 року шлюб між ними був розірваний. Позивачка зазначає, що будинок був придбаний за спільні кошти її та відповідача та під час проживання їх однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тому, в силу ст. 74 СК України, є спільною сумісною власністю, частки її та відповідача на вказане майно є рівними, тобто вона має право власності на ? частину спірного будинку, що не визнає відповідач.
У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з тих же підстав, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Крім того, позивачка, будучи допитана в якості свідка, надала покази про те, що з відповідачем почала зустрічатися в кінці 2011 року, разом проводили час. В липні 2012 року вона завагітніла. В березні 2013 року народила дочку ОСОБА_5. З квітня 2013 року вона, відповідач та їхня дитина почали проживати разом. Так як вони не мали окремого житла, жили то в одних батьків, то в інших. Їхні речі, як і дитячі ліжечка, були в обох батьківських будинках. Від її батьків відповідач їздив на роботу, допомагав по господарству. Взимку відповідачу було незручно добиратися до роботи із с. Жміївка, де живуть її батьки, тому вони жили в с. Олізарівка у відповідачевих батьків. Весь цей час і сторона позивачки, і сторона відповідача збирали кошти, щоб придбати їм будинок. Неодноразово з її та його батьками їздили на оглядини будинків. Розглядали різні варіанти в с. Обуховичі, в смт. Іванків. В жовтні 2014 року купили спірний будинок. Сторона відповідача дала більше коштів, а її - менше. Її батьки позичали гроші, бо не вистачало. Будинок був у такому стані, що жити там було неможливо. Зробили ремонт в одній кімнаті і в квітні 2015 року вона поселилася туди сама, оскільки влаштувалася на роботу. Через місяць переїхав і відповідач. Дитина в цей час перебувала з батьками позивачки або відповідача, залежно від того, хто мав можливість її доглянути. На вихідні вона забирала дитину до себе в смт. Іванків, вони жили сім'єю. До цього часу також жили як сім'я: разом відпочивали, їздили за покупками, допомагали батькам по господарству. Не будучи одруженими, носили обручки. 26 вересня 2015 року розписались і того дня поїхали з дитиною до Києва гуляти.
На питання пояснила, що, коли завагітніла, то повідомила про це відповідача, він сказав, що повідомить своїх батьків і пропав. Протягом вагітності вони іноді зустрічалися. Перед пологами вона запропонувала відповідачу стати донором, однак він відмовився. В пологовий будинок вона збиралася сама. Після народження дитини він також не приходив, із пологового будинку не забирав. На наступний день після пологів їй зателефонувала сестра відповідача, сказала, що жалкує, що так вийшло, хоче спілкуватись. Виписали її з дитиною додому 24 березня. Коли вона була вже вдома, від відповідача прийшло повідомлення, в якому він привітав із народженням доньки та запитував про дитину. Потім вона з відповідачем почали спілкуватись. Вперше відповідач побачив дочку 8 чи 9 квітня 2013 року, коли записували дитину. З того часу і почали жити разом. В батьківських будинках вони мали окрему кімнату для проживання. ОСОБА_6 готувала відповідачу їсти, збирала його на роботу, прала та прасувала речі, разом допомагали батькам по господарству. Гроші із зарплати відповідач давав їй за потребою і так просто, якусь частину залишав собі. Придбали будинок за 15 тисяч доларів США: 11 тисяч доларів та 56 тисяч гривень, з них 1100 доларів і 30 тисяч гривень дали їй її батьки. Інша частина була зі сторони відповідача. Напередодні купівлі будинку відповідач продав свій автомобіль за 5 тисяч доларів. Цей автомобіль він придбав у кінці 2012 року, коли вони ще разом не проживали, а продав десь у серпні 2014 року. В жовтні 2014 року гроші за придбаний будинок продавцям вона передавала самостійно, оскільки відповідач був на роботі, про що свідчить розписка, в якій зазначено її присутність. Коли оформляли договір у нотаріуса, вона залишилася вдома з дитиною. На той час вона не працювала, оскільки доглядала за дитиною, у всьому їй допомагали батьки. Отримувала соціальну допомогу по народженню дитини. Для її отримання подавала пакет документів, в яких зазначала, що не одружена, бо на той час, дійсно, не перебувала у шлюбі. Доходи батька дитини в документах також не вказувала. Отриману допомогу витрачала на дитину, а пізніше також купувала посуд, побутову техніку. Гроші на будинок її батьки давали їй та відповідачу, допомогли, подарували.
Відповідач у судове засідання не з'явився, з пояснень його представника, він, через неприязні відносини з позивачкою, не бажає приймати участь у розгляді справи.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги категорично заперечив, мотиви виклав у письмовій формі. Крім того пояснив, що дійсно відповідач мав стосунки із позивачкою, однак через її неналежну поведінку вирішив їх розірвати. На початку 2013 року відповідач дізнався, що позивачка вагітна. Його рідна сестра вмовила записати дитину на себе. Відповідач до 2015 року, поки не одружився, з позивачкою спільно не проживав та спільного господарства не вів. Не заперечує, що відвідував доньку. Відповідач вирішив придбати будинок для себе та батьків. Гроші збирав шляхом відновлення і продажу автомобілів. 14 жовтня 2014 року придбав будинок. Згодом привів його в порядок. За умовляннями сестри розписався із позивачкою, щоб у дитини був батько. Шлюб розірвали за ініціативою позивачки в березні 2017 року. Сторони жили спільно після реєстрації шлюбу і до кінця 2016 року. Саме на позивачеві лежить тягар доказування в даній справі. Однак її сторона не надала жодного належного доказу, лише покази свідків, що в даній справі, є недопустимо. Відповідач, навпаки, подав письмові докази про отримання доходу. Спільне проживання, як і ведення спільного господарства, позивачкою не доведено. Відповідач не заперечує, що є батьком дитини, відвідував доньку і створював для неї умови, але це не свідчить про спільне проживання та побут позивачки і відповідача. До того ж одним із доказів того, що будинок належить виключно відповідачу, є той факт, що навіть після реєстрації шлюбу та вселення до будинку, позивачка не зареєструвалася там.
Допитана як свідок, ОСОБА_7 надала покази про те, що позивачка та відповідач жили разом з весни 2013 року, коли народилася їхня донька. Спільного житла не було, тому жили в батьків ОСОБА_8, їздили до батьків ОСОБА_9. Вперше вона (свідок) прийшла в гості до будинку батьків позивачки в кінці березня 2013 року. Сторони були там разом. Обручки в них були, але точно сказати, коли вони вдягли їх, не може. Рік дитині святкували у батьків позивачки, були куми, родичі позивачки і відповідача. В будинку батьків відповідача вона не була, але іноді бачила позивачку в с. Олізарівка. ОСОБА_8 і ОСОБА_6 дуже хотіли своє житло. Таня їй розказувала про плани щодо коштів на придбання будинку, потім про купівлю будинку. ОСОБА_6 (свідок) була в придбаному будинку до ремонту і після нього. ОСОБА_6 особисто не бачила, що позивачка проживала у батьків відповідача.
Допитана як свідок, ОСОБА_6 надала покази про те, що після народження дитини, з квітня 2013 року позивачка та відповідач проживали разом. На хрестинах дитини були присутні його (відповідача) батьки, сестра, спільні знайомі. ОСОБА_10 і ОСОБА_11 то в батьків позивачки, то в батьків відповідача. Коли вона (свідок) приїжджала в село до бабусі, приблизно кожні 2-3 місяці, іноді частіше, то бачила ОСОБА_10 вдома у ОСОБА_1, він поводив себе, як вдома, повноправно. Придбати будинок було їхнє спільне рішення. ОСОБА_6 жили, як сім'я. До одруження носили обручки - це була осінь 2013 чи початок 2014 року. Частину коштів на будинок, зі слів ОСОБА_1, її батьки позичали у своїх сусідів, про суму не знає. У батьківському будинку ОСОБА_6 вона (свідок) не була.
Допитана як свідок, ОСОБА_12 надала покази про те, що є матір'ю позивачки. З відповідачем вона познайомилася 9 квітня 2013 року, на наступний день, як він записав себе батьком дитини. Він тоді вперше прийшов до них в хату. Під час вагітності вона спілкувалася з відповідачем та його матір'ю по телефону, запрошувала до себе, але він не приїжджав. 14 квітня 2013 року вони святкували родини, приїжджали батько та сестра відповідача. 05 травня 2013 року, на Паску, Ігореві батьки через нього запросили до себе. ОСОБА_6 поїхали, ОСОБА_11 з донькою там і залишились. ОСОБА_8 з ОСОБА_6 та дитиною жили в них і в батьків ОСОБА_9, їхні речі, дитячі ліжечка також були в обох будинках. Батько відповідача працює на шкільному автобусі, то забирав їх або привозив. У жовтні 2014 року купили будинок. Зиму ще їздили туди-сюди, а навесні 2015 року ОСОБА_11 пішла на роботу у магазин і вже жила там, а ОСОБА_6 поступово туди переїхав. Коли відповідач жив у них, то допомагав по господарству, він дуже хазяйновитий: був на сіні, копав картоплю. Коли дивилися варіанти будинків, то їздили і батько ОСОБА_8, і мати ОСОБА_9. Подивились цей будинок і зупинились на ньому. Кошти вони складали. ОСОБА_9 перед цим продав машину. ОСОБА_6 з чоловіком позичили долари, а гривні мали свої. ОСОБА_6 дали 1100 доларів та 27 тисяч гривень, потім ще додали 3 тисячі гривень. Долар в той час коштував 13,5 грн. Деякий час всі гроші на будинок зберігалися в них у вдома, ОСОБА_1 самостійно возила їх передавати продавцям. Письмових доказів того, що вони позичали гроші, у них немає. Приблизно в кінці вересня 2013 року ОСОБА_6 і ОСОБА_1 вдягли обручки. Відносини між ними погіршились в кінці 2016 року, коли вони жили в смт. Іванків.
Допитаний як свідок, ОСОБА_13, надав покази про те, що є батьком позивачки. У 2013 році дочка народила внучку і через деякий час стала жити з відповідачем, приблизно через півроку. ОСОБА_10 трохи в них, а трохи у сватів, 3-4 дні в них, а потім їхали до його батьків. У 2013-2014 роках ОСОБА_10 їздив на роботу від них і повертався, допомагав по господарству. Відносини були як із зятем і сином. Обручки в них він помітив після одруження. З 2013 року обговорювали купівлю будинку, збирали кошти. Оглядали декілька будинків, їздили в Іванків, була й мати ОСОБА_9. ОСОБА_9 продав свою машину, батьки його давали гроші, він з дружиною позичили 2600 доларів, але витратили лише 1100 доларів, а інші відразу повернули, також мали заощадження 30 тисяч гривень. Розійшлися сторони навесні 2017 року, а стосунки припинили після Нового року.
Допитана як свідок, ОСОБА_14, надала покази про те, що живе по сусідству з батьками ОСОБА_8. Зійшлися сторони тоді, коли ОСОБА_11 народила дитину. ОСОБА_6 особисто бачила, як ОСОБА_6 приїжджав, машина стояла біля двору. У вересні 2014 року вона позичили матері позивачки 2600 доларів, однак 1500 доларів вона одразу повернула, 1100 доларів повертала до літа 2015 року. Розписку брала, але, коли гроші повернули, то знищила її. ОСОБА_15, що гроші потрібні на придбання будинку дочці.
Допитана як свідок, ОСОБА_16, надала покази про те, що є хрещеною позивачки і знала, що ОСОБА_11 і ОСОБА_15 зустрічаються, знала про вагітність ОСОБА_1. ОСОБА_9 встановив батьківство, вона особисто це реєструвала, оскільки на той час працювала секретарем сільської ради. Влітку 2013 року святкували хрестини. ОСОБА_17 і ОСОБА_11 разом, в основному на свята. ОСОБА_6 приїжджали до батьків і її запрошували. ОСОБА_9 приїжджав у Жміївку, бувало таке, що і тиждень жив у батьків позивачки. ОСОБА_6 з чоловіком одного разу забирали ОСОБА_11 з дитиною з Олізарівки від Ігоревих батьків. ОСОБА_11 і ОСОБА_6 почали жити тоді, коли дитині виповнився 1 місяць. ОСОБА_6 (свідок) до Ігоревих батьків не їздила. Знає, що Танині батьки позичали кошти на купівлю будинку. Таня розказувала, що розплачувалася за будинок. Її (свідка) чоловік допомагав ставити паркан біля придбаного будинку, а вона особисто допомагала купувати 2-спальне ліжко. ОСОБА_18 довідки про склад сім'ї і про землю, це було приблизно в 2015 році.
Допитана як свідок, ОСОБА_19, надала покази про те, що є рідною сестрою відповідача. Зазначила, що ОСОБА_6 з ОСОБА_18 почали проживати, коли вже була хата в Іванкові. Коли ОСОБА_18 була вагітна, вони не спілкувались, але, коли народилася дитина, брат не відмовився від дочки. ОСОБА_8 жила в своїх батьків в с. Жміївка, а ОСОБА_6 - у своїх батьків в с. Олізарівка. Через деякий час після народження дитини вона зателефонувала ОСОБА_11. ОСОБА_15, щоб спілкувався із дитиною. Він визнав дитину і записав її на себе. ОСОБА_6 (свідок) телефонувала позивачці і домовлялась, щоб відповідач приїхав і побачився із донькою. Коли з'явився будинок вони (сторони) жили там, але не розписані. ОСОБА_6 стала на сторону позивачки, розуміла її, казала брату, щоб одружився. На придбання будинку кошти були братові, які кошти йому давали батьки, сказати не може. Про ОСОБА_18 вона дізналася, коли пішли чутки, що та вагітна. Хрестини дитини були в с. Жміївка. ОСОБА_6 їздили туди, а після - всі повернулися додому. ОСОБА_8, коли була вагітна, до Олізарівки не приїжджала, а вже з дитиною, бувало таке, що приїжджала до її батьків. Обручку у брата не бачила. Новий 2014 рік всі разом зустрічали у неї (свідка) вдома. Чи було дитяче ліжечко у будинку її батьків, сказати не змогла. Її діти спілкуються з сестричкою. На фото, що в матеріалах справи, її дитина і дочка брата у їхніх (свідка та відповідача) батьків. Також неодноразово наголосила, що позивачка і відповідач на момент придбання будинку разом не проживали, в той же час вона не заперечує, що її брат, вона і їхні батьки від дитини не відмовляються, відвідували її.
Допитаний як свідок, ОСОБА_20, надав покази про те, що ОСОБА_4 його сусіди. Коли відповідач працював у міліції, то жив з батьками. В той час відповідач завжди з ним їздив на зміну, оскільки він (свідок) щодня, крім четверга, їздить до Іванкова на роботу на автомобілі. Сусідів бачив кожного дня. На скільки йому відомо, ОСОБА_18 з дитиною приїжджали в Олізарівку, коли ОСОБА_4 жив у селі. ОСОБА_17 її в селі, гуляла з дитиною, коли дитина була ще зовсім маленька. Коли ОСОБА_18 приїжджала та від'їжджала не контролював, оскільки цілий день на роботі: в 7 год. 10 хв. виїжджає з дому, а повертається близько 19 год. Про те, що в ОСОБА_17 з'явилася сім'я, він дізнався, коли побачив у нього обручку, запитав, а ОСОБА_17 йому сказав, що розписались, хоча про дитину знав і раніше.
Допитаний як свідок, ОСОБА_21, надав покази про те, що відповідач його однокласник, вони товаришують. Він часто приїжджав в село, завжди заходив до ОСОБА_17. Той розказував, що ОСОБА_18 завагітніла, але від цього в захваті не був. Потім казав, що народилась дитина. Як про дружину, про ОСОБА_18, не розповідав. ОСОБА_6 разом не жили. ОСОБА_9 казав, що хоче купити будинок, що вже й знайшов. В нього (свідка) відповідач частинами міняв долари на гривні, в загальному обміняв десь 10 тисяч доларів. Потім відповідач купив будинок, робив там ремонт.
Допитана як свідок, ОСОБА_22, надала покази про те, що позивачка працювала у неї продавцем. У 2012 році вона зустрічалася з відповідачем, але щось у них не склалось. Їй особисто ОСОБА_6 казав, що його батьки не прийняли невістку. Також вона була в ОСОБА_18 вдома, коли народилася дитина, ОСОБА_6 там жив. Після народження ОСОБА_11 підробляла в магазині, а ОСОБА_6 приходив з дитиною до неї. Спочатку в них були плани на купівлю квартири, просили її знайти варіанти. ОСОБА_6 знайшла декілька квартир, але в них не вистачало коштів на покупку. Вважає, що кошти збирали спільно, як і їздили дивитися житло, це були їх спільні плани. На купівлю цього будинку вона їм допозичала гривні - 12 тисяч гривень позичала ОСОБА_11 з батьками, гроші повертали батьки позивачки. Коли йшов ремонт, то її чоловік привозив будматеріали, про це просила ОСОБА_11. Автомобіль у ОСОБА_6 з'явився вже після народження дитини та купівлі будинку. До того вона не бачила, щоб він їздив на машині. До ОСОБА_18 приїжджав із друзями або на велосипеді.
Допитаний як свідок, ОСОБА_23, надав покази про те, що з 2012 по 2015 рік разом з відповідачем працювали в ІТТ. Режим роботи був доба через дві, часто графік змінювався. Він разом з відповідачем їздили додому: він в с. Обуховичі, а відповідач в с. Олізарівка, де проживав з батьками. Про ОСОБА_18 йому (свідку) нічого відомо не було. Десь у 2015 році відповідач зізнався, що одружився. Влітку він їздив до Олізарівки відпочивати на ставок, був у відповідача вдома, позивачки там не бачив. Взимку, на запрошення відповідача, також їздив туди на зимову риболовлю. Підтвердив, що якось позивачка разом з відповідачем приїжджали в с. Обуховичі, шукали будинок, щоб придбати.
Допитаний як свідок, ОСОБА_24, надав покази про те, що був посередником при продажу будинку. З'явилася молода сім'я (позивачка та відповідач), він показав їм будинок, обговорили ціну. Він призначив час, щоб оформити договір купівлі-продажу. Приїхала позивачка з пакою грошей: долари і гривні, але на той час ще не був готовий кадастровий номер, тому він запропонував позивачці, щоб та не їздила одна з такою сумою, під розписку передати гроші продавцям. ОСОБА_6 разом поїхали додому до одного з продавців - ОСОБА_25, де перерахували гроші, і інший співвласник - ОСОБА_26, під його диктовку написала розписку. Він запитував на кого писати розписку, позивачка сама сказала писати на її чоловіка, бо він буде оформляти договір у нотаріуса. Пам'ятає, що позивачка казала, що не зможе приїхати, бо буде з дитиною. Через 2-3 дні кадастровий номер був готовий, він зателефонував відповідачу, взяв документи (паспорт) і передав нотаріусу для оформлення. Коли нотаріус підготував документи, він (свідок) зателефонував відповідачу, той під'їхав і підписав договір купівлі-продажу. Коли він бачив позивачку і відповідача вперше, то вважав їх щасливою сім'єю. По їх вигляду вважав, що будинок купують спільно. На час покупки вони були сім'єю, але не перебували у шлюбі.
Крім того судом досліджено письмові докази.
Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ОК № 236521 від 03.04.2013 року ОСОБА_27 народилася 17.03.2013 року, її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_28 (а.с. 4).
Згідно з витягом з ДРАЦСГ про внесення до актового запису змін, доповнень, 03 травня 2013 року в актовий запис про народження ОСОБА_27 було внесено зміни на підставі заяви матері та батька дитини про визнання батьківства від 03.04.2013 року (а.с. 5).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії І-ОК № 187761 сторони зареєстрували шлюб 26 вересня 2015 року (а.с. 6).
Рішенням Іванківського районного суду від 02.03.2017 року, яке набрало законної сили 28.03.2017 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 7).
Довідкою № 1033 від 31.03.2017 року, виданою Іванківською селищною радою, стверджується, що позивачка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації (а.с. 8).
Відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу ТО ДМС України відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.11.2014 року (а.с. 13а).
Довідкою № 139 від 24.05.2017 року, виданою Олізарівською сільською радою, підтверджується, що відповідач з 08.08.1987 року по 13.11.2014 року був зареєстрований та проживав ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьками (а.с. 25).
Відповідно до копії довідки № 2436 від 24.06.2015 року, виданої виконкомом Іванківської селищної ради, до складу сім'ї відповідача, крім нього, ніхто не входив; проживав він за адресою: смт. Іванків, вул. Поліська, 92 (а.с. 26).
На підтвердження наявності у відповідача коштів для придбання будинку досліджено: довідку Варівської сільської ради (без дати і номера) щодо вартості продажу автомобіля; довідку про заробітну плату у Іванківському РВ ГУ МВС України в Київській області; довідку № 126 від 28.04.2017 року щодо вартості продажу автомобіля; розписку щодо продажу автомобіля від 15.09.2013 року (а.с. 26, 27, 28, 32).
Відповідно до копії розписки від 07.10.2014 року, вона надана відповідачу про те, що ОСОБА_26 отримано грошову суму в розмірі 11 тисяч доларів США та 56 тисяч гривень в рахунок продажу будинку в смт. Іванків по вул. Поліська, 92; розписка написана в присутності ОСОБА_28 та ОСОБА_24 ( а.с. 78).
На підставі договору купівлі-продажу від 14.10.2014 року судом встановлено, що відповідач придбав у ОСОБА_25 та ОСОБА_29, в особі ОСОБА_26, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою смт. Іванків, вул. Поліська 92 за 140000 грн., при цьому в п. 9 даного договору зазначено, що покупець стверджує, що в шлюбі не перебуває, купує житловий будинок за власні кошти. Це ж було підтверджено відповідачем і в заяві на ім'я нотаріуса (а.с. 36-38).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень відповідач є єдиним власником житлового будинку в смт. Іванків, вул. Поліська, 92 (а.с. 35).
Відповідно до довідки УСЗН Іванківської РДА № 01-3-1316 від 29.05.2017 року, позивачці на підставі Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» було призначено допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами за період з 09.01.2013 року по 14.05.2013 року в сумі 2281 грн. 29 коп., допомогу при народженні дитини за період з 01.03.2013 року по 31.03.2015 року в сумі 29160 грн., допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.05.2013 року по 17.03.2016 року (сума допомоги з травня 2013 року по червень 2014 року становила 11358 грн. 38 коп.) (а.с. 92).
Для повного з'ясування обставин справи судом за клопотанням представника відповідача було витребувано та досліджено копії документів, які позивачка подала до Управління соціального захисту населення Іванківської РДА для отримання соціальної допомоги.
У заяві про призначення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами від 17.01.2013 року позивачка зазначає місце свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, таку ж адресу зазначає у заяві про надання допомоги при народженні дитини від 12.04.2013 року (а.с. 108, 113).
В акті № 201 від 12.04.2013 року, який підписаний начальником УСЗН, соціальним інспектором та самою позивачкою, зазначено, що заявниця (позивачка) мешкає в с. Жміївка, на утриманні має новонароджену дочку, не працює, оскільки доглядає за дитиною, з батьком дитини не проживала і не проживає, але він дитину визнав та дав своє прізвище (а.с. 115-116).
Згідно з довідкою Жміївської сільської ради за квітень 2013 року до складу сім'ї позивачки належала дочка - ОСОБА_27 (а.с. 118).
У заяві про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку від 15.05.2013 року, позивачка зазначає місце свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с. 119 - 120). До заяви додала довідку про склад сім'ї, видану Жміївською сільською радою від 16.05.2013 року, в якій зазначено, що склад сім'ї позивачки вона та дитина (а.с. 121).
В декларації про доходи та майновий стан, яка датована 15.05.2013 року, дохід відповідача по справі не зазначений (а.с. 122-123).
Згідно з довідкою виконкому Жміївської сільської ради за травень 2013 року, позивачка має на утриманні дитину, з якою проживають в ІНФОРМАЦІЯ_5; шлюб не зареєстрований, місце проживання батька невідоме (а.с. 126).
Вислухавши позивачку та її представника, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли є спір про право, він розглядається в порядку позовного провадження.
У ст. 3 СК України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При застосуванні ст. 74 СК України необхідно виходити із того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбане майно, на такі відносини не поширюється норма абз. 2 ч. 2 ст. 3 СК України (правовий висновок ВСУ від 20.02.2012 року).
Тобто, для поділу набутого під час фактичних шлюбних відносин майна необхідно встановити факт спільного проживання однією сім'єю.
В ході розгляду справи судом були допитані свідки, із показів яких суд не встановив, що сторони в період з квітня 2013 року по вересень 2015 року проживали спільно однією сім'єю, між собою були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, спільно вели господарство, разом вирішували питання про набуття майна в інтересах сім'ї та мали спільний сімейний бюджет, навпаки, свідки, які були допитані за клопотанням позивачки, надали неоднозначні покази. Так, позивачка, будучи допитана як свідок, зазначила, що почала жити з відповідачем разом з 8 чи 9 квітня 2013 року, відразу після того, як він записав на себе дитину; свідок ОСОБА_7 вказала більш обширний період - з весни 2013 року; свідок ОСОБА_6 зазначила, що сторони почали жити спільно з квітня 2013 року; при цьому батько позивачки, ОСОБА_13, в будинку якого, як стверджує позивачка, вона проживала з відповідачем, вказав, що сторони почали проживати спільно через півроку від народження дитини, тобто, восени 2013 року; свідок ОСОБА_16, яка на момент допиту її в судовому засіданні обіймає посаду голови Жміївської сільської ради, а в 2013 році, з її показів - була секретарем, надала покази про те, що позивачка та відповідач почали проживати разом, коли дитині виповнився місяць від народження, при тому інформація, що міститься в довідках сільської ради за той період, суперечить показам свідка.
Факт неодноразового перебування відповідача вдома у позивачки, його спілкування з дочкою, обізнаність членів сім'ї позивачки про їх стосунки, наявність фактів відвідання позивачкою з дитиною місця проживання відповідача, спільне святкування хрестин та дня народження дитини, не є доказом наявності між сторонами сімейних стосунків.
Не є доказом проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявності спільного бюджету, і наявні в матеріалах справи фотокартки: на них зображені малолітня дівчинка, позивачка, відповідач в різних життєвих ситуаціях, яким не може бути дана оцінка, як належним доказам в розумінні ст. 58 ЦПК України, та які б свідчили про спільне проживання сторін однією сім'єю, ведення ними спільного господарства та наявність спільного бюджету, оскільки на них зафіксовані події в певний конкретний момент життя сторін.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Положеннями ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експерта.
Відповідно до роз'яснень, викладених в листів Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» до заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з по господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Судом, з досліджених письмових доказів, зокрема, тих які позивачка подавала для отримання соціальної допомоги у травні 2013 року, встановлено, що сторони спільно не проживали, спільного побуту та господарства не вели. Пояснення позивачки про те, що вона подавала такі документи, бо так було вигідно (отримання додаткового джерела доходу), суд сприймає критично, оскільки довідки видавалися органом місцевого самоврядування, посадові особи якого несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, за правдивість інформації, зазначеної в документі.
Суд вважає, що позивачка в ході розгляду справи не надала належних та безспірних доказів того, що вона з квітня 2013 року по вересень 2015 року проживала однією сім'єю з відповідачем, вели з ним спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто, що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю у розумінні ст. 74 СК України.
У зв'язку з викладеним вище, суд вважає безпідставною і позовну вимогу позивачки про визнання за нею права власності на половину спірного будинку та надвірних будівель.
За правилами ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти (правова позиція ВСУ у справі № 6-2253цс15 від 8 червня 2016 року).
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази факту внесення грошових коштів позивачкою при придбанні відповідачем спірного будинку. Не надано доказів про наявність у неї таких коштів на момент придбання майна та джерел їх походження. Посилання позивачки на той факт, що саме вона передавала кошти за спірний будинок продавцям, про що свідчить розписка, не дає підстав зробити висновок, що всі або якась частина коштів належала позивачці, адже розписка складена таким чином, що кошти належать саме відповідачу, а ОСОБА_28 (саме так зазначено в розписці) лише засвідчує їх передачу.
Крім того із договору купівлі-продажу вбачається, що при укладенні цієї угоди відповідач вказував на те, що у шлюбі не перебуває.
Виходячи із викладеного вище, суд приходить до висновку, що спірний будинок не підпадає під правовий режим спільного сумісного майна, оскільки, як вже встановлено судом, сторони на момент його придбання не проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету, спірне майно не було придбане ними внаслідок спільної праці, а тому не є спільною власністю позивача та відповідача.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-215, 218, 256, 259 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Н.П. Слободян