Справа № 2а-2331/09
20 листопада 2009 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Скляренко С.О., за участю секретаря Малахової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язати УПФУ в Ленінському районі м. Харкова провести йому перерахунок пенсії по інвалідності як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 50, 54 п.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.08.2009 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а також додаткової пенсії в розмірі 30% прожиткового мінімуму.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 08 травня 1986 року по 20 травня 1986 року він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3-ї групи по захворюванню, пов'язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, пенсія інвалідам 3-ї групи, у яких встановлений зв'язок захворювання з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС не повинна бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, п. 4 ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону передбачено, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, спричинену здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком інвалідам 3 групи. Відповідно до ст. 25 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби”, а також ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне утримання або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам 3 групи - на 30% прожиткового мінімуму для осіб, втративши працездатність. Позивач 21.07.2009 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії, однак отримав відмову, з вказівкою на те, що він отримує пенсію, яка була йому призначена МВС України згідно Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, як інвалід 3 групи від хвороби, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
18.11.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язати УПФУ в Ленінському районі м. Харкова провести йому перерахунок пенсії по інвалідності як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 50, 54 п.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.08.2009 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на підстави, вказані в позовній заяві.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, надали до суду письмові заперечення, у яких зазначили, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків при ліквідації наслідків авари на ЧАЕС. Пенсія позивачу призначена згідно ст. 54 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Пенсійне забезпечення осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС здійснюється згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796 від 28.02.1991 року, Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року та на підставі Постанов КМУ. Згідно ст. 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 згідно ст. 50 Закону № 796 призначається у розмірах: інвалідам 3 групи - 50 % мінімальної пенсії за віком. Частина 5 та ч. 7 ст. 54 Закону № 796 встановлює, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМУ. На підставі цієї норми Пенсійний фонд при нарахуванні основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 керувався Постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” №1, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. для розрахунку пенсії. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 цього Закону, Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавались, а тому підлягають виконанню. Враховуючи викладене, управління вважає, що в даному випадку для ствердження про звуження змісту та обсягу прав осіб, яким пенсія призначена з урахуванням положень частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів та відповідно про порушення положень статті 22 Конституції України підстав не вбачається. Статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Статтею 67 цього Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. З метою законодавчого врегулювання питання визначення розміру пенсій цій категорії пенсіонерів Кабінетом Міністрів України була прийнята 28.05.2008 року Постанова № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року. Посилання позивача на те, що йому повинні розраховувати основну пенсію, виходячи із суми 544 грн, які він вбачає є мінімальним прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, Пенсійний фонд також заперечує. Постанова Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” передбачає, що 544 грн. - це мінімальний розмір пенсії в одержувачів пенсії за вислугу років та за віком, призначених відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Підпункт 2 п. 1 даної постанови встановлює, що в інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році для інвалідів 3 групи не може бути нижчою за 980 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що з його боку відсутні факти порушення прав позивача, тому просить суд позов залишити без задоволення.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідом 3-ї групи захворювання, якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
21.07.2009 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Харківської області із заявою про перерахунок пенсії.
Листом № 1572/Л-14 від 30.07.2009 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначило, що ОСОБА_1 отримує пенсію, яка була йому призначена МВС України згідно Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, як інвалід 3 групи від хвороби, пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Статтею 43 цього Закону встановлено, що пенсії, призначені за цим Законом обчислюються з розміру грошового забезпечення, яке враховує відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії. З 01.10.2008 року загальний розмір пенсії ОСОБА_1 складає 1926,22 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та Законами України.
Статтею 1 Закону України „Про пенсійне забезпечення” передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно ст. 6 зазначеного Закону особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
У той же час, відповідно до положень ст. 7 Закону України „ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ” військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З положень Закону України № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. вбачається, що текст статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції: „особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами„.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року положення ст. 67 розділу І пунктів 2-4, 6-8, 10-18 підпункту 7, пункту 19, пунктів 20-22, 24 - 34, підпунктів 1-6, 8 - 12, пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
У рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року також зазначено, що, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 28 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” втратило чинність 22 травня 2008 року.
Отже суд, вважає, що на момент звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок пенсії була чинною стаття 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Постановою Кабінету Міністрі України від 16.07.2008 року №654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках, які отримують пенсію по 3 групі інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, розмір пенсії не може бути нижчим за 760,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є безпідставним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 092153. (а.с. 5)
Згідно із довідкою серії МСЕ № 022439 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності з 26 березня 1999року.
Відповідно до експертного висновку № 2807 від 05.09.1991 року інвалідність ОСОБА_1 пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Отже, суд вважає, що позивач вправі отримувати пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 54 Закону України, від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Відповідно до ст. 67 зазначеного закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ у Харківській області по не виконанню приписів статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання пенсії та додаткової пенсії.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.
Керуючись ч.2 ст.19 Конституції України, ст.50, п.4 ст.54, ст.ст.67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 54 Закону України, від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ч. 4 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 71, 72, 86, 94, 98, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірною зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 п.4, 67 п.3, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 п.4, 61 п.3 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 серпня 2009 року із розрахунку 6 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян та 50% мінімальної пенсії за віком з послідуючим перерахунком її у відповідності зі змінами діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя С.О. Скляренко