25 липня 2017 року Справа № 10/52-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Панової І.Ю.,
суддів:Білошкап О.В., Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2017
у справі № 10/52-05 господарського суду Вінницької області
за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці
доПідприємства "Вінницький консервний завод"
провизнання банкрутом
за участю представників сторін: представник арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича - Луценко Р.О.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.09.2016 у справі № 10/52-05 (суддя Міліціанов Р.В.), зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора Круткевича В.І. від 28.04.2016 про затвердження звіту та ліквідаційного балансу Підприємства "Вінницький консервний завод".
Припинено повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора Підприємства "Вінницький консервний завод") Круткевича Володимира Івановича у справі № 10/52-05 про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод".
Призначено ліквідатором у справі № 10/52-05 про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод" арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича з покладенням на останнього всіх прав та обов'язків, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого Морозова Миколи Васильовича від 28.09.2016 про участь у справі про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод" про призначення ліквідатором.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.09.2016, кредитор - Приватне підприємство "Олсія Капітал" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.09.2016 та прийняти постанову, якою зобов'язати комітет кредиторів Підприємства "Вінницький консервний завод" провести засідання комітету кредиторів з метою визначення кандидатури ліквідатора у справі № 10/52-05 про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод", а справу № 10/52-05 повернути до господарського суду Вінницької області для подальшого розгляду в іншому складі суду.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 10/52-05 (головуючий суддя: Тимошенко О.М., суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Олсія Капітал" задоволено частково.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.09.2016 у справі № 10/52-05 скасовано в частині призначення ліквідатором у справі № 10/52-05 арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича.
Прийнято нове рішення.
Пункт 3 резолютивної частини ухвали викладено в наступній редакції:
"Зобов'язати комітет кредиторів підприємства "Вінницький консервний завод" провести засідання комітету кредиторів з метою визначення кандидатури ліквідатора у справі № 10/52-05.
До моменту призначення у справі нового ліквідатора виконання повноважень ліквідатора підприємства "Вінницький консервний завод" покласти на арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича з покладенням на останнього всіх прав та обов'язків, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"."
В інших частинах ухвалу суду від 28.09.2016 залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, арбітражний керуючий Василик Віталій Валентинович звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив повністю скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 10/52-05, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 19 Конституції України та невірне застосування ст.ст. 3-1, 16, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.03.2005 за заявою Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці порушено провадження у справі № 10/52-05 про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод".
Постановою господарського суду Вінницької області від 12.06.2007 Підприємство "Вінницький консервний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру терміном на 6 місяців.
Таким чином, провадження у справі про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод" здійснюється згідно норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 задоволено клопотання Голови комітету кредиторів Підприємства "Вінницький консервний завод", припинено повноваження арбітражного керуючого Северина С.Л., призначено ліквідатором Підприємства "Вінницький консервний завод" арбітражного керуючого Круткевича В.І.
28.04.2016 арбітражним керуючим Круткевичем В.І. надано господарському суду звіт та ліквідаційний баланс Підприємства "Вінницький консервний завод", пояснення з приводу вчинених в ході ліквідаційної процедури дій.
За результатами розгляду поданих документів, місцевим господарським судом в ухвалі від 28.09.2016 встановлено, що ліквідатором Круткевичем В.І. до звіту не надано первинні документи стосовно дебіторської заборгованості, відомості про контрагентів, які мають боргові зобов'язання перед банкрутом, вжиті заходи щодо її стягнення. Відсутні також докази проведення інвентаризації майна (акт, опис, відомість, тощо).
Поряд з цим, судом першої інстанції зазначено, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.06.2016 здійснено часткову заміну кредитора у справі № 10/52-05 про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод" - ПАТ "Укртрансгаз" в особі Бердичівського ЛВ УМГ на ОСОБА_10 з сумою вимог 13 114, 93 грн, визначено розмір конкурсних вимог ПАТ "Укртрансгаз" в особі Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" в розмірі 4 291, 00 грн. Водночас, ПАТ "Укртрансгаз" повідомлено про погашення кредиторських вимог шляхом оплати за транспортування природного газу 18.09.2006 в сумі 2291,00 грн. та 10.11.2006 в сумі 2000,00 грн.
Однак, в доданому до звіту ліквідатора реєстрі вимог кредиторів зазначено, що вимоги ПАТ "Укртрансгаз" в сумі 4 291,00 грн є непогашеними, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство до звіту та ліквідаційного балансу не надано належним чином оформлений реєстр вимог кредиторів.
Також, судом першої інстанції встановлено, що у письмових пояснення до звіту ліквідатором зазначено про перебування на позабалансовому рахунку Підприємства "Вінницький консервний завод" об'єктів державної власності, що також підтверджено листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, згідно якого у віданні банкрута перебуває житловий будинок у м. Вінниця, по вул. Д. Нечая, 67; ОНБ 30 квартирного житлового будинку у м. Вінниця, по вул. Д. Нечая, 67; теплотраси для подачі тепла на мікрорайон; туалет гуртожитку у м. Вінниця, вул.. Енгельса, 33; об'єкт цивільної оборони (підземна стоянка для автокарів); вагончик на базі відпочинку у с. Затока, які під час приватизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ "Вінницький консервний завод".
Як зазначено господарським судом, ліквідатором жодним чином не спростовано повідомлені органом управління майном державної форми власності відомості, не надано доказів повернення майна у державну власність, передачу на баланс територіальної громади або іншої юридичної особи.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що припинення провадження у справі може призвести до порушення інтересів держави Україна, створити правову невизначеність щодо матеріально відповідальної особи за збереження державного майна, а отже клопотання ліквідатора стосовно завершення ліквідаційної процедури є, на думку місцевого господарського суду, передчасним.
Разом з цим, здійснивши аналіз матеріалів інвентаризаційної справи № 3610 на об'єкт нерухомого майна у м. Вінниці по вул. Енгельса, 33, господарський суд дійшов висновку, що ліквідатором не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи документам інвентаризаційної справи по даному об'єкту нерухомого майна; не надано належної оцінки існуючим документам про передачу та оформлення за Підприємством "Вінницький консервний завод" права власності на об'єкти нерухомого майна; не перевірено правові підстави внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на вказане майно за третьою особою (Компанія "Ukinvest Development Limited"); не враховано, що засновник юридичної особи є лише власником корпоративних прав підприємства та не набуває права власності на майно даної юридичної особи, яка самостійно здійснює господарську діяльність.
Такі дії ліквідатора, на думку суду першої інстанції, суперечать інтересам кредиторів, не сприяють задоволенню їх вимог, що є основною метою провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора.
Враховуючи встановлені вище обставини, керуючись ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство, суд першої інстанції дійшов висновку, що ліквідатор не виявив усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, що є підставою для його заміни.
Як встановлено господарським судом, 15.09.2016 до суду від арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича надійшла заява про призначення його ліквідатором у даній справі з додатками.
В судовому засіданні представниками ПП "ОЛСІЯ КАПІТАЛ" надано суду заяву арбітражного керуючого Морозова М.В. про надання згоди на призначення ліквідатором Підприємства "Вінницький консервний завод".
Згідно вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Відповідно до вимог ст. 3-1 вказаного Закону якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.
Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які мають конфлікт інтересів, - особи, в яких виникає суперечність між особистими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого, що може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання повноважень арбітражного керуючого; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.
До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при виборі кандидатури ліквідатора боржника судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки.
Судом першої інстанції зазначено, що арбітражні керуючі повідомили суду, що не є заінтересованими особами стосовно боржника та передбачені Законом обмеження, які б перешкоджали призначенню їх ліквідатором боржника у даній справі, відсутні.
Разом з тим, господарським судом встановлено, що арбітражний керуючий Морозов М.В. не надав інформації про кількість справ, в яких він приймав участь, результати їх розгляду, попередню трудову діяльність, рівень кваліфікації, доказів страхування цивільно-правової відповідальності згідно ч. 9 ст. 3-1 Закону про банкрутство.
Водночас, арбітражний керуючий Василик В.В. у поданій заяві відобразив інформацію щодо тривалої трудової діяльності, виконання функції розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатору у багатьох справах по всій території України, надав договір страхування відповідальності, свідоцтво реєстрації транспортного засобу, рішення компетентного органу про присвоєння четвертого рівня кваліфікації.
Окрім того, шляхом огляду публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих, судом першої інстанції встановлено, що арбітражний керуючий Василик В.В. після поновлення діяльності у березні 2013 року не допускав порушень законодавства щодо провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Таким чином, на думку господарського суду, арбітражним керуючим Василиком В.В. надано більш повний обсяг нормативно визначених відомостей щодо здійснення професійної діяльності, наявності технічних засобів для виконання повноважень ліквідатора у даній справі.
З огляду на викладене вище, розглянувши кандидатури арбітражних керуючих Василика В.В. та Мороза М.В., враховуючи наявність у арбітражного керуючого Василика В.В. договору страхування професійних ризиків арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), значного досвіду роботи, четвертого кваліфікаційного рівня, відомостей про підвищення кваліфікації, наявність засобів для здійснення повноважень ліквідатора (офіс, транспортний засіб), суд першої інстанції вважав за доцільне призначити ліквідатором Підприємства "Вінницький консервний завод" арбітражного керуючого Василика В.В. з покладенням на останнього всіх прав та обов'язків, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відмовити в задоволенні заяви арбітражного керуючого Морозова М.В. про призначення ліквідатором у даній справі.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини невиявлення ліквідатором Круткевичем В.І. усіх наявних майнових активів ліквідаційної маси, суперечність дій ліквідатора інтересам кредиторів, погодився в оскаржуваній постанові від 24.01.2017 із висновком господарського суду про наявність підстав для його заміни згідно вимог ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство.
Проте, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, реалізовуючи свою функцію в частині призначення нового ліквідатора у даній справі, судом першої інстанції не враховані особливості таких дій у відповідності до вимог Закону про банкрутство.
Зокрема, судом апеляційної інстанції в оскаржуваної постанові зазначено, що згідно з ч. 9 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 16 вказаного Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
На думку суду апеляційної інстанції, визначена даною нормою компетенція комітету кредиторів є загальним правилом по відношенню до всіх процедур банкрутства та випадків, що відображається у відповідних положенням Закону про банкрутство, а саме: ч.ч. 1, 2, 8 ст. 17 (призначення та заміна керуючого санацією), ч. 1 ст. 24 (призначення ліквідатора), ч. 13 ст. 30 (заміна ліквідатора). Виключенням є порядок призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків (ч. 2 ст. 2 Закону) де пропозиція вноситься державним органом з питань банкрутства.
Відсутність у ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство прямої вказівки на необхідність призначення нового ліквідатора за пропозицією комітету кредиторів не свідчить, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, про виключність даного випадку та остання підлягає застосуванню в поєднанні з ч. 8 ст. 16 вказаного Закону.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що самостійне визначення судом кандидатури арбітражного керуючого відбувається у випадку відсутності пропозиції від комітету кредиторів. Також, у випадку надходження від комітету кредиторів кількох пропозицій щодо кандидатур арбітражних керуючих, суд з врахуванням досвіду, показників роботи в попередніх справах, відсутності перешкод визначених ч. 3 ст. 3-1 Закону тощо, вмовтивовано визначає найбільш вірогідного претендента.
Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції зазначено, що норми Закону про банкрутство не надають можливості будь-якому арбітражному керуючому самостійно ініціювати питання щодо його призначення у справі про банкрутство, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною заявою. В такому разі в прийнятті заяви слід було відмовити з підстав порушення встановленого порядку її подання.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшла в оскаржуваній постанові від 24.01.2017 висновку, що судом першої інстанції помилково не враховано положення Закону про банкрутство в частині призначення нового ліквідатора, внаслідок чого розгляд заяв арбітражних керуючих Василика В.В. та Морозова М.В. здійснений не у відповідності до встановленого законом порядку, зокрема, вказані кандидатури не розглядались комітетом кредиторів та останнім не приймалось рішення про їх призначення, а тому - відсутні підстави для прийняття їх заяв до розгляду.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині призначення ліквідатором у справі № 10/52-05 арбітражного керуючого Василика В.В. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення щодо зобов'язання комітету кредиторів Підприємства "Вінницький консервний завод" провести засідання комітету кредиторів з метою визначення кандидатури ліквідатора у справі № 10/52-05.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується в даному випадку із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 вказаного Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 вказаного Закону, у разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.04.2016 арбітражним керуючим Круткевичем В.І. надано господарському суду звіт та ліквідаційний баланс Підприємства "Вінницький консервний завод", пояснення з приводу вчинених в ході ліквідаційної процедури дій.
За результатами розгляду звіту та ліквідаційний балансу Підприємства "Вінницький консервний завод", а також доданих до них документів, судом першої інстанції встановлено в ухвалі від 28.09.2016, що ліквідатором Круткевичем В.І. не виявлено усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, що згідно ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство є підставою для заміни ліквідатора.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 24.01.2017 із зазначеними висновками суду першої інстанції про наявність підстав для заміни ліквідатора згідно вимог ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство погодився, проте вважав, що реалізовуючи свою функцію в частині призначення нового ліквідатора у даній справі, судом першої інстанції не враховані особливості таких дій у відповідності до вимог Закону про банкрутство.
Зокрема, керуючись вимогами ч. 9 ст. 7 та ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що розгляд заяв арбітражних керуючих Василика В.В. та Морозова М.В. здійснений господарським судом не у відповідності до встановленого законом порядку, а саме, що вказані кандидатури не розглядались комітетом кредиторів та останнім не приймалось рішення про їх призначення, а тому відповідно відсутні підстави для прийняття заяв вказаних арбітражних керуючих до розгляду.
Згідно з ч. 9 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 16 вказаного Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог ст. 3-1, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", комітет кредиторів наділений правом запропонувати свою кандидатуру на посаду ліквідатора боржника, але, остаточне питання про обрання кандидатури на призначення ліквідатором боржника в будь-якому разі розглядає та вирішує господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство. Враховуючи викладене, призначення господарським судом ліквідатором боржника іншої кандидатури арбітражного керуючого, ніж та, яка була запропонована кредиторами у справі, не є порушенням прав останніх та норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, в ухвалі господарського суду Вінницької області від 28.04.2016 у справі № 10/52-05, зокрема, відкладаючи розгляд клопотання ліквідатора Круткевича В.І. про затвердження звіту та ліквідаційного балансу Підприємства "Вінницький консервний завод", зобов'язав комітет кредиторів Підприємства "Вінницький консервний завод" надати пропозиції щодо кандидатури нового ліквідатора на випадок відмови судом у задоволенні клопотання ліквідатора Круткевича В.І. про затвердження звіту та ліквідаційного балансу Підприємства "Вінницький консервний завод".
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку, суд першої інстанції забезпечив належним чином можливість реалізації комітетом кредиторів свого права на подання кандидатури арбітражного керуючого для призначення його на посаду ліквідатора підприємства - банкрута в разі відмови судом у задоволенні клопотання ліквідатора про затвердження звіту та ліквідаційного балансу Підприємства "Вінницький консервний завод".
Згідно з ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України, на вищезазначене уваги не звернув та не врахував при прийнятті оскаржуваної постанови від 24.01.2017.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що здійснивши порівняльний аналіз кандидатур арбітражних керуючих Василика В.В. та Мороза М.В., які надали господарському суду заяви про надання згоди на призначення їх ліквідатором Підприємства "Вінницький консервний завод", що не заборонено нормами Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, встановивши наявність у арбітражного керуючого Василика В.В. договору страхування професійних ризиків арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), значного досвіду роботи, четвертого кваліфікаційного рівня, відомостей про підвищення кваліфікації, наявність засобів для здійснення повноважень ліквідатора (офіс, транспортний засіб), суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 3-1 Закону про банкрутство, дійшов в даному випадку правомірного та обґрунтованого висновку про призначення ліквідатором Підприємства "Вінницький консервний завод" арбітражного керуючого Василика В.В. з покладенням на останнього всіх прав та обов'язків, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 10/52-05 в частині скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 28.09.2016 у справі № 10/52-05 в частині призначення ліквідатором у справі № 10/52-05 арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича та в частині прийняття нового рішення, яким зобов'язано комітет кредиторів Підприємства "Вінницький консервний завод" провести засідання комітету кредиторів з метою визначення кандидатури ліквідатора у справі № 10/52-05, належить скасувати, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.09.2016 у справі № 10/52-05 в частині призначення ліквідатором у справі № 10/52-05 арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича - залишити в силі.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 10/52-05 в частині скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 28.09.2016 у справі № 10/52-05 в частині призначення ліквідатором у справі № 10/52-05 арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича та в частині прийняття нового рішення, яким зобов'язано комітет кредиторів Підприємства "Вінницький консервний завод" провести засідання комітету кредиторів з метою визначення кандидатури ліквідатора у справі № 10/52-05, - скасувати.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.09.2016 у справі № 10/52-05 в частині призначення ліквідатором у справі № 10/52-05 про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод" арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича - залишити в силі.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
О.Є. Короткевич