02 серпня 2017 року Справа № 911/2034/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,
суддівБакуліної С.В. Корсака В.А.,
за участю представників:
позивачаЮщенко І.М. (дов. від 10.01.2017 №2-15/137)
відповідача1. не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) 2.Голубовська М.О. (дов. від 12.01.2017) 3.Калініченко І.О. (дов. від 12.01.2017) 4.Долич О.В. (дов. від 19.06.2017 №52)
прокуратури Гришина Т.А. (посв. Від 16.11.2016 №044815)
третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
третьої особи (ДП„Радіопередавальний центр")Скочко О.О. (директор)
розглянувши у судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Інтер-Профіт"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.06.2017
у справі№911/2034/16 Господарського суду Київської області
за позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Київської області
до1.Головного управління Держгеокадастру у Київській області; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Інтер-Профіт"; 3.Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Інтер-Кастомс"; 4.Публічного акціонерного товариства „Банк Михайлівський",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; ОСОБА_21; ОСОБА_22; ОСОБА_23; ОСОБА_24; ОСОБА_25; ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_28; ОСОБА_29; ОСОБА_30; ОСОБА_31; ОСОБА_32; ОСОБА_33; ОСОБА_34; ОСОБА_35; ОСОБА_36; ОСОБА_37; ОСОБА_38; ОСОБА_39; ОСОБА_40; ОСОБА_41; ОСОБА_42; ОСОБА_43; ОСОБА_44; ОСОБА_45; ОСОБА_46; ОСОБА_47; ОСОБА_48; ОСОБА_49; ОСОБА_50; ОСОБА_51; ОСОБА_52; ОСОБА_53; ОСОБА_54; ОСОБА_55; ОСОБА_56
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:Державне підприємство „Радіопередавальний центр"
провизнання недійсними наказів, визнання недійсними договорів іпотеки, витребування земельних ділянок
До Господарського суду Київської області звернувся Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Інтер-Профіт", Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Інтер-Кастомс", Публічного акціонерного товариства „Банк Михайлівський" про визнання недійсними наказів, визнання недійсними договорів іпотеки та витребування земельних ділянок.
Ухвалою від 12.07.2016 Господарський суд Київської області залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_9, ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13, ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; ОСОБА_21, ОСОБА_22; ОСОБА_23; ОСОБА_24; ОСОБА_25; ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_28; ОСОБА_29; ОСОБА_30; ОСОБА_31; ОСОБА_32; ОСОБА_33; ОСОБА_34; ОСОБА_35; ОСОБА_36; ОСОБА_37; ОСОБА_38; ОСОБА_39; ОСОБА_40; ОСОБА_41; ОСОБА_42; ОСОБА_43; ОСОБА_44; ОСОБА_45; ОСОБА_46; ОСОБА_47; ОСОБА_48; ОСОБА_49; ОСОБА_50; ОСОБА_51; ОСОБА_52; ОСОБА_53; ОСОБА_54; ОСОБА_55; ОСОБА_56 та Державне підприємство „Радіопередавальний центр".
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.10.2016 (суддя Карпечкін Т.П.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав про те, що земельна ділянка загальною площею 115,8643 га перебувала у постійному користуванні Державного підприємства „Радіопередавальний центр", належить до категорії державної, у зв'язку з чим право Броварської міської ради Київської області не порушено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Майданевич А.Г., Суліма В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 скасовано повністю, прийняти нове рішення. Позов Першого заступника прокурора Київської області задоволено. Визнано недійсними накази Головного управління Держземагентства України у Київській області від 25.06.2013 № КИ/3210600000:00:045/00001588 "Про припинення права користування земельною ділянкою" та від 24.07.2013 № КИ/3210600000:01:045/00003492,№КИ/3210600000:01:045/00003488,№ КИ/3210600000:01:045/00003532,№КИ/3210600000:01:045/00003533,№КИ/3210600000:01:045/00003534,№КИ/3210600000:01:045/00003535,№КИ/3210600000:01:045/00003537,№КИ/3210600000:01:045/00003538,№КИ/3210600000:01:045/00003539,№КИ/3210600000:01:045/00003540,№КИ/3210600000:01:045/00003543,№КИ/3210600000:01:045/00003561,№КИ/3210600000:01:045/00003521,№КИ/3210600000:01:045/00003522,№КИ/3210600000:01:045/00003523,№КИ/3210600000:01:045/00003524,№КИ/3210600000:01:058/00003525,№КИ/3210600000:01:045/00003526,№КИ/3210600000:01:045/00003527,№КИ/3210600000:01:045/00003508,№КИ/3210600000:01:058/00003509,№КИ/3210600000:01:045/00003513,№КИ/3210600000:01:045/00003514,№КИ/3210600000:01:045/00003515,№КИ/3210600000:01:045/00003507,№КИ/3210600000:01:045/00003511,№КИ/3210600000:01:045/00003518, №КИ/3210600000:01:045/00003519,№КИ/3210600000:01:045/00003482,№КИ/3210600000:01:045/00003480,№КИ/3210600000:01:045/00003476,№КИ/3210600000:01:058/00003493,№КИ/3210600000:01:058/00003495,№КИ/3210600000:01:058/00003484,№КИ/3210600000:01:058/00003500,№КИ/3210600000:01:058/00003504,№КИ/3210600000:01:058/00003506,№КИ/3210600000:01:045/00003520,№КИ/3210600000:01:058/00003510,№КИ/3210600000:01:045/00003529,№КИ/3210600000:01:045/00003530,№КИ/3210600000:01:045/00003531,№КИ/3210600000:01:058/00003570,№КИ/3210600000:01:045/00003541,№КИ/3210600000:01:058/00003505,№КИ/3210600000:01:058/00003496,№КИ/3210600000:01:045/00003491,№КИ/3210600000:01:045/00003536. Визнано недійсним договір іпотеки від 23.12.2014 № 1377, укладений між ТОВ "Компанія Інтер-Профіт" та ПАТ "Банк Михайлівський" відносно земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4. Визнано недійсним договір іпотеки від 30.06.2015 № 910, укладений між ТОВ "Компанія Інтер-Кастомс" та ПАТ "Банк Михайлівський" відносно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5. Витребувано на користь територіальної громади в особі Броварської міської ради з незаконного володіння ТОВ "Компанія Інтер-Профіт" земельні ділянки загальною площею 76,6705га з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною вартістю 2 622 131,10 грн., які розташовані по АДРЕСА_1. Витребувано на користь територіальної громади в особі Броварської міської ради з незаконного володіння ТОВ "Компанія Інтер-Кастомс" земельну ділянку загальною площею 18,00га з кадастровим номером НОМЕР_5, загальною вартістю 615 600,00 грн., яка розташована по АДРЕСА_1.
Скасовуючи рішення першої інстанції апеляційний господарський суд вказував про те, що витребувані земельні ділянки на момент відчуження рахувалися, як землі комунальної власності, а тому Держземагенство Київської області не мало права ними розпоряджатись.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Інтер-Профіт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В своїй скарзі скаржник посилається на неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, що, в свою чергу, призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Швеця В.О., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Яценко О.В.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 касаційну скаргу відкладено у вищевказаному складі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Бакуліна С.В.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні 02.08.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, керівником Броварської місцевої прокуратури Київської області подано до Господарського суду Київської області позовну заяву про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства України у Київській області від 25.06.2013 № КИ/3210600000:00:045/00001588 "Про припинення права користування земельною ділянкою" та від 24.07.2013: №№ КИ/3210600000:01:045:00003492, -3488, -3532, -3533, -3534, -3535, -3537, -3538, -3539, -3540, -3543, -3561, -3521, -3522, -3523, -3524,-3525, -3526, -3527, -3508, -3509, -3513, -3514, -3515, -3507, -3511, -3518, -3519, -3482, -3480, -3476, -3493, -3495, -3484, -3500, -3504, -3506, -3520, -3510, -3529, -3530, -3531, -3570, -3541, -3505, -3596, -3491, -3536; визнання недійсним договору іпотеки від 23.12.2014 № 1377, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтер-Профіт" та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" відносно земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_7; визнанню недійсним договору іпотеки від 30.06.2015 № 910, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтер-Кастомс" та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" відносно земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_5; витребування на користь територіальної громади в особі Броварської міської ради з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтер-Профіт" земельні ділянки загальною площею 76,6705га (з кадастровими номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_7), загальною вартістю 2 622 131,10, які розташовані по АДРЕСА_1; витребувати на користь територіальної громади в особі Броварської міської ради з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтер-Кастомс" земельну ділянку загальною площею 18,00 га (з кадастровим номером: НОМЕР_5), вартістю 615 600,00 грн., яка розташована по АДРЕСА_1.
В своєму позові, прокурор зазначає, що Державне підприємство "Радіопередавальний центр" є юридичною особою, що створена на загальнодержавній власності наказом Міністерства зв'язку України від 12.07.1993 року № 93. Раніше підприємство найменувалось як Республіканська довгохвильова радіостанція РВ-87, а в 70 роках двадцятого століття підприємство по АДРЕСА_2 мало назву Броварська радіостанція № 3. Відвід землі по АДРЕСА_2 - Броварській радіостанції здійснювався розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 29.10.1969 року № 1095-рс, яким було відведено за рахунок земель радгоспу ім. Кірова в м. Бровари Броварській радіостанції № 3 земельну ділянку загальною площею 36,7 га, з них 36 га орної землі, лісосмуг - 0,4 га, польовий шлях - 0,3 га, а також земельну ділянку за рахунок земель радгоспу ім. Кірова загальною площею 1,3 га, з них 1,3 га орної землі.
Згідно даних розпоряджень було виготовлено Державний акт на право користування землею від 04.02.1971 року на площу 38 га. На інші земельні ділянки правовстановлюючі документи не видавались та не реєструвались.
Відповідно до експлікації земель Радіопередавального центру в АДРЕСА_2 від 05.02.1997 № 32, на той час, підприємство володіло земельною ділянкою загальною площею 140,47 га, в тому числі: рілля (огородні ділянки) - 94,67 га; багаторічні насадження: фруктовий сад - 2,3 га.; ліс, лісосмуга - 5,2 га.; житлова зона - 4,75 га.; гаражний кооператив-1,21 га; промислова зона - 32,34 га.
Згідно із висновком Державного управління екологічної безпеки в Київській області від 18.03.1998 Управління погодило передачу підприємству на праві постійного користування земельні ділянки по АДРЕСА_1, на якій розміщено об'єкти Підприємства з 1936 року.
Однак, відомості про прийняте рішення компетентного органу щодо передачі земель Державному підприємству "Радіопередавальний центр" на праві постійного користування - відсутні.
За даними відділу Держземагентства у м. Бровари станом на 31.12.2012 будь-які документи, що посвідчують право власності чи право користування Державному підприємству "Радіопередавальний центр", не видавались та не реєструвались. У період з 01.01.2006 по 01.01.2013 вищевказана земельна ділянка була віднесена до земель комунальної власності як землі промисловості - зв'язку.
Однак, Головним управлінням Держземагентства у Київській області 25.06.2013 прийнято наказ № КИ/3210600000:00:045/00001588 "Про припинення права користування земельною ділянкою", яким припинено право користування земельною ділянкою площею 94,67 га в межах м. Бровари, яка використовується Державним підприємством "Радіопередавальний центр" у зв'яку з добровільною відмовою останнього в порядку ст. 142 Земельного кодексу України, та віднесено її до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах м. Бровари, Київської області.
В подальшому Головним управлінням Держземагентства у Київській області зазначену земельну ділянку комунальної власності загальною площею 94,67 га передано у власність 48 громадянам для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 шляхом видання Головним управлінням Держземагентства у Київській області 24.07.2013 року наступних Наказів про затвердження Проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Київської області, АДРЕСА_1 та надано земельні ділянки у власність наступним громадянам:
-№ КИ/3210600000:01:045/00003492 - ОСОБА_11 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_8);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003488 - ОСОБА_20 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_9);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003532 - ОСОБА_15 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_10);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003533 - ОСОБА_25 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_11);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003534 - ОСОБА_23 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_12);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003535 - ОСОБА_55 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_13);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003537 - ОСОБА_29 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_14);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003538 - ОСОБА_45 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_15);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003539 - ОСОБА_13 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_16);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003540 - ОСОБА_51 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_17);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003543 - ОСОБА_24 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_18);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003561 - ОСОБА_18 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_19);
-КИ/3210600000:01:045/00003521 - ОСОБА_26 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_20);
-КИ/3210600000:01:045/00003522 - ОСОБА_14 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_21);
-КИ/3210600000:01:045/00003523 - ОСОБА_21 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_22);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003524 - ОСОБА_16 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_23);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003525 - ОСОБА_53 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_24);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003526 - ОСОБА_49 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_25);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003527 - ОСОБА_35 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_26);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003508 - ОСОБА_56 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_27);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003509 ОСОБА_9 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_28);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003513 - ОСОБА_10 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_29);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003514 - ОСОБА_30 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_30);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003515 - ОСОБА_47 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_31);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003507 - ОСОБА_48 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_32);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003511 - ОСОБА_34 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_33);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003518 - ОСОБА_42 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_34);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003519 - ОСОБА_37 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_35);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003482 - ОСОБА_44 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_36);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003480 - ОСОБА_32 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_37);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003476 ОСОБА_39 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_38);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003493 - ОСОБА_38 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_39);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003495 - ОСОБА_19 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_40);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003484 ОСОБА_22 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_41);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003500 - ОСОБА_46 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_42);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003504 - ОСОБА_33 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_43);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003506 - ОСОБА_36 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_44);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003520 ОСОБА_28 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_45);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003510 - ОСОБА_52 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_46);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003529 ОСОБА_50 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_47);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003530 - ОСОБА_43 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_48);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003531 - ОСОБА_60 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_49);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003570 - ОСОБА_17 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_50);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003541 - ОСОБА_31 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_51);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003505 - ОСОБА_40 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_52);
-№ КИ/3210600000:01:058/00003496 - ОСОБА_41 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_53);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003491 - ОСОБА_12 площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_54);
-№ КИ/3210600000:01:045/00003536 - ОСОБА_54 площею 0,6705 га (кадастровий номер НОМЕР_55).
Звертаючись до суду з позовом прокурор вказував про те, що вищевказані накази видано з порушенням вимог земельного законодавства України.
За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.
В свою чергу, оскаржувані судові акти вказаним вимогам не відповідають, а висновки судів є передчасними, з огляду на наступне.
Так, спір у справі, що переглядається виник у зв'язку з наявністю, як стверджує прокурор, обставин, які свідчать про вибуття земельних ділянок комунальної власності поза волею Броварської міської ради у порядку ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані прокурором та відповідачем докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Позивачем не доведено факту вибуття земельною ділянкою поза волею її власника, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Оцінюючи подані прокурором та відповідачем докази, суд апеляційної інстанції навпаки вважав доведеним Позивачем факт вибуття земельної ділянки поза волею власника, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції скасував, та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.
Переглядаючи справу у касаційному порядку, беручи до уваги встановлені судами обставини, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки судами не в повній мірі досліджено обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору по суті.
Як унормовано ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
За приписами статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до частини 3 цієї статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Таким чином, цивільний кодекс встановлює певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння.
Однак, першочерговим є встановлення наявності у позивача права власності на захист якого, останній звертається до суду.
Прокурор у позовній заяві вказує на те, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками комунальної власності, а тому Управління Держгеокадастру у Київській області не мало права розпоряджатися у будя-який спосіб даними земельними ділянками. Оцінюючи подані прокурором та сторонами докази, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що для застосування віндикації у спірних правовідносинах, у всіх випадках, необхідно встановити номінального власника витребовуваної земельної ділянки.
За приписами пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції Закону України від 20.12.2005 № 3235-ІV (набрав чинності з 01.01.2006) встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012 п. II Прикінцевих та перехідних положень» зазначено, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. Відповідно до пункту 4 Зазначеного Закону у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади,державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
Матеріали справи вказують на те, що земельні ділянки площею 115 га по АДРЕСА_2, станом на час набрання чинності розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції Закону України від 20.12.2005 № 3235-ІV (01.01.2006) використовувались Державним підприємством «Радіопередавальний центр» для розміщення на них башт, антен, та іншого майна підприємства необхідного для ведення господарської діяльності.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на дану обставину та не надали їй правовий висновок.
Не врахована дана обставина, стала наслідком передчасного застосування судами першої та апеляційної інстанції положень ст. 388 Цивільного кодексу України.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять жодного правовстановлюючого документу на оспорювану земельну ділянку, в якому її номінальним власником рахувалася Броварська міська рада.
Наявне в матеріалах справи Рішення № 863-41-04 від 29.12.2005 Броварської міської ради, яким остання надала Державному підприємству "Радіопередавальний центр" земельну ділянку площею 115,8643 га по АДРЕСА_2 на правах оренди не може вважатися належним та допустимим доказом, який підтверджує право власності на земельну ділянку.
До того ж, судами не досліджено того, чи виконане дане рішення у розумінні ст. 10 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (у редакції чинній на момент винесення даного рішення).
Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється в межах адміністративно-територіальних утворень - сіл, селищ, міст, районів, областей.
Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.
Матеріали справи не містять затвердженого у встановленому законом порядку Проекту розмежування витребовуваної земельної ділянки.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що як суд першої, так і суд апеляційної не надали належної юридичної оцінки вищезазначеному.
Суди попередніх інстанцій не встановили, чи була відмова Державного підприємства "Радіопередавальний центр" від земельної ділянки та чи була ця відмова погоджена з власником земельної ділянки в особі центрального органу виконавчої влади, а також чи прийнята спірна земельна ділянка на баланс Броварської міської ради.
Така позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 25.11.2014 (справа №3-99гс14), у якій розглядаючи аналогічну справу суд вказав на те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою державного підприємства здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991 № 1452-XII та Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540-ХІІ майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.
Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу РСР, право власності на майно, розташоване на території України, набула держава Україна.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, зокрема, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Відповідно до ст. 16 Земельного кодексу України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим угалузі земельних відноси нналежить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частинами третьою, четвертою ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Положеннями ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, зокрема, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, чи мала право Броварська міська рада розпоряджатися (припиняти право користування тощо) землями ДП «Радіопередавальний центр».
Верховний Суд України, розглядаючи справи про витребування майна з чужого незаконного володіння (№6-117цс12, №6-53цс12, 6-140цс14, 6-1203цс15) вказав, що суди при розгляді даної категорії справ мають встановити всі юридичні факти, які визначені ст.ст. 387 та 388 Цивільного кодексу України.
Зокрема, необхідно встановити чи є особа в якої витребовують майно добросовісним володільцем.
Суди попередніх інстанцій не дослідили даного питання, та не зазначили про добросовісність володіння Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Інтер-Профіт" витребовуваних земельних ділянок.
Колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій не врахували той факт, що визнання недійсними Наказів Головного управління Держземагентства України у Київській області від 25.06.2013 № КИ/3210600000:00:045/00001588 "Про припинення права користування земельною ділянкою" та Наказів від 24.07.2013, суперечить діючому законодавству, так, як, Свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку відносно 48 осіб, які є третіми особами по даній справі є чинними правовстановлюючими документами на землю.
Таким чином, скасування лише Наказів Головного управління Держземагентства України у Київській області не відновлює та не підтверджує юридичного факту прав ради на спірну земельну ділянку.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку про те, що як суд першої, так і суд апеляційної не надали належної юридичної оцінки чи дотримано прокуратурою вимоги чч.2, 3 ст. 25 Закону України «Про Прокуратуру».
Відповідно до Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи, що закон №1697-VII прийнято саме з метою наближення до міжнародних стандартів, при його застосуванні слід брати до уваги, що зазвичай Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в судовому провадженні та вирішує, наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідає принципу рівності сторін, вивчаючи кожний випадок окремо.
Так, у справі «GregoriodeAndrade v. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов'язків (п.38). А у справі «Бацаніна проти Росії» (№3932/02, 26.05.2009) вказав: порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у «завідомо невигідне становище». Залишається встановити, чи було дотримано у такій справі принцип «справедливої рівноваги» між сторонами, враховуючи участь прокурора у процесі (п.25).
У зв'язку із цим слід також зважати на те, що законом №1697-VII унесено зміни до ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу, які передбачають, що прокурор для представництва інтересів держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав такого представництва, передбачених чч.2, 3 ст.25 закону «Про прокуратуру»
В свою чергу, суди попередніх інстанцій належним чином не оцінили правові підстави звернення прокурора з позовом, пов'язаним із захистом інтересів держави, а також не встановили чи відповідають дані підстави практиці Європейського суду з прав людини щодо порушення принципу рівності сторін.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у судовому порядку на підставі ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України просить визнати недійсним Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.06.2013 «Про припинення права користування земельною ділянкою», Накази (48) від 24.07.2013. Також, Позивач просить визнати недійсним Договори іпотеки укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Копманія Інтер-Профіт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Копманія Інтер-Кастомс» та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський».
Позивач звертається до суду з позовом в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України про витребування земельних ділянок.
Відповідно до постанови Верховного суду України 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, одночасне пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючогоневласника) і про визнання недійсним правочину (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння), тобто одночасне застосування ст.ст. 216 і 388 Цивільного кодексу України є помилковим, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. До того ж, одна з умов застосування віндикаційного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів. Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог прокурора, суди помилково одночасно застосували до спірних правовідносин норми ст.ст. 215, 216, 388 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій не з'ясували, чи узгоджується обраний прокурором спосіб захисту майнових прав з правовою позицією Верховного суду України від 17.02.2016 № 6-2407цс15.
У відповідності до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно приписів частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Статтею 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожному гарантується право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
З огляду на викладене, колегія суддів зауважує на тому, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (ОСОБА_3 де Гурк проти Нідерландів).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Однак, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам всіх сторін по даній справі, що свідчить про неповноту судового розгляду даного спору і порушення судами принципу рівності сторін, оскільки доводи сторін, залишені судами без уваги та дослідження.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів касаційної інстанції вказує, що при новому розгляді справи суду необхідно оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого встановити наявність чи відсутність підстав для задоволення даного позову.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Інтер-Профіт" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №911/2034/16 та рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя М.Данилова
Судді С.Бакуліна
В.Корсак