01 серпня 2017 року Справа № 917/1636/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),
суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСлужби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор)
на рішеннягосподарського суду Полтавської області від 26.12.2016
та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017
у справі№ 917/1636/16 господарського суду Полтавської області
за позовомДержавної екологічної інспекції у Полтавській області
доСлужби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор)
простягнення 536 242,51 грн.,
за участю представників:
від позивачане з'явився
від відповідачане з'явився
У жовтні 2016 року Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) (далі - Укравтодор) про стягнення з відповідача 536 242,51 грн. збитків, завданих державі і перерахування їх на р/р 33111331700404 Ковалівської сільської ради, УДКС у Полтавському районі, код ЄДРПОУ 37958534, МФО - 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 у справі № 917/1636/16 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 (колегія суддів у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий, Білецька А.М., Істоміна О.А.) рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 у справі № 917/1636/16 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 у справі № 917/1636/16, Укравтодор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено Укравтодору строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 у справі № 917/1636/16, прийнято зазначену касаційну скаргу до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.08.2017 о 10 год. 30 хв.
У відзиві на касаційну скаргу відповідача, який надійшов до Вищого господарського суду України 01.08.2017, позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Державною екологічною інспекцією у Полтавській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог відповідачем природоохоронного законодавства, підставою проведення якої став лист Укравтодору № 02-16/120 від 21.04.2015 щодо здійснення вирубки лісосмуги на земельній ділянці державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, км 167.
За результатами даної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено відповідний акт обстеження від 22.04.2015 № 32/01-01-14/1 та акт перевірки від 07.05.2015 № 32/01-01-14, які були підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
В акті перевірки від 07.05.2015 № 32/01-01-14 вказано, що під час натурного обстеження земельної ділянки державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка належить відповідачу відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 225292 на території Ковалівської сільської ради Полтавського району, встановлено рубку 181 сироростучих та 13 сухостійних дерев різного діаметру до ступеня припинення росту без дозвільних документів (лісорубного квитку).
Відповідно до доповідної інженера Укравтодору від 07.04.2016, ним при огляді автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський на 167 км., здійсненого 03.04.2015, були виявлені особи, що здійснювали вирубку порослі, а 07.04.2015 ним було виявлено порубку дерев.
Державною екологічною інспекцією у Полтавській області проведено розрахунок заподіяної шкоди лісу відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу її підприємствам, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, яка становить 536 242,51 грн.
Державною екологічною інспекцією у Полтавській області направлено відповідачу претензію від 30.12.2015 № 62/02-08 щодо відшкодування заподіяних державі збитків.
Невиконання відповідачем обов'язку забезпечити охорону і захист лісу та невідшкодування заподіяних державі збитків стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Полтавській області з даним позовом.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Земельна лісова ділянка - це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Лісового кодексу України лісові відносини - це суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.
Частиною 1 ст. 4 Лісового кодексу України передбачено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка належить відповідачу відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 225292 на території Ковалівської сільської ради Полтавського району, та на якій розміщені захисні насадження лінійного типу, є складовою лісового фонду України та на неї поширюються вимоги Лісового кодексу України, а Укравтодор є постійним лісокористувачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно зі ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.
Положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.
При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.
Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльність таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.
Встановивши, що відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в сумі 536 242,51 грн. внаслідок бездіяльності відповідача та недотримання ним вимог ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, що є підставою для покладення на нього обов'язку здійснити на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України відшкодування такої шкоди.
Отже, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).
Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 та рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 у справі № 917/1636/16 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
С.Р. Шевчук