01 серпня 2017 року Справа № 908/1865/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),
суддів:Губенко Н.М., Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"
на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 27.09.2016
та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017
у справі№ 908/1865/16 господарського суду Запорізької області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"
доМіського комунального підприємства "Основаніє"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_5
простягнення 135 019,58 грн.,
за участю представників:
від позивачане з'явився
від відповідачане з'явився
від третьої особине з'явився
У липні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" (далі - ПрАТ "Фарлеп-Інвест") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Міського комунального підприємства "Основаніє" (далі - МКП "Основаніє") про стягнення з відповідача 135 019,58 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі № 908/1865/16 (суддя Топчій О.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 (колегія суддів у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий, Агапов О.Л., Малашкевич С.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі № 908/1865/16 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 908/1865/16, ПрАТ "Фарлеп-Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Губенко Н.М., Шевчук С.Р. відновлено ПрАТ "Фарлеп-Інвест" строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 908/1865/16, прийнято зазначену касаційну скаргу до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.08.2017 о 10 год. 10 хв.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.11.2002 між ОСОБА_5 та КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 13" було укладено договір про спільне володіння та дольову участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території № 1176, відповідно умов якого ОСОБА_5 зобов'язався утримувати приміщення, інженерне обладнання в належному стані, здійснювати поточний ремонт приміщення, яке знаходиться в житловому будинку по АДРЕСА_1
31.01.2012 між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком" (правонаступником якого є ПрАТ "Фарлеп-Інвест") було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, загальною площею 15 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення телекомунікаційного обладнання, яке забезпечувало надання послуг фіксованого телефонного зв'язку та доступу до мережі Інтернет жителям м. Запоріжжя.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ніч з 26 на 27 січня 2016 відбулось затоплення орендованого приміщення, внаслідок чого вийшло з ладу телекомунікаційне обладнання ПрАТ "Фарлеп-Інвест".
Відповідно до акта від 27.01.2016, складеного комісією у складі спеціалістів ПрАТ "Фарлеп-Інвест", затоплення орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 сталось внаслідок аварійного розриву труби холодного водопостачання внутрішньо-будинкової мережі, яка знаходиться на балансі МКП "Основаніє".
Згідно висновку спеціаліста Запорізької торгово-промислової палати від 01.02.2016, серверне телекомунікаційне обладнання в кількості 172 облікові одиниці, має характерні ознаки дефектів (покриті вологою і в значній мірі пошкоджені окислами і корозією), які є наслідком затоплення водою приміщення (в якому воно знаходилось і експлуатувалось) в результаті аварійного розриву труби холодного водопостачання.
Згідно даних бухгалтерського обліку ПрАТ "Фарлеп-Інвест" сума шкоди завданої ПрАТ "Фарлеп-Інвест" внаслідок пошкодження телекомунікаційного обладнання в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 становить 135 019,58 грн.
Відповідно до листа КП "Водоканал" Запорізької міської ради від 25.02.2016, витоки холодної води у підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 виникли із внутрішньо-будинкової мережі, яка знаходиться на балансі МКП "Основаніє".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що внаслідок неналежного виконання МКП "Основаніє" своїх зобов'язань щодо забезпечення належного технічного стану внутрішньо-будинкової системи центрального водопостачання виникла аварійна ситуація, а саме, залиття орендованого позивачем приміщення, що призвело, на думку ПрАТ "Фарлеп-Інвест", до заподіяння позивачу збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає.
При цьому, у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов'язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов'язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Згідно з п.п. 1, 2, 7 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.
Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Положеннями ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання МКП "Основаніє" своїх обов'язків, які б могли призвести до залиття орендованого приміщення та як наслідок до понесення ПрАТ "Фарлеп-Інвест" матеріальної шкоди.
Також судами попередніх інстанцій зазначено, що умовами договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 30.01.2012, укладеного між відповідачем та третьою особою, передбачено обов'язок орендодавця (ОСОБА_5.) проводити нагляд за експлуатаційним станом приміщення, його будівних конструкцій і інженерних мереж, а договором про спільне володіння та дольову участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території № 1176 від 01.11.2002, на ОСОБА_5 покладено обов'язок утримувати приміщення, інженерне обладнання в належному стані.
Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивачем не доведено розміру шкоди, оскільки, ПрАТ "Фарлеп-Інвест" не надано доказів з чого складається заявлена до стягнення сума, яка була вартість майна до затоплення, яким чином було вирахувано заявлену суму та яка реальна вартість втраченого майна.
Отже, встановивши відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову та правомірно відмовили у його задоволенні.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).
Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та рішення господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі № 908/1865/16 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді Н.М. Губенко
С.Р. Шевчук