03 серпня 2017 року Справа № 918/127/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В.,
суддів -Панової І.Ю.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" в особі ліквідатора Тихончук Л.Х. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у справі № 918/127/17 Господарського суду Рівненської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" в особі ліквідатора Тихончук Л.Х. до Дочірного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Діброва" Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд" про стягнення заборгованості в сумі 1 251 547,71 грн., -
Подана касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" в особі ліквідатора Тихончук Л.Х. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у справі № 918/127/17 не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Вимоги касаційної скарги полягають у скасуванні постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 по справі № 918/127/17, якою залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2017 про відмову у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" в особі ліквідатора Тихончук Л.Х. про стягнення заборгованості в сумі 1 251 547,71 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII, що набрав чинності 01.09.2015, далі - Закон).
Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону визначено розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в обсязі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону передбачено, що ставка судового збору з касаційної скарги на судове рішення, винесене у справі про банкрутство складає 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до винесення рішення по суті, посилаючись на важке фінансове становище та відсутність коштів для сплати судового збору.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
При цьому відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до ст. 1118 ГПК України такий строк не може перевищувати одного місяця з моменту прийняття касаційної скарги до провадження.
У той же час заявник у порушення вимог ст. 33 ГПК України не надав жодних доказів, які б давали підстави стверджувати про поліпшення його матеріального стану та спроможність сплатити судовий збір у повному обсязі протягом вищезазначеного місячного строку.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення у сплаті судового збору.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання заявника касаційної скарги про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до ч.3 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2,3,4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4, ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Відмовити Відкритому акціонерному товариству "Сарненський комбінат хлібопродуктів" в особі ліквідатора Тихончук Л.Х. в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" в особі ліквідатора Тихончук Л.Х. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у справі № 918/127/17 повернути без розгляду.
Головуючий: Білошкап О.В.
Судді:Панова І.Ю.
Удовиченко О.С.