02 серпня 2017 року Справа № 916/2862/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П.- головуючого,
Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому матеріали касаційної скарги Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017
у справі№ 916/2862/16 Господарського суду Одеської області
за позовомУправління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення 16 135 грн. 07 коп.
У судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися;
У жовтні 2016 року Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просило суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради заборгованість з оплати пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою в м. Ізмаїл в сумі 16 135 грн. 07 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі №916/2862/16 позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради заборгованість з оплати пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою в м. Ізмаїл в сумі 16 135 грн. 07 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 рішення господарського суду Одеської області від 01.02.2017 року у справі №916/2862/16 - скасовано. Припинено провадження за позовом Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 16 135 грн. 07 коп. на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постанову мотивовано необхідністю припинення провадження у справі з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт припинення підприємницької діяльності відповідача.
Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник, посилаючись на практику Вищого господарського суду України, зазначає про те, що втрата статусу суб'єкта підприємницької діяльності під час розгляду справи, не може бути підставою для припинення провадження у справі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради (Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Суб'єкт господарювання) було укладено договір про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою м. Ізмаїл від 01.06.2014 року, відповідно до умов пункту 2.1.1 якого Суб'єкт господарювання зобов'язується сплатити кошти пайової участі згідно з розрахунком величини пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою до бюджету м. Ізмаїл, який є невід'ємною частиною цього договору, у порядку та строки, визначені Порядком пайової участі власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою в м. Ізмаїл та цим Договором в сумі 1962 грн. 45 коп. в місяць (коефіцієнт 0,3), у випадку, якщо суб'єкт господарювання не демонтує літній майданчик у вересні - з жовтня по березень (включно - починаючи з 01.01.2015 - коефіцієнт 0,15 - плата складає 981 грн. 22 коп. в місяць).
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначав, що відповідач , не виконував належним чином своїх договірних зобов'язань, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 16135 грн. 07 коп. за період з січня 2016 року по серпень 2016 року.
Разом з тим, апеляційний суд встановив, що місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, не перевіривши при цьому існування суб'єкта господарювання на момент розгляду справи і прийняття рішення.
Так, рішення господарського суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Ізмаїл Одеської області 16135 грн. 07 коп. у даній справі прийнято 01.02.2017 року.
При цьому, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається факт припинення підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 з 16.01.2017 року, тобто до моменту вирішення спору у справі №916/2861/16 по суті, що виключає можливість прийняття рішення по даній справі в суді саме господарської юрисдикції.
Відповідно до частини 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Перелік підстав припинення провадження у справі, у відповідності до статті 80 Господарського процесуального кодексу України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають припинення провадження у справі дає підстави вважати, що пункт 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, про який зазначено вище - є спеціальною підставою для припинення провадження у справі, оскільки тепер даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність припинення провадження у справі з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт припинення підприємницької діяльності відповідача.
Доводи скаржника на порушення судом апеляційної інстанції законодавчих приписів не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм процесуального права та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду.
Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 05.07.11 у справі № 4/33-10 є безпідставними, з огляду на те, що висновки викладені в зазначеній постанові зроблені виходячи з аналізу приписів пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського суду України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у справі № 4/33-10, лютий 2011 року), якою на той момент було визначено, що підставою для припинення провадження у справі є ліквідація саме підприємства чи організації, які є сторонами, тобто юридичних осіб, але не припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Проте, на момент виникнення спірних правовідносин у даній справі діє нова редакція пункт 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, яка чітко визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Отже, втрата фізичною особою статусу суб'єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин у даній справ, січень 2016 року) є правовою підставою для припинення провадження у справі.
Оскільки скаржником правомірних висновків суду апеляційної інстанції не спростовано, а судом касаційної інстанції порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, судом не виявлено, то колегія суддів визнає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 916/2862/16 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді: Г.А. Кравчук
Г.М. Мачульський