Справа № 11-кп/796/1413/2017 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
02 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження щодо обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Апеляційного суду м. Києва від 01.10.2015 за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2017 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 01.10.2015 у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі і остаточно до відбуття призначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 11 грудня 2015 року приблизно о 15 год. 50 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Сортувальна, 20, проходячи повз автомобіль «Део Нексія» д.н.з. НОМЕР_1 , помітив між передніми сидіннями автомобіля чоловічу сумку і те, що дверцята автомобіля відчинені, а поряд нікого немає, вирішив вчинити викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_6 проник до салону автомобіля, з якого таємно викрав чоловічу сумку з речами, з якою намагався зникнути з місця вчинення злочину, однак з причин, що не залежали від його волі, не зміг довести свої злочинні дії до кінця, оскільки був затриманий працівниками поліції.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 350 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_6 за цей злочин покарання у виді 1 року позбавлення волі та з урахуванням невідбутої частини покарання за останнім вироком Апеляційного суду м. Києва, остаточно призначити 3 роки і 1 місяць позбавлення волі.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано щире каяття ОСОБА_6 , відсутність заподіяної злочином шкоди та мінімальний ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину і призначено надто суворе покарання у виді 2 років, без зазначення мотивів для цього.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, за обставин викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними у ньому доказами, у тому числі показаннями самого обвинуваченого, потерпілого, свідка та письмовими доказами.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, є правильною.
Покарання ОСОБА_6 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і є правильним.
Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до злочину середньої тяжкості, особу винного, який раніше неодноразово судимий, формально позитивну характеристику і те, що він на спеціальних обліках не перебуває, відсутність пом'якшуючих обставин, і правильно призначив йому покарання ст. 71 КК України у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі, з яким колегія суддів погоджується, як з необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про щире каяття ОСОБА_6 у вчиненому, то такої обставини судом не встановлено, а тому до уваги колегії суддів не можуть бути узяті.
Таким чином, підстав для пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.
При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2017 року відносно ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді ______________ ______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4