03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
25 липня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,
при секретарі: Юрченко А.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
представника третьої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
У березні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5. треті особи: Орган опіки та піклування Шевченківської РДА в м. Києві, Орган опіки та піклування Дарницької РДА в м. Києві про позбавлення батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_6,
Справа № 753/5150/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7158/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Набудович І.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що за час перебування у шлюбі відповідач не приділяв жодної уваги вихованню та здоров'ю дитини, принижував позивачку, що завдало дитині психологічної травми. Після розірвання шлюбу у 2013 році та припинення спільного проживання відповідач не піклувався про сина, не цікавився його життям, поки не довідався, що позивачка має знову одружитися. Наслідками участі батька у вихованні сина є загальна тривога у дитини, фізіологічні симптоми, змішана тривожна та депресивна реакція, у зв'язку з ; чим психологом ще у 2013 році було рекомендовано обмежити спілкування з батьком, якщо останній буде продовжувати залякувати дитину та вести себе агресивно. Після одруження позивачки з іншим чоловіком, ситуація погіршилася, і рішенням суду від 23січня 2014 року було визначено місце проживання сина з матір'ю. 30 вересня 2015 року органом опіки та піклування Шевченківської РДА м. Києві було прийнято рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Позивач вважає, що участь батька у вихованні дитини має бути припинена, оскільки поведінка останнього по відношенню до дитини є жорстокою і завдає тяжких психологічних страждань, що може призвести до тяжких наслідків.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вважає, що твердження суду щодо відсутності переконливих доказів жорстокого поводження відповідача по відношенню до дитини не відповідають дійсності та матеріалам справи. Вказував, що жорстоке поводження проявлялось в погрозах, образах та залякуванні, що негативно впливає на психічне здоров'я та подальший розвиток сина та може призвести до негативних наслідків. Зазначені обставини підтверджено висновками медичних установ.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 та представник третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації - ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Представник третьої особа органа опіки та піклування Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений, звернувся до суду з листом, в якому просив справу розглядати у його відсутність ( т.2 а.с.170).
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2005 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року у сторін народився син - ОСОБА_6.
В подальшому шлюб сторонами було розірвано, що підтверджується рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 1 березня 2013 року.
З 18 грудня 2013 року позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з громадянином Франції ОСОБА_18.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 23 січня 2014 року визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 з матір»ю - ОСОБА_12
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 24 лютого 2015 року визначено спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні сина ОСОБА_6 та зобов»язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_5 перешкод у спілкуванні з сином.
Згідно з висновком Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації № 109/02/40 від 30 травня 2016 року орган опіки та піклування вважав за недоцільне позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_6 Висновок обґрунтований тим, що на момент його складення відсутні підстави та документальні докази для позбавлення батьківських прав. Також вказано, що батько дитну любить та бажає приймати участь у її вихованні. Батькам рекомендовано спільно з дитиною пройти психологічне обстеження у Міському центрі дитини Служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов»язків. В ході розгляду справи не встановлено обставин того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов»язків та не бажає приймати участь у вихованні та утриманні сина, а також у розпорядженні суду немає беззаперечних та переконливих доказів жорстокого поводження відповідача ОСОБА_5 по відношенню до свого сина та його негативного впливу на емоційний стан, психічний розвиток та загальний стан здоров»я дитини, як і даних того, чи піддавався малолітній ОСОБА_6 психокорекції.
Проте, повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим - рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Обгрунтовуючи свої вимоги щодо позбавлення батьківських прав відповідача щодо малолітнього сина, позивач, як на одну із підстав, посилалася, на те, що поведінка відповідача по відношенню до дитини є жорсткою, такою що завдає йому тяжких психологічних страждань.
Відповідно до ст..164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він жорстоко поводяться з дитиною.
Згідно роз»ясень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року , із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», жорстоке поводження полягає у фізичному або психологічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про попередження насильства в сім»ї» психологічним насильством в сім»ї є насильство, пов»язане з дією одного члена сім»ї на психіку іншого члена сім»ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров»ю.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Згідно із ст..57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 142 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу за заявою осіб для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.
Згідно висновку судової психологічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 13229/16-61 від 9 грудня 2016 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває в наступному психо-емоціному стані: прослідковується занепокоєння, тривожність, страх, агресивність (невротична та фізична), орієнтація на оточення, ігнорування певних стереотипів поведінки, імпульсивність реагування. Намагається контролювати себе. Потребує додаткової підтримки, Схильний до непродуманих вчинків. Відбувається блокування уяви внаслідок тривожності; - ознак психологічного впливу матері малолітнього ОСОБА_6 з метою психологічного налаштування його проти батька не виявлено; по відношенню до малолітнього ОСОБА_6 виражені прояви жорстокого поводження з боку його батька - ОСОБА_5, яке має суто психологічні аспекти; - психологічні особливості відповідача та його виховні навички негативно вплинули на емоційний стан, психічний розвиток та загальний стан здоров»я дитини; - за умов продовження спілкування дитини з батьком поведінка відповідача може негативно вплинути на психічне здоров»я та подальший розвиток дитини; існує причинно-наслідковий зв»язок між поведінкою відповідача і станом здоров»я дитини після проведення зустрічей відповідача з дитиною; - поняття «жорстоке поводження з дитиною» не обмежується тільки фізичним насильством, воно поширюється і на психологічне.
Відхиляючи в якості доказу висновок судової психологічної експертизи, суд першої інстанції в рішенні вказав про те, що згаданий висновок не в повній мірі відповідає методологічній обґрунтованості та об»активності дослідження, не розкриває зміст негативного впливу безпосередньо батька на емоційний та психічний стан дитини та не конкретизує причинно-наслідковий зв»язок між поведінкою ( впливом на дитину) відповідача і станом здоров»я дитини із зазначенням конкретних життєвих обставин та період часу. Даний висновок, який базується, зокрема, на матеріалах справи, за відсутності конкретизації обставин та повноти дослідження, грунтується переважно на припущеннях і є тенденційним щодо позиції позивачки та наданих нею консультативних Разом з тим, суд першої інстанції не вказав в чому саме полягає не відповідність висновку експерта методологічній обґрунтованості та об»єктивності дослідження, не вказав у якій саме частині якого саме методу, використаного при проведення експертизи, було допущено порушення чи спостерігається невідповідність.
Обставини взаємовідносин батька з сином, психологічний стан дитини експертом був встановлений за результатом детального опитування та психологічного дослідження позивача, відповідача, дитини та її оточення з застосуванням атестованих та рекомендованих до впровадження в експертну практику методик, дослідження історії виникнення, розвитку та перебігу стану психічного та фізіологічного здоров»я дитини, що спростовує твердження суду першої інстанції, що висновок експерта базується на припущеннях. Також при проведенні судової психологічної експертизи, експертом було взято до уваги та надано належну оцінку при проведенні дослідження документам психологічного та медичного характеру, наданим відповідачем, а тому відсутні підстави вважати, що висновок експерта є тенденційним щодо позиції позивача та наданих нею консультативних висновків психологів та лікарів.
Належними та допустимими доказами висновок судової психологічної експертизи стороною відповідача не спростований, а надана представником відповідача рецензія № 2075 від 10 січня 2017 року, підготовлена співробітником ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» ОСОБА_13 на висновок судової експертизи не спростовує висновки експертизи та не є рівнозначним доказом.
Натомість, наявні в матеріалах справи медичні документи, складені практикуючими лікарями та психологами підтверджують ті обставини, на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року по справі № 39948/06 «Савіни проти України», зазначається, що оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз»єднання сім»ї, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі ( яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки).
Так, висновками від 25 липня 2013 року, 10 жовтня 2013 року, 5 лютого 2015 року складеним психологом ОСОБА_14 ПрАТ «Медичний центр добробут», відповідно до якого було зафіксовано загальна тривога, фізіологічні симптоми, змішана та депресивна реакція, обумовлена розладом, що пов»язані з особою батька і його поведінкою, а також рекомендовано обмежити спілкування з біологічним батьком , так як зустрічі з батьком дестабілізують стан дитини, підвищують його тривожність ( т.1 а.с.16, 17, 18).
Висновком лікаря-невролога ОСОБА_15 ТОВ «Медичний центр «Євроклініка» від 21 березня 2015 року , а також лікарем - неврологом Медичний центр «Дитина» КМДКЛ № 2 від 26 березня 2015 року встановлено у дитини діагноз невротичні риси, антено-невротичний синдром з тривожно-фобічним розладом, нічним енурезом та рекомендовано сімейну психотерапію та курс лікування ( т.1 а.с.32, 33). Згідно виписки № 392 від 18 травня 2015 року педіатричного відділення Національної дитячої спеціалізованого лікарні «ОХМАДИТ» із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6, у останнього зафіксовано неврозоподібний стан у формі жахів, нічного енуреза, а також рекомендовано усунення джерела хвороби та розладів стану здоров»я дитини, лікування ( т.1 а.с.38-39)
Згідно з висновком ОСОБА_16 та психологом ОСОБА_17 ГО «Центр допомоги сім»ї» від 7 квітня 2015 року, ОСОБА_6 надто травмований після останньої зустрічі з батьком, про батька хлопчик не бажає говорити взагалі. Крім того, у ОСОБА_6 виявлена гостра потреба у спокої, захисті та безпеці з боку родини, в які проживає. Якщо зазначені потреби ОСОБА_6 не будуть задоволені найближчим часом, це може призвести до збільшення травматизації дитини, до дестабілізації його психоемоційного стану, що несе загрозу здоров»ю ОСОБА_6, і в подальшому провокує виникнення внутрішньо-особистісного конфлікту та психосоматичних захворювань через незрілість нервової системи. Висновком рекомендовано розглянути питання щодо доречності спілкування ОСОБА_6 з біологічним батьком ( т.1 а.с.35-37).
Зазначені висновки лікарів та психологів у сукупності з висновком судової психологічної експертизи дають підстави для висновку, що факт психологічного насильства з боку відповідача відносно дитини є доведеним належними та допустимими доказами..
Суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним доказам та не дослідив їх взаємний зв»язок, внаслідок чого, дійшов необґрунтованого і помилкового висновку про відсутність жорсткого поводження відповідача відносно малолітнього сина ОСОБА_6, а тому безпідставно не застосував до спірних правовідносин п.3 ч.1 ст.164 СК України і не позбавив відповідача батьківських прав.
Враховуючи вік, стан здоров»я малолітнього ОСОБА_6 позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_5 буде відповідати інтересам дитини.
Зміна обставин, що стали підставою для позбавлення батьківських прав відповідача, а також поведінки останнього, не позбавляє відповідача ставити питання про поновлення батьківських прав.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Дарницького районного суду м.Києва підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 27 квітня 2017 року - скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Києва, батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: