Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний номер 317/662/17 Головуючий у 1 інстанції Мінгазов Р.В.
Номер провадження 22-ц/778/2650/17 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
02 серпня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Подліянової Г.С.,
суддів: Дашковської А.В.,
Кримської О.М.,
за участю секретаря Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В позові позивач зазначав, що відповідно до укладеного 09.09.2008 року договору б/н ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 13000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та « Тарифами Банку», складає між ним та Банком договір, що підтверджено підписом у заяві.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит в обумовленій договором сумою, проте, відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання щодо погашення заборгованості та повернення кредиту в обумовлені сторонами та визначені договором строки.
Станом на 31.01.2017 року заборгованість відповідачки становить 78545,32 грн. та складається з наступного:7282,28 грн. - заборгованість за кредитом; 64164,11 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3120,58 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3728,35 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з відповідача на користь банка заборгованість за кредитним договором в сумі 78545,32 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ОСОБА_3 повідомлена про час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( судової повістки) ( а.с.65).
ОСОБА_3 не з'явилася до апеляційного суду про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладання розгляду справи від неї не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть учасить у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Відкладення розгляду справи на невизначений термін суперечить вимогам ч. 1 ст. 303-1 ЦПК України.
Виходячи з того, що законом передбачені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду і відкладення розгляду справи в цих межах неможливо та зважаючи на те, що неявка належно повідомленої особи не перешкоджає розгляду справи за її відсутності, керуючись принципом ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи та ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності відповідача ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявляв відповідач в суді першої інстанції.
Колегія суддів не може погодитися в повному обсязі із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 09.09.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договор без номеру, за яким ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 13000,00, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с. 7).
Згідно умов укладеного договору Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов дговору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
В розділі 2 «Терміни і поняття» Умов та правил надання банківських послуг визначення поняття платіжна картка та договір надання банківських послуг. Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переказу коштів з рахунку платника, або відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів та послуг, перерахування коштів з власних рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошових коштів в готівковій формі у касах банку, через банківський автомат, а також здійснення інших операцій, передбачених даним договором.
Згідно п. п.3.1, 3.4 Умов для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, надає клієнту картки, їх вид та строк дії визначений в заяві, підписанням якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Клієнт або його довірена особа використовують платіжні картки в розмірі платіжного ліміту відповідного картрахунку, як засіб для безготівкових розрахунків за товари ( послуги), для перерахування коштів з картрахунків на рахунки інших осіб, а також як засіб для отримання готівкових грошових коштів у касах банків, фінансових установ, через банкомати, та здійснення інших операцій, передбачених угодами сторін та законодавством України.
Клієнт використовує платіжні карти в розмірі платіжного ліміту, який відповідає картрахунку, як засіб для безготівковимх розрахунків за товари (послуги) для перерахунку коштів з картрахунку на рахунок інших осіб, а також як засіб для отримання готівкових грошових коштів в касах банків, фінансових установ, через банкомати та здійснення інших операцій передбачених згодою сторін та законодавством України.
За Умовами та правилами надання банківських послуг кредит виданий на строк дії кредитної картки. По закінченні строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя картки про закриття картрахунку, а також за умовами наявних грошових коштів на картрахунку для сплати послуг за виконання розрахункових операцій по картрахунку ( в передостанній день місяця закінчення строку дії), та при дотримання інших умов продовження, передбачених договором ( п. 3.1.3 розділу 11 «Правила користування платіжною карткою»).
Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки ( місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на карті ( поле MONTH).
З заяви позичальника та виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що основною карткою за договором є № НОМЕР_1 зі строком до 01.10 ( а.с.7 ) .
Згідно з довідки ПАТ КБ « ПриватБанк» вбачається, що на підставі договору № бн від 09.09.2008 року укладеного між ПАТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_3 були видані кредитні картки: 09.09.2008 року за № НОМЕР_1 з терміном дії до 01/10, 03.06.2010 року за № НОМЕР_2 з терміном дії до 01.14 , 08.11. 2010 року за № НОМЕР_3 з терміном дії до 09/14, 22.06.2012 року за № НОМЕР_4 з терміном дії до 06.2016 року (а.с. 47).
Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору, ніхто із сторін не заявив про намір його припинити, закрити картрахунок, така заява до банку від ОСОБА_3 не надходила.
Також, про факт отримання кредитних карток після їх перевипуску свідчить надана ПАТ КБ «Приватбанк» виписка по рахунку клієнта, з якої вбачається, що ОСОБА_3 користувалась вказаними картками, знімала кошти з банкоматів, здійснювала погашення заборгованості через термінали самообслуговування тощо, вказані операції є неможливими без фізичного пред'явлення кредитної картки.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту, зміни кредитного ліміту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної опрації, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції) ( а.с. 48-54).
З розрахунку заборгованості, з графи «Сума погашення за наданим кредитом» вбачається, що відповідач сплачувала заборгованість за кредитним договором на протязі 2008-2014 років, останній платіж відповідачем проведено 04.08.2014 року у розмірі 500.00 грн. ( а.с. 4-6).
З виписки по картковому рахунку вбачається, що даний платіж було проведено особисто відповідачем через відділення Банку ( Зарахування переводом з картки через відділення).
Вищезазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3, підписуючи кредитний договір погодилася з його умовами, а саме з п.3.1.3 розділу 11 Правил користування платіжною карткою, з якого вбачається, що по закінченні строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), отримувала нові картки та користувалася ними, здійснювала погашення заборгованості, з письмової заявою про закриття картрахунку до Банку не зверталася, як того вимагає п. 3.1.3 Правил, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Банку, зазначивши в судовому рішенні, що строк дії картки закінчився саме 09.09.2009 року.
При цьому, вирішуючи спір суд першої інстанції не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, пованого й об"єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Суд першої інстанції належним чином не дослідив розрахунок заборгованості та виписку із банківського рахунку про рух коштів на балансі кредитної кртки ОСОБА_3, не надав їм належної оцінки, в рішенні про них нічого не йдеться. Натомість, із вищезазначених документів вбачається, що відповідач, після закінчення строку дії картки № НОМЕР_1 отримували інші кредитні картки, знімала кошти з банкоматів, здійснювала погашення заборгованості тощо, не ставила питання перед банком про закриття цього картрахунку.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовуэться, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 19 березня 2014 року і справі № 6-14 цс14, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
За кредитним договором, яким встановлено кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності ( ст. 257 ЦК України) щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяці дії картки ( ст. 261 ЦК України)., а не закінченням строку дії договору..
Умовами договору №бн від 09.09.2008 року, поряд зі встановленням строку дії картки сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії останньої виданої відповідачу картки червень 2016 року, останній платіж було здійснено відповідачем 04.08.2014 року, а позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 01.03.2017 року, отже, в межах трирічного строку позовної давності щодо щомісячнимх платежів відповідно до розрахунку ( а.с. 4-6) сума заборгованості за кредитом становить - 70754.12 грн. з яких: 6397.56 грн. - заборгованість за кредитом; 63256,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1100.00 грн. - заборгованість за пенею ( в межах річного строку позовної давності).
Виходячи з вищенаведеного, а також те, що відповідач в запереченнях на позов зазначав про застосування строку позовної давності ( а.с. 32-33), то позовні вимоги ПАТ КБ « ПриватБанк» підлягають задоволенню частково про стягнення заборгованості в межах трирічного строку позовної давності, що загалом становить 70754.12 грн.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Як вбачається з умов кредитного договору, Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку передбачено застосування пені цивільно- правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення, а також штрафів (500 грн. + 5% від суми заборгованості) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів .
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів необхідно відмовити з зазначених підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.
.
Враховуючи викладене, рішення суду першої не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 в сумі 70754.12 грн. з яких: 6397.56 грн. - заборгованість за кредитом; 63256,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1100.00 грн. - заборгованість за пенею ( в межах річного строку позовної давності).
Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.
У відповідності до ст.88 ЦПК України ПАТ КБ "ПриватБанк" має право на компенсацію відповідачем судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 78545.32 грн., задоволено 70754.12 грн.) в сумі 1441.29 грн.
Крім того, ПАТ КБ "ПриватБанк" має право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог за апеляційною скаргою в розмірі 1585.42 грн.
Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню компенсація судового збору в сумі 3026 грн. 71 коп. ( 1441.29+1585.42).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПривтБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 09.09.2008 року в сумі 70754.12 грн. , з яких: 6397,56 грн. - заборгованість за кредитом;
63256,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1100 грн. - заборгованість за пенею.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПривтБанк» судові витрати в розмірі 3026.71 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: