Справа № 439/314/16-ц
3 серпня 2017 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області в складі головуючої судді Бородійчук О.І., з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за порушення (прострочення) виконання грошового зобов»язання,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 в його користь інфляційні витрати (за 31 місяць з суми 7843,07) що складають 4682 гривень 27 коп.), три проценти річних від простроченої суми за 955 днів прострочення у розмірі 607,83 (шістсот сім гривень 83 коп.); стягнути з відповідача на корись позивача понесені ним судові витрати.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, але подав суду заяву, в якій вищезгаданий позов підтримав, просить його задоволити, слухання справи проводити у його відсутності, згідний на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд розглянув справу без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Взявши до уваги заяву позивача, з'ясувавши обставини по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що рішенням Бродівського районного суду Львівської області по справі № 2-57/2012 року було задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь загальну суму розміром 7843,07грн.
З пояснень позивача зазначених в позовній заяві вбачається, що 12 грудня 2012 року були видані йому 4 виконавчі листи про стягнення з відповідача на її користь цієї суми. З них: 6324,02 грн. неустойку; 990,00 грн. борг за договором продажу товару; 478,05 грн. матеріальні збитки; 51,00 грн. судові витрати. Не зважаючи на рішення суду відповідач впродовж довгого терміну борг не тільки не повертав, але довгий час (2,5роки) злісно ухилявся від виконання рішення суду. Своє місце перебування та місця свого проживання скривав від ВДВС Бродівського РУЮ у м. Броди. У зв'язку з чим позивачу ВДВС Бродівського РУЮ повертало назад виконавчі листи, видані Бродівським районним судом, котрі в подальшому він вимушений через встановлений законом термін подавати повторно. Тільки в липні 2015 року ВДВС Бродівського РУЮ було встановлено місце працевлаштування та перебування відповідача. Це ПАТ “Київмедпрепарат” котрий прийняв 08.07.2015 р. Вих.. № 07/2966 до виконання постанови ВДВС Бродівського РУЮ. Лише з 14.08.2015 р. було виплачено перший внесок. По сьогоднішній день вся сума не повернута. За цей довгий термін з моменту прийняття судового рішення по час відшукання боржника значно збільшились інфляційні втрати.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, (ч.2 ст.625 Ц/К України), (постанова Верховного Суду України від 6 червня 2012 року справа №6- 49цс12). Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваним ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Таким чином з 01.01.2013р. по 14.08.2015р. з суми 7843,07 коп. відповідач зобов'язаний сплатити інфляційні витрати, що складають 4682 гривні 27 коп. з розрахунку: 7 843,07 х інд/інф % = сума в місяць, та три процента річних за 955 днів прострочення, що складає 607,83 грн. з розрахунку за:
➢2013 рік 7843,07х3%=235,29грн;
➢2014рік 7843,07х3%=235,29грн;
➢2015рік ( за 7 місяців) 7843,07x1,75%=137,25грн;
Підсумок: 235,29 + 235,29 + 137,25 = 607,83грн;
Тому сума, котра підлягає стягненню становить 4682,27+607,83=5290,10грн
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Пру цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявність судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 599, 625 ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, що зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в сумі 4 682, 27 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми у розмірі 607,83 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 551,20 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Бродівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, поданою суду протягом десяти днів з часу отримання копії рішення.
Суддя: ОСОБА_4