Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 332/337/15 Головуючий у 1-й інстанції Федоренко О.І.
Провадження № 22-ц/778/1640/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1
02 серпня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Подліянової Г.С.,
суддів: Дашковської А.В.,
ОСОБА_2,
за участю секретаря Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно,
22.01.2015 року ПАТ «Таскомбанк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому просив звернути стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 27 вересня 2007 року між АБ «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого відповідно до статуту є «АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Індустріал-Стиль» укладено кредитний договір № КР 65-2007, відповідно до якого надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 591 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути зазначений кредит та сплатити відсотки за їх користування в розмірі та на умовах визначених кредитним договором.
Станом на 12.01.2015 р. заборгованість за кредитним договором не погашена та складає: 4114502,55 грн., з яких тіло кредиту 2591000 грн., заборгованість за відсотками 1523502,55 грн.
В забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_3 27 вересня 2007 року було укладено іпотечний договір № ДЗ 118-07 відповідно до якого Банку в іпотеку було передано об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе 20 «е», який на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2004 року та витягу з реєстру прав власності № 15992875 від 19.09.2007 року належить ОСОБА_3
Відповідно до рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі № 0809/7095/2012 від 21.12.2012 р. предмет іпотеки: об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе 20 «е», а саме цех № 2 літ М-1-2 інв. № 1716 розподілено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань перед ПАТ «Таскомбанк».
На підставі викладеного позивач просив суд, звернути стягнення на нерухоме майно що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе 20 «е», а саме цех № 2 літ М-1-2 інв. № 1716, передане в іпотеку відповідно до іпотечного договору № ДЗ 118-07 від 27 вересня 2007 р. на користь АТ «ТАСКОМБАНК» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №КР 65-2007 - 4 114 502,55 грн., з яких тіло кредиту 2591000 грн., заборгованість за відсотками 1 523 502,55 грн., шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути на користь ПАТ «Таскомбанк» з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 понесені судові витрати в сумі 1827 грн.00 коп.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2015 року позов задоволено.
Звернуто стягнення на нерухоме майно що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе 20 «е», а саме цех № 2 літ М-1-2 інв. № 1716, передане в іпотеку відповідно до іпотечного договору № ДЗ 118-07 від 27 вересня 2007 р. на користь АТ «ТАСКОМБАНК» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №КР 65-2007 - 4 114 502,55 грн., з яких тіло кредиту 2 591 000 грн., заборгованість за відсотками 1 523 502,55 грн., шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 понесені судові витрати в сумі 1827 грн.00 коп. судового збору з кожного.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_3, який не брав участь у справі, але вважає, що цим рішенням суд вирішив питання про його права та обов'язки, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ( а.с.35 т. 2 ) до апеляційного суду не з'явився, направив на адресу апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки перебуває за межами України. ( а.с.42-43 т.2 ). Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 не бажають отримувати судові повістки, вони повернулися до апеляційного суду з відміткою за закінченням терміну зберігання ( а.с. 38-41 т.2 ).
Розглядаючи клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, з'ясуавши думку представника позивача, який заперечує проти його задоволення, вивчивши матеріали справи, колегія суддів визнали причини неявки ОСОБА_3 у судове засідання неповажними і вважала за можливе розглядати справу без його участі з огляду на наступне.
Згідно зі ст. ст. 5, 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.
У відповідності до ст. 11 ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки і разом з тим, з огляду на принципи диспозитивності у цивільному судочинстві сторони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.
Відповідно до положень ст. ст. 157, 303-1, 304 ЦПК України справа розглядається апеляційний судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками та доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України . Суд першої інстанції розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У випадкових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відкрито 18 квітня 2017 року.
В судове засідання 06.06.2017 року відповідачі та ОСОБА_3 до апеляційного суду не з'явилися. Від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що він перебуває у відрядженні поза межами Запорізької області ( а.с. 28 т. 2).
Клопотання ОСОБА_3 було задоволено і справа була призначена на 02.08.2017 року. В судове засідання ОСОБА_3 повторно не з'явився.
Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_3 не зацікавлений у якнайшвидшому вирішенні справи, оскільки його дії спрямовані не на захист порушеного права, а на тяганину судового розгляду, що тягне за собою порушення як розумних строків розгляду справи, так і принципу рівності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи за їх відсутності.
Відкладання розгляду справи на невизначений термін суперечить вимогам ч. 1 ст. 303-1 ЦПК України.
Виходячи з того, що законом передбачені строки розгляду апеляційної скарги і відкладення розгляду справи в цих межах неможливо та зважаючи на те, що неявка належно повідомленою особи не перешкоджає розгляду справи за її відсутності, керуючись принципом ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи та ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності відповідачів та ОСОБА_3.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 підлягає закриттю за таких підстав.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Реалізація цього права здійснюється в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.
Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси (ч. 3 ст. 14 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Виходячи з матеріалів справи, ОСОБА_3 не брав учасить у справі.
В апеляційній скарзі останній зазначає, що вказане рішення порушує майнові права на об'єкт нерухомості, розташований в м. Запоріжжі по вул. Північне шосе, 20Е, цех № 2 літера 2 (інвентарний номер 1716), загальною площею 3112,1 кв.м., заставною вартістю 4627342,30 грн., оскільки він є іпотекодавцем за іпотечним договором № ДЗ 118-07 відповідно до якого банку в іпотеку було передано зазначений об'єкт нерухомості, та рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2012 року, яке залишено без змін Вищим спеціалізованим судом України з розгляджу цивільних і кримінальних справ , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КР 65-2007 від 27 вересня 2007 року, із змінами та доповненнями відповідно до Договору № 1 від 19 вересня 2008 року, укладеним між ПАТ “ТАСкомбанк”та ТОВ “Індустріал-Стиль”, яка станом на 24 жовтня 2011 року складає 4 859 959,88 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомості (реєстраційний номер 3732772), що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20Е, цех № 2 літера 2 (інвентарний номер 1716) загальною площею 3112,1 кв.м., шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки від свого імені третій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Також зазначає, що в порушення вимог закону, суд першої інстанції не залучив до участі у справі апелянта - іпотекодавця за іпотечним договором та ТОВ «Індустріал-Стиль», яке є стороною кредитного договору та не встановив факт неналежного виконання ним зобов'язань за кредитним договором, безпідставно визнавши іпотекодавцями за іпотечним договором № ДЗ 118-07 від 27.09.2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд не дав оцінку тому факту, що в матеріалах справи відсутня письмова вимога про усунення порушень, яку позивач мав би їм направити.
Водночас, з з матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2007 року між АБ «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого відповідно до статуту є «АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Індустріал-Стиль» укладено кредитний договір № КР 65-2007, відповідно до якого надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 2591000 грн., а Позичальник зобов'язався повернути зазначений кредит та сплатити відсотки за їх користування в розмірі та на умовах визначених кредитним договором.
Станом на 12.01.2015 р. заборгованість за кредитним договором не погашена та складає: 4114502,55 грн., з яких тіло кредиту 2591000 грн., заборгованість за відсотками 1523502,55 грн. (а.с.6)
В забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_3 27 вересня 2007 року було укладено іпотечний договір № ДЗ 118-07 відповідно до якого банку в іпотеку було передано об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе 20 «е» (а.с.29-35).
На дату оформлення іпотечного договору ОСОБА_3 для підтвердження права власності на зазначену нерухомість було надано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2004 р. (а.с. 15-16) та витяг з реєстру прав власності № 15992875 від 19.09.2007 р. (а.с. 18).
В грудні 2014 року позивачу стало відомо, що предмет іпотеки не належить ОСОБА_3, в зв'язку з чим банк не може задовольнити свої вимоги щодо погашення заборгованості за кредитними договорами шляхом пред'явлення своїх вимог до іпотекодавця.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі № 0809/7095/2012 від 21.12.2012 р., тобто після ухвалення рішення Апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2012 року, яким було звернуто стягнення на вищезазначене нерухоме майно, предмет іпотеки: об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе 20 «е», а саме цех № 2 літ М-1-2 інв. № 1716 був визнаний спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та розподілений між ними (а.с. 11 т. 1).
Відповідно до ст.23 Закону України « Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського віддання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов”язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Отже, оскільки право власності на вищезазначене нерухоме майно набули ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тому вони також набули статус іпотековців за іпотечним договором № ДЗ 118-07 від 27.03.2007 року і мають всі його права і несуть всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
З огляду на зазначене, оскільки ОСОБА_3 на даний час не є власником спірного об'єкта нерухомості, статус іпотековців за іпотечним договором № ДЗ 118-07 від 27.03.2007 року набули ОСОБА_4І, ОСОБА_5, звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить саме їм, тому в оскаржуваному рішенні питання про права та обов'язки ОСОБА_3 не вирішувалось.
Згідно ч. 1 ст. 292 ЦПК України, щодо кола осіб, які мають право апеляційного оскарження судового рішення, та у відповідності до роз'яснень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", де зазначено, що при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
В даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 вирішувалося питання про відкриття апеляційного провадження у справі, коли суд не мав змоги повно та всебічно дослідити питання наявності у ОСОБА_3 права апеляційного оскарження рішення суду, тому справу було призначено до розгляду.
Колегія суддів дійшла переконання про відсутність у ОСОБА_3 права апеляційного оскарження рішення суду, як особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував.
Виходячи з викладеного, оцінка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції даватися не може, а апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 292, 303, 304, 307, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно- закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: