Дата документу Справа № 321/313/15-к
Провадження № 11-кп/778/1036/17
Єдиний унікальний № 321/313/15-к Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія -ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 серпня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12014080290000330, за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2017 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, громадянку України, освіта середня, не працюючу, заміжню, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки поклавши на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації і повідомляти про зміну місця проживання.
Закрито провадження по цивільному позову потерпілого ОСОБА_10 в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 в частині відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 у відшкодування моральної шкоди 30000 грн. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 понесені ним процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 14500 грн.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено попередній - особисте зобов'язання.
Згідно зі змістом вироку, 25 червня 2014 року, приблизно о 21-00 год., знаходячись на під'їзному майданчику домоволодіння АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_10 , ОСОБА_8 в ході сварки, на ґрунті виниклих особисто неприязливих відносин з ОСОБА_10 , в результаті раптово виниклого умислу на спричинення тілесних ушкоджень, дерев'яною ручкою вил, завдала ОСОБА_10 декілька ударів в область голови справа і один удар вістрям вил в область плеча лівої руки, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови, закритий лінійний перелом кісток черепу справа, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння, рана на передпліччі лівої руки має ознаки легкого тілесного ушкодження з короткотривалим розладом здоров'я.
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_7 не оспорюючи обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченої, вважає, що вирок відносно ОСОБА_8 підлягає скасуванню з підстав його незаконності та необґрунтованості у частині призначеного ОСОБА_8 покарання через його м'якість, а саме неправильного звільнення обвинуваченої від відбування покарання, та в частині часткового задоволення цивільного позову про стягнення з обвинуваченої суми на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному проваджені ОСОБА_11 не оспорюючи обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченої, вважає, що вирок відносно ОСОБА_8 підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність обтяжуючих обставин, перебування обвинуваченої у стані алкогольного сп'яніння. Також прокурор посилається на ту обставину, що обвинувачена в судовому засіданні свою провину визнала частково лише перед судовими дебатами, у вчиненому не покаялась, перед потерпілим не вибачилась. Вказане на думку прокурора свідчить про байдуже ставлення обвинуваченої до вчиненого злочину, а часткове визнання вини свідчить про те, що обвинувачена лише хотіла пом'якшити своє покарання. Крім того, в судовому засіданні потерпілий та його представник наполягали на суворому покаранні, але суд не звернув на це увагу.
На підставі викладеного, прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.
В запереченнях на апеляційні скарги, обвинувачена ОСОБА_8 зазначає, що суд призначив їй покарання з урахування положень ст.65 КК України, і звільнив її від відбуття покарання з випробування відповідно до вимог закону України про кримінальну відповідальність, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження. На переконання обвинуваченої сума заявленого цивільного позову в частині стягнення моральних збитків необґрунтовано завищена. Вважає доводи апелянтів необґрунтованими, просить їх залишити без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
В апеляційній скарзіобвинувачена ОСОБА_8 зазначає що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Суд першої інстанції поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку доказам, взяв до уваги неналежні докази, деякі докази взагалі проігнорував, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив незаконний вирок, що суперечить дійсним обставинам справи та вимогам ст.ст. 371, 374 КПК України. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд в іншому складі.
Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: обвинувачену та її захисника, які, заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора і представника потерпілого та підтримали апеляційну скаргу обвинуваченої; представника потерпілого, який підтримав свою апеляційну скаргу та скаргу прокурора, а також заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої; прокурора, який не підтримав апеляційні скарги процесуального прокурора та потерпілого, заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та вважав, що вирок є законним, обґрунтованим і таким, що не підлягає зміні або скасуванню; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , обвинуваченої ОСОБА_8 задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину відповідно до фактичних обставин, викладених у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні наданих доказів, їх аналізі і належній оцінці, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не викликають сумнівів у своїй правильності.
Під час судового розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_8 не заперечувала факту сварки з ОСОБА_10 , а також факту нанесення нею удару по потерпілому вилами, заперечувала лише наявність умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому і ступінь тяжкості ушкоджень від її дій. Виходячи з такої позиції захисту, обраної обвинуваченою, ОСОБА_8 добровільно відшкодована матеріальна шкода, завдана потерпілому. Саме відповідно до такої позиції захисту суд першої інстанції визначив обсяг доказів, щодо підтвердження або спростування висунутого обвинувачення. Так, потерпілий ОСОБА_10 показав суду, що під час бійки з ОСОБА_12 він впав у кущ бузку і намагався піднятися, а ОСОБА_8 нанесла йому декілька ударів держаком вил по голові і спині, а потім вістрям вил у ліве плече. Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які були очевидцями події, підтвердили факт нанесення ОСОБА_8 ударів ОСОБА_10 держаком вил по голові і спині, а вістрям вил у плече. Покази потерпілого та свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 перевірені під час проведення слідчих експериментів з кожним окремо. Відповідно до протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_15 від 23.12.2014 року, остання бачила, що ОСОБА_8 завдала по голові ОСОБА_10 не менше трьох ударів держаком вил.
Суд першої інстанції надав особливу увагу дослідженню і аналізу медичної складової всього обсягу наявних доказів, а саме доказовому значенню висновків судово-медичних експертиз і їх належності до предмету доказування. Так, питання про наявність перелому скроневої кістки у потерпілого та наявність причинного зв'язку цього перелому з діями обвинуваченої ОСОБА_8 був предметом дослідження медичних експертів 05.08.2014 року, 21.07.2014 року, 25.12.2014 року, на які суд послався у вироку. Однак для усунення виниклих суперечностей 08.04.2016 року судом призначена комісійна судово-медична експертиза, якій надані всі матеріали провадження, зокрема протоколи слідчих експериментів. Висновками зазначеної експертизи усунені будь-які сумніви щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_10 , ступеню їх тяжкості та механізму виникнення. Суд першої інстанції виклав у вироку висновки комісійної експертизи відповідно до кожного з питань, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, спростовуючи таким чином твердження захисту. Колегія суддів вважає, що фактичні обставини події, викладені у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, встановлені в результаті повного і всебічного дослідження доказів, на ґрунті чого усунені виниклі суперечності. Наведеним у вироку аналізом доказового значення кожного з доказів, а також їх сукупності обґрунтований висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 поза розумним сумнівом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, викладеними у вироку, а тому вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченої задоволенню не підлягають. Колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, оскільки зміст доводів апелянта полягає у незгоді з оцінкою досліджених доказів. Так, вказуючи на недопустимість деяких доказів, обвинувачена не наводить жодної з підстав, визначених ст.87 КПК України, з якої ці докази є недопустимими. Так, на думку апелянта слідчий експеримент проводився в умовах, що відрізнялись від умов самої події, а свідки ОСОБА_16 і ОСОБА_17 не були очевидцями події і її обставини знають зі слів очевидців. На думку колегії суддів такі доводи захисту є надуманими і такими, що не відповідають змісту судового рішення, оскільки суд першої інстанції, оцінюючи ці докази, виходив з їх відповідності до предмету доказування, що й зазначив в аналізі їх доказового значення. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не припустився істотних порушень процесуального закону, які б потягли за собою скасування або зміну вироку і дав належну оцінку дослідженим доказам.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав і для задоволення апеляційних скарг прокурора і представника потерпілого, оскільки вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання є необхідним, достатнім і таким, що відповідає тяжкості скоєного.
Зокрема, апеляційна скарга прокурора має посилання на невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного злочину через м'якість і не містить жодного посилання на хибність висновку суду про можливість виправлення винної без відбування покарання. Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на м'якість призначеного покарання не відповідають вимогам діючого закону, оскільки суд призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкції статті обвинувачення і обґрунтував як його розмір, так і свій висновок про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання відповідно до вимог ст.75 КК України. Колегія суддів вважає, що мотиви, наведені судом в обґрунтування свого висновку про можливість застосування до ОСОБА_8 звільнення від відбування покарання з випробуванням є переконливими і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та практиці ЄСПЛ. Суд апеляційної інстанції, виходячи з даних про особу обвинуваченої, а саме - раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, має родину, відшкодувала завдані потерпілому матеріальні збитки, доходить висновку про можливість її виправлення без відбування призначеного покарання і відмовляє в задоволенні апеляційної скарги представника потерпілого в цій частині.
Доводи представника потерпілого стосовно перебування обвинуваченої ОСОБА_8 під час вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції, обґрунтовано зроблено висновок, що дана обставина не була підтверджена в ході судового слідства.
Колегія суддів також н вбачає підстав до збільшення суми моральної шкоди, що стягнута з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 , оскільки вирішуючи цивільний позов про відшкодування завданої моральної шкоди, суд першої інстанції врахував всі обставини, на які посилається представник потерпілого у своїй апеляційній скарзі. Колегія суддів вважає, що стягнута сума відшкодування моральної шкоди відповідає принципам розумності і справедливості.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 квітня 2017 рокувідносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4