Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №336/6333/16 Головуючий у 1 інстанції Дмитрюк О.В.
Провадження № 22-ц/778/2623/17 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
02 серпня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Подліянової Г.С.,
суддів: Дашковської А.В.,
Кримської О.М.,
за участю секретаря Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2016 року ПАТ «Енергобанк» звернувся до суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В позові позивач зазначав, що 18 вересня 2013 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 укладено договір № 08-002322-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA.
23 вересня 2013 року між банком та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 08-002322-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA за умовами якої розмір кредитного ліміту складає 15000 грн.
27 грудня 2013 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 за умовами якої розмір кредитного ліміту складає 50000 грн.
Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 06 жовтня 2016 року існує заборгованість в сумі 127575,97 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 46311,19 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 52270,22 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) - 3000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 25994,56 грн.
На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 127575 грн. 97 коп. та витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року позов ПАТ «Енергобанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за договором № 08-002322-01 від 18.09.2013 року в сумі 73305 грн. 75 коп. (заборгованість за кредитом - 46311,19 грн.; заборгованість по процентам - 25994,56 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 1000 грн.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Енергобанк» судовий збір в сумі 1099,59 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині зменшання пені, що й потягло зменшення загальної суми заборгованості ПАТ «Енергобанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути судовий збір.
Особи, які беруть участь у справі, повідомлені про час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ( судової повістки) ( а.с.173-175).
Позивач та відповідач не з'явилися до апеляційного суду про причини неявки відповідач ОСОБА_3 не повідомив, від позивача ПАТ « Енергобанк» надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі та наполягає на її задоволенні ( а.с. 176).
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть учасить у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Відкладення розгляду справи на невизначений термін суперечить вимогам ч. 1 ст. 303-1 ЦПК УКраїни.
Виходячи з того, що законом передбачені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду і відкладення розгляду справи в цих межах неможливо та зважаючи на те, що неявка належно повідомленої особи не перешкоджає розгляду справи за її відсутності, керуючись принципом ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи та ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.
В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.09.2013 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 укладено договір № 08-002322-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA. (а.с. 20-28).
23.09.2013 року між банком та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 08-002322-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA за умовами якої розмір кредитного ліміту складає 15 000 грн. (а.с. 29).
27.12.2013 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 за умовами якої розмір кредитного ліміту складає 50000 грн. (а.с. 30-32).
Відповідно до п.2.1.2 кредитного договору, банк надає держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Кредит надається в межах кредитного ліміту за винятком випадків, передбачених цим договором, а держатель зобов»язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені цим договором.
У відповідності до тарифів за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA» позичальнику було встановлено: відсоткова ставка 35% річних; розмір щомісячного мінімального платежу 5% від боргових зобов'язань, але не менше 50 грн.; штраф за виникнення простроченої заборгованості 50 грн. + 0,2% в день від суми простроченої заборгованості; штраф за користування перелімітом (несанкціонований овердрафт) 0,2% в день від суми переліміту.
Пунктом 2.6 кредитного договору встановлено, що строк дії кредитної лінії становить один рік з моменту підписання сторонами цього договору. Якщо не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії кредитної лінії, за умови, що з боку держателя відсутня прострочена заборгованість за кредитом та/або обслуговуванню карткового рахунку, та жодна із сторін в установленому договором порядку не заявить про припинення строку дії кредитної лінії, термін дії кредитної лінії продовжується на той же строк і на тих же умовах.
У відповідності до п.3.3.1, 3.3.6 договору, держатель зобов'язався вчасно та в повному обсязі погашати банку суму боргових зобов'язань, та повністю погасити боргові зобов'язання у день скасування банком кредитного ліміту.
За користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому тарифами. Проценти за користування кредитом (в тому числі простроченим кредитом) нараховуються на фактичну суму наданого кредиту ( втому числі простроченого кредиту) і за фактичний час користування таким кредитом протягом всього розрахункового циклу, включаючи день надання зазначених коштів, що передбачено п.5.1, 5.2 кредитного договору.
Згідно із п.5.4 договору кредиту - держатель картки зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня строку дії платіжного періоду та за умови, що сума мінімального платежу перевищує розмір пільгової частини мінімального платежу, а також інших випадках, передбачених правилами, щомісяця погашати в повному обсязі суму мінімального платежу, розмір якої визначається у звіті-рахунку.
Згідно п.6.2 договору кредиту, у випадку несвоєчасного погашення мінімального платежу чи виникнення овердрафту держатель зобов'язаний додатково сплатити на користь банку штраф у розмірі, передбаченому тарифами.
Судом устаовлено, що ОСОБА_3 протягом строку дії кредитного договору допускав порушення виконання зобов'язань щодо сплати кредиту, процентів, комісій за користування кредитом.
Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 06.10.2016 року існує заборгованість в сумі 127575,97 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 46311,19 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 52270,22 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) - 3000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 25994,56 грн.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Енергобанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ПАТ «Енергобанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитом, процентами, нарахованими у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання. При цьому при визначенні розміру неустойки судом було застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшено її розмір до 1000 грн., оскільки суд прийшов до висновку, що розмір неустойки є неспівмірною зі сумою заборгованості і перевищує її розмір з врахуванням стану здоров'я ОСОБА_3
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-100 цс 14 від 03 вересня 2014 року. прийнятою за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.
Як вбачаєтьсяч з розрахунку заборгованості позивачем нараховано штраф за виникнення простроченої заборгованості за період з 18.09.2013 року по 05.10.2016 року в розмірі 52289,86 грн. та штраф за виникнення простроченої заборгованості (константа) за період з 18.09.2013 року по 05.10.2016 року в розмірі 3000,00 грн., передбачений Тарифами за відкриття та обслуговування пакету «Кредитна картка VISA», що разом становить - 55289,86 грн., а заборгованість по сплаті кредиту та процентів за його користування становить 72305,75 грн.
Водночас, судом першої інстанції не взято до уваги, що розмір збитків ПАТ «Енергоатом» за тілом кредиту та відсотками становить 72305.75 грн (46311.19+25994.56), а неустойка становить 55270.22 грн., що є меншою від розміру боргового зобов'язання, тому висновок суду першої інстанції про те, що сума неустойки значно перевищує розмір збитків не заслуговує на увагу.
Також судом першої інстанції не враховано, що кредитний договір укладено між сторнами у справі в 2013 році, відтак захворювання, на яке суд першої інстанції посилається в рішенні, як на підставу для зменшення розміру неустойки, виникло у відповідача у 2012 році, отже, на час укладення кредитного договору відповідач мав розраховувавти свої фінансові можливості зважаючи на стан здоров'я.
Судом першої інстанції також не враховано надану Банку інформації ОСОБА_3 про майновий стан згідно заяви-анкети на отримання кредитної картки VISA№ НОМЕР_1, де зазначено про його дохід 15000.00 грн., про щомісячні побутові витрати в сумі 1000 грн. ( а.с. 33), доказів про істотне погіршення майнового стану ОСОБА_3 суду не надав, що у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України є його обов'язком.
До того ж відповідач самостійно звертався до Банку з заявою про підвищення розміру кредитного ліміту до 50000.00 грн., в результаті чого 27.12.2013 року укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору про збільшення ліміту ( а.с. 30-31).
У відповідності до приписів ст. ст. 628, 629 ЦК України, умови договору, погоджені сторонами, є обов'язковими для їх виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснює погашення заборгованості з березня 2015 року - ні до подачі позову ( 26.10.2016 року), а ні після.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що розмір неустойки менший від розміру боргового зобов'язання, доказів про наявність інших обставин, які мають істотне значення, відповідач суду не надав, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про зменшення розміру неустойки з 55270.22 грн. до 1000 грн. застосувавши при цьому положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Оскільки стягненню підлає неустойка в розмірі 55270.22 грн, тому розмір загальної суми заборгованості також підлягає стягненню в розмірі 127575.97 грн.
Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім до суду першої та апеляційної інстанцій судовий збір у сумі 4018,64 (1913,64 грн. + 2105,00 грн.).
Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором № 08-002322-01 від 18.09.2013 року на загальну суму в розмірі 127575.97 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 46311, 19 грн.; заборгованість за процентами в розмірі - 25994.56 грн.; заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості - 52270,22 грн., заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) - 3000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 4018.64 грн. ( за подання позовної заяви - 1913,64 грн., за пордання апеляційної скарги - 2105,00 грн.).
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: