Справа № 327/219/17
Провадження № 3/327/56/2017
02.08.2017 року смт.Розівка
Суддя Розівського районного суду Запорізької області Антіпова Т.А., за участі прокурора Тімченка В.М., адвоката ОСОБА_1, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, депутата Розівської районної ради 7 скликання, фізична особа - підприємець, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
за ч. 1, 2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
18.07.2017 року оперуповноваженим управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітаном поліції ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2 складено два протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією: № 147 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та № 148 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Постановою судді Розівського районного суду Запорізької області від 19.07.2017 року справи за вищевказаними протоколами про вчинення адміністративного правопорушення об'єднано в одне провадження.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 147 від 18.07.2017 року, 28.04.2017 року начальник організаційного відділу виконавчого апарата Розівської районної ради ОСОБА_4 на 18-ї черговій сесії засідання Розівської районної ради Запорізької області сьомого скликання, винесла питання № 2 щодо встановлення надбавки голові Розівської районної ради Запорізької області. Відповідно до протоколу № 19 засідання Розівської районної ради від 28.04.2017 року та списку депутатів присутніх на сесії, у роботі 18-ї чергової сесії сьомого скликання брало участь 21 депутат, у тому числі депутат ОСОБА_2 Під час роботи 18-ї чергової сесії сьомого скликання прийнято рішення № 2 від 28.04.2017 року про встановлення голові районної ради ОСОБА_5 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років в межах фонду оплати праці з 1 травня 2017 року. Згідно протоколу поіменного голосування «за» прийняття вищевказаного рішення проголосувало 15 депутатів, у тому числі й ОСОБА_2, «проти» - 1, «утримались» -5. Відповідно до протоколу № 19 та стенограми Розівської районної ради 18-ї чергової сесії сьомого скликання від 28.04.2017 року від жодного присутнього депутата звернень, в тому числі від ОСОБА_2, згідно Закону України «Про запобігання корупції», а саме про наявність конфлікту інтересів, не надходило. Оскільки ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5, то відповідно при розгляді зазначеного питання виникла суперечність між інтересом близької особи відповідно до ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» та її представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, тобто мав місце реальний конфлікт інтересів. Незважаючи на викладене, ОСОБА_2 будучи депутатом Розівської районної ради у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку не повідомив сесію Розівської районної ради про наявний реальний конфлікт інтересів.
Таким чином, ОСОБА_2 порушив, встановлені п. 2 ч. 1 ст. 28 та ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», вимоги щодо обов'язку повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, що кваліфіковане згідно ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Окрім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 148 від 18.07.2017 року, ОСОБА_2БВ, перебуваючи на посаді депутата Розівської районної ради Запорізької області, будучи згідно п.п. «б» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» під час участі у розгляді та прийнятті рішення Розівською районною радою сьомого скликання «Про встановлення голові районної ради ОСОБА_5 надбавки з урахуванням доплати за ранг та вислугу років в межах фонду оплати праці з 1 травня 2017 року», вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, які вплинули на об'єктивність або неупередженість під час виконання своїх представницьких повноважень, тобто проголосував «за» прийняття вищезазначеного рішення, не повідомивши сесію районної ради, що під час розгляду вказаного питання в нього виникає реальний конфлікт інтересів, оскільки він є сином голови Розівської районної ради Запорізької області ОСОБА_5, отже при розгляді зазначеного питання та прийнятті рішення по даному питанню, виникла суперечність між інтересом близької особи відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» та його представницькими повноваженнями, чим вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що приймаючи участь у 18-ій черговій сесії сьомого скликання Розівської районної ради Запорізької області та голосуючи при прийнятті рішення по питанню № 2 «Про встановлення голові районної ради ОСОБА_5 надбавки з урахуванням доплати за ранг та вислугу років в межах фонду оплати праці з 1 травня 2017 року», ОСОБА_2 діяв в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушив ст. 172-7 КУпАП, якою передбачена адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а саме: за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП - за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Наполягав на наявності у ОСОБА_2 приватного інтересу у вигляді отримання головою Розівської районної ради Запорізької області - ОСОБА_5, який є його батьком, надбавки до заробітної плати, та наявності суперечності між таким його приватним (майновим) інтересом та його представницькими повноваженнями, як депутата районної ради. Просив визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,0 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП не визнав, подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про вищезазначені адміністративні правопорушення в зв'язку із відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.
Захисник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1, підтримав клопотання ОСОБА_2 та наполягав на закритті провадження у справі про вищезазначені адміністративні правопорушення в зв'язку із відсутністю події та складу адміністративних правопорушень. Додатково зазначив, що в даному випадку була відсутня наявність реального конфлікту інтересів, відсутні докази щодо умисного неповідомлення ОСОБА_2 у встановленому законом порядку про наявність реального конфлікту інтересів, коли останній усвідомлював протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачав її шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків, отже відсутня суб'єктивна сторона даного корупційного правопорушення. Також зазначив, що в даному випадку не приймалось рішення про незаконну винагороду голові районної ради, а розмір надбавки 50% - передбачений чинним законодавством як складова заробітної плати ОСОБА_5 Окрім цього, рішення приймалось колегіальним органом - Розівською районною радою Запорізької області, а не особисто ОСОБА_2 Таким чином, на думку захисника ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, за відсутності інших корупційних чинників, сама по собі участь ОСОБА_2 у розгляді та прийнятті рішення про встановлення надбавки голові районної ради, не створює конфлікту інтересів, оскільки не має прямого зв'язку або відношення до корупційних діянь, а тому не може кваліфікуватись, як правопорушення, пов'язане з корупцією.
Заслухавши прокурора, особу, відносно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення, його захисника - адвоката ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших, визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що Рішенням до протоколу № 1 Розівської районної ради Запорізької області від 10.11.2015 року визнано повноваження ОСОБА_2, як депутата Розівської районної ради Запорізької області сьомого скликання (а.с. 14, 73-78).
Рішенням № 1 до протоколу № 2 Розівської районної ради Запорізької області від 19.11.2015 року визнано повноваження ОСОБА_5, як голову Розівської районної ради Запорізької області сьомого скликання та присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Згідно довідки Розівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3. є батьком ОСОБА_2 (а.с. 52).
28 квітня 2017 року під час проведення вісімнадцятої чергової сесії сьомого скликання Розівської районної ради Запорізької області, на засіданні якої ОСОБА_2 був присутнім, як депутат районної ради, відповідно до порядку денного, питанням № 2 розглядалось питання про встановлення голові районної ради ОСОБА_5 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років в межах фонду оплати праці з 01.05.2017 року.
Відповідно до протоколу № 19 засідання Розівської районної ради Запорізької області від 28.04.2017 року та списку депутатів присутніх на сесії, у роботі 18-ої чергової сесії сьомого скликання брало участь 21 депутат, у тому числі депутат ОСОБА_2.
Про початок розгляду питання № 2 «Про встановлення голові районної ради ОСОБА_5 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років в межах фонду оплати праці з 01.05.2017 року», повідомила та була доповідачем начальник організаційного відділу виконавчого апарату Розівської районної ради Запорізької області ОСОБА_6
За результатами голосування прийняте рішення № 2 від 28 квітня 2017 року відповідно до якого Розівська районна рада Запорізької області вирішила: «Встановити голові районно ради ОСОБА_5 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років в межах фонду оплати праці з 01 травня 2017 року» (а.с. 47).
Відповідно до аркушу погодження, проект рішення також було погоджено начальником відділу фінансово-господарського забезпечення - головним бухгалтером виконавчого апарату Розівської районної ради Запорізької області та головою профільної комісії (а.с. 197).
Згідно протоколу поіменного голосування «за» прийняття вищезазначеного рішення проголосувало 15 депутатів, у тому числі й ОСОБА_2, «проти» - 1, «утримались» - 5.
Відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VІІ від 14.10.2014 р. суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.
Диспозицією ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Частиною 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Згідно з приміткою до цієї статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи ОСОБА_7 науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, виконаного на замовлення адвоката ОСОБА_7, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що,
по-перше, приватний інтерес наявний,
по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а
по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення. 3) наявність повноважень на прийняття рішення4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Беручи до уваги визначення поняття «реальний конфлікт інтересів», згідно з яким він можливий при прийнятті рішення, а також роль окремої особи при прийнятті рішення колегіальним органом, можемо констатувати, що голосування окремою особою само по собі не може створювати безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між її діями та юридичними наслідками у формі прийнятого рішення колегіальним органом
Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, що пов'язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
В судовому засіданні надати чітке пояснення, що саме прокурор вважає діянням в реальному конфлікті інтересів, в чому полягає приватний інтерес та суперечність між приватним інтересом правопорушника і його службовими чи представницькими повноваженнями, останній не зміг.
Суб'єктивна сторона правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ст.172-7 КУпАП, характеризується тим, що воно учиняється умисно; особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що неповідомлення у встановленому законом порядку ОСОБА_2 про наявність реального конфлікту інтересів вчинене ним умисно, коли він усвідомлював протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачав її шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків. Отже, відсутня суб'єктивна сторона даного правопорушення, яка є обов'язковою складовою будь-якого правопорушення.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» депутати місцевих рад відносяться до суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону, тобто, ОСОБА_2 є особою, яка підпадає під дію цього Закону.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини виборців свого виборчого округу, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Згідно ст. 3 цього Закону депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради представницького органу місцевого самоврядування. Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.
Як представник інтересів територіальної громади депутат відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення.
Основною організаційною формою здійснення депутатом місцевої ради своїх повноважень визнається їх участь у сесіях відповідних рад, у прийнятті рішень шляхом голосування.
Право голосувати має беззаперечний характер і відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та ч. 6 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» кожен депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради.
Депутат реалізує не власний, приватний немайновий або майновий інтерес, а своє конституційне право, гарантоване Конституцією та законами України, яке становить суть його муніципально-правового статусу та представницького мандату, а отже й інтереси публічно-правового характеру.
Аналізуючи зміст вказаних правових норм, а також обставини справи суд приходить до висновку, що приймаючи участь на засіданні у голосуванні щодо вирішення питання № 2 «Про встановлення голові районної ради ОСОБА_5 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років в межах фонду оплати праці з 01.05.2017 року» 28 квітня 2017 року, під час проведення вісімнадцятої чергової сесії сьомого скликання Розівської районної ради, ОСОБА_2 приймав участь у голосуванні, як депутат районної ради, що саме і вбачається із змісту протоколів про адміністративні правопорушення, складені 18.07.2017 року.
При таких обставинах, ОСОБА_2 діяв не особисто, рішення приймалось колегіальним органом, тобто депутатським корпусом на сесії ради, голос ОСОБА_2 не був вирішальним при прийнятті рішення, із дотриманням передбаченої законом процедури.
Отримання особою грошової винагороди у формі заробітної плати а також її складових: премії, надбавки за своєю суттю не може виступати мотивом правопорушення, оскільки, право «на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом», закріплене у ст.43 Конституції України. Кожен має право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку погоджується.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, і її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
На підставі положень ст. 2 Закону України «Про заробітну плату» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати (це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткової заробітної плати (це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці), інших заохочувальних та компенсаційних виплат (це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
За абзацом 2 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» - преміювання голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.
За змістом положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року № 93 - IV (зі змінами та доповненнями та в редакції на час виникнення правовідносин) депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить.
Відтак, отримання ОСОБА_5 надбавки за високе досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років в межах фонду оплати праці з 1 травня 2017 року не залежало від безпосереднього прийняття рішення ОСОБА_2.
Таким чином, питання оплати праці належить до трудових правовідносин, а отже не відноситься до сфери приватного інтересу працівника в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700- VII.
Відсутність приватного інтересу, в свою чергу, виключає наявність реального конфлікту інтересів у особи, а відтак і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Заслуговує уваги й те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, взагалі не містить жодних посилань на мотиви чи мету вчинення правопорушення.
Крім того, матеріали справи не містять і прокурором не надано будь-яких даних, які б з достовірністю свідчили про об'єктивні та суб'єктивні ознаки реального конфлікту інтересів, наявність суперечностей між особистими інтересами ОСОБА_2 та його службовими повноваженнями, як депутата Розівської районної ради Запорізької області в момент проведення голосування по питанню № 2 «Про встановлення голові районної ради ОСОБА_5 надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років в межах фонду оплати праці з 01.05.2017 року».
Також, з матеріалів справи не вбачається в чому конкретно полягає конфлікт інтересів і в чому це виразилось в розумінні ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до положень ст. 1 цього Закону, корупційне правопорушення це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною в частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція це використання особою, зазначеною в частині першій ст.3 цього Закону наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 59-1 «Конфлікт інтересів глави 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.
У даній нормі закону відсутні терміни «реальний конфлікт інтересів», «потенційний конфлікт інтересів» і не міститься заборони депутату місцевої ради брати участь у прийнятті рішень; навпаки, передбачено, що депутат бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою.
З матеріалів справи не вбачається в чому конкретно полягають дії ОСОБА_5 в умовах реального конфлікту інтересів, в розумінні ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції».
Як випливає з Методичних рекомендацій з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції, їх метою є формування єдиного підходу до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб до розуміння і дотримання правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, запроваджених Законом.
Неоднозначність підходів при вирішенні питань врегулювання конфлікту інтересів у окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування свідчить про відсутність на законодавчому рівні однозначних правил розв'язання конфлікту інтересів, що унеможливлює притягнення особи у чинній справі до відповідальності за ст. 172-7 КУпАП.
Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Христов проти України» від 19.02.2009, заява №4465/04). Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуації та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що уможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі.
Європейський суд неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права. Адже це є гарантією визнання правомірності чи неправомірності дій як державних службовців, так і окремих громадян (рішення у справах «Рябих проти Росії», заява від 2003 р., №52854/99, п.52; «Савінський проти України», заява від 28.02.2006, №6965/02, п.23).
Такий підхід випливає також із змісту рішення Європейського суду з прав людини, постановленого 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України», у якому суд зазначив, що відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством.
Суд констатував, що за браком чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку суперечить ст. 7 Конвенції про захист прав люди і основоположних свобод.
За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», національні суди при розгляді справ зобов'язані застосовувати Конвенцію та практику Суду, які є джерелом національного права України.
Таким чином, з викладеного та зазначених вище норм Законів випливає, що не будь - яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її представницькими повноваження можуть не суперечити один одному. Конфлікт інтересів має місце тоді, коли зазначена суперечність фактично вплинула на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
З огляду на вищевикладене, в діях ОСОБА_2 був відсутній реальний конфлікт інтересів, він не мав умислу на скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, в матеріалах справи відсутні докази, які б достовірно свідчили про наявність у нього особистих інтересів чи обставин, що могли призвести до невиконання чи неналежного виконання ним своїх посадових обов'язків. За таких умов, не можна погодитись з тим, що ним вчинялись дії в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки такого конфлікту, під час розгляду справи в суді, встановлено не було.
Окрім цього, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 не характеризуються прямим умислом (або необережністю) на незаконне збагачення або збагачення інших осіб, зокрема свого батька - ОСОБА_5, оскільки в судовому засіданні та з матеріалів справи встановлено, що шкода державним інтересам не завдана, преміювання голови Розівської районної ради Запорізької області - ОСОБА_5 здійснювалося на законних підставах.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши вищевказані докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 127-7, ст.ст. 221, 247, 280, 283, 284-285, 294 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях події і складу зазначених адміністративних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП..
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Розівський районний суд Запорізької області.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя: Т.А. Антіпова