Дата документу 25.07.2017
Справа № 334/8145/16-а
Провадження № 2-а/334/174/17
25 липня 2017 року Ленінський районний суд м. Запорожжя у складі:
Головуючого судді: Ісакова Д.О.,
при секретарі: Гопка Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) 06.12.2016 року звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач).
В обґрунтування підстав позову позивач зазначила, що з 09.09.1974 року по 07.02.1996 року працювала на цивільних посадах, з 08.02.1996 року по 31.12.2013 року проходила службу на посадах рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ в ГУМВС України в Запорізькій області. Звільнена зі служби в органах внутрішніх справ з 31.12.2013 року. Після звільнення з військової служби позивач перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізький області, де з 01.01.2014 року їй була призначена та виплачувалась пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати на цивільних посадах та сплачувала відповідні страхові внески.
Набувши також право на іншу державну пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач 23.09.2016 року звернулась до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 28.10.2016року №20-П/02-11 відповідач повідомив, що з 23.09.2016 року позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Із цього листа, а також доданих до нього документів (Розпорядження про призначення пенсії від 29.09.2016р. №4959, Розрахунку стажу та Розрахунку заробітної плати) позивачу стало відомо, що відповідач при розрахунку пенсії за віком застосовував показник середньої заробітної плати за період 2011-2013 років у розмірі - 2700,98грн., замість належного показника за період 2013-2015 років у розмірі - 3263,44грн., не зарахував заробіток (дохід) позивача за період служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 року по 31.12.2013 року, а також не зарахував період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 року по 31.12.2013 року до загального страхового стажу.
Позивач просить зазначені дії відповідача щодо розрахунку її пенсії визнати протиправними та зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та доплату пенсії з дня її призначення.
Після відкриття провадження у справі, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016р. №988 управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя було реорганізовано шляхом злиття в Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.
У відповідності до частини 1 статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи
третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
У зв'язку з зазначеним, за заявою позивача суд допустив зміну вибулої сторони (відповідача) управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя її правонаступником - Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.
Позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але надав до суду письмове заперечення, в якому посилаючись на вимоги частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також на відсутність даних щодо позивача у персоніфікованому обліку, просив у задоволення позову відмовити повністю. Відповідач обґрунтував застосування при розрахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати у розмірі 2700,98 грн. (за 2011 - 2013 рр.) тим, що позивачу з 01.01.2014 року вже було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому при переведенні позивача на інший вид пенсії, тобто на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд, дослідивши зміст позову, письмові заперечення надані відповідачем, наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у відповідності до відомостей зазначених у трудовій книжці, в період з 08.02.1996 року по 31.12.2013 року позивач безперервно проходила службу на посадах рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ в ГУМВС України в Запорізькій області. Цей факт не заперечується відповідачем, про що свідчить зміст листа відповідача від 28.10.2016року №20-П/02-11 та зміст наданих відповідачем заперечень на позов.
З 01 січня 2014 року позивачу була призначена та виплачувалась пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У відповідності до записів трудової книжки, довідки про середню заробітну плату (дохід), видану ТОВ «ГЕРСАЛ», позивач з 01.06.2015 року по 10.08.2016 року з продовжувала працювати.
Продовжуючи працювати, маючи необхідний загальний страховий стаж та досягнувши певного віку, позивач набула право на призначення іншої державної пенсії на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до листа Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя від 28.10.2016 року №20-П/02-11, Розпорядження про призначення пенсії від 29.09.2016р. №4959, Розрахунку стажу та Розрахунку заробітної плати, позивачу на підставі його заяви від 23.09.2016 року призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а виплату пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.10.2016 року припинено.
Із цього ж листа та вищевказаних документів відповідача також вбачається, що при розрахунку розміру пенсії відповідачем було враховано загальний трудовий стаж позивача - 26 років 8 місяців 23 дні. При цьому, відповідачем до страхового стажу при розрахунку пенсії зараховані наступні періоди: з 09.09.1974р. по 29.06.1980р.; з 29.07.1980р. по 09.02.1984р.; з 10.02.1984р. по 21.04.1985р.; з 04.01.1989р. по 08.02.1996р.; з 09.02.1996р. по 30.09.2000р.; з 01.07.2000р. по 31.12.2003р.; з 01.06.2015р. по 12.08.2016р.
Пенсію позивача розраховано відповідачем у загальному розмірі - 1046,12грн., складовими, якого є:
- 2700,98грн. - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2013 рік;
- 0,57158 -індивідуальний коефіцієнт по заробітку, після проведення оптимізації;
- 0,36000 - індивідуальний коефіцієнт страхового стажу;
- 555,78грн. - основний розмір пенсії за віком;
- 448,66грн. - доплата до прожиткового мінімуму пропорційно відпрацьованому стажу;
- 41,68грн. - підвищення згідно ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наслідком дослідження Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя від 28.10.2016 року №20-П/02-11, Розпорядження про призначення пенсії від 29.09.2016р. №4959, Розрахунку стажу та Розрахунку заробітної плати суд приходить до висновку, що відповідач при розрахунку пенсії позивача при її призначенні з 23.09.2016року на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2013 рік у розмірі 2700,98грн., не зарахував (визначив нульовим) заробіток (дохід) позивача за періоди служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 року по 31.12.2013 року, а також не зарахував до страхового стажу період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2007 року по 31.12.2013 року.
Згідно поданих до суду заперечень на позов відповідач обґрунтував застосування при розрахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати у розмірі 2700,98грн. (за 2011 - 2013 рр.) тим, що позивачу з 01.01.2014 року вже було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому при переведенні позивача на інший вид пенсії, тобто на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Із такими твердженнями відповідача суд не погоджується, виходячи із наступного.
Так, абзацом 2 частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Проте, наведена норма Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
У відповідності до частини 1 статті стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII (в редакції на період спірних правовідносин) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності (частина 2 статті 1 Закону від 09.04.1992р. №2262-XII).
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (частина 3 статті 1 Закону від 09.04.1992р. №2262-XII). .
У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в
солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Абзацом 1 частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз вищенаведених норм свідчить, що під переведенням з одного виду пенсії на інший у вищенаведеній частині 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розуміється саме переведення з одного виду пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначеної на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на інший із цих видів (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника) у межах цього ж Закону.
Натомість, судом встановлено, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років на умовах зовсім іншого закону - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії та нормами якого застосування показника середньої заробітної плати (доходу) при призначення пенсії взагалі не передбачено. Після звільнення з військової служби позивач продовжувала працювати і сплачувати відповідні страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та досягши певного віку набула право на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, 23.09.2016 року позивач звернувся вперше за призначенням пенсії на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не для її перерахунку або переведення з одного виду на інший, а тому наведені відповідачем положення частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до вказаних правовідносин не застосовуються.
Вищенаведене знаходять своє підтвердження у висновках Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладених у постанові від 31 березня 2015 року по справі № 21-612а14.
Частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
На підставі Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 01.02.2008р. №4-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2008 р. за №146/14837, Пенсійним фондом України були затверджені наступні показники заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за рік: за 2013 рік - 2979,46грн.; за 2014 рік - 3149,45грн.; за 2015 рік - 3661,41грн., а показник середньої заробітної плати за 2013, 2014, 2015 три роки - 3263,44грн.
Таким чином, у відповідності до вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен був провести нарахування позивачу пенсії за віком при її призначенні з 07.06.2016 року із застосуванням показника середньої зарплати за три останні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, який становить 3263,44грн.(2013-2015рр.).
Згідно наданих відповідачем листа від 28.10.2016 року №20-П/02-11 та письмових заперечень, в частині позову щодо не зарахування заробітку (доходу) позивача за період служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року, відповідач обґрунтував свою позицію посиланням на зміст певних положень статей 24 та 40 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відсутністю відповідних даних у системі персоніфікованого обліку.
Так, у відповідності до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закон від 09.07.2003 року №1058-IV) заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частиною 1 статті 40 Закону від 09.07.2003 року №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Частиною 4 статті 24 Закону від 09.07.2003 року №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон від 09.07.2003 року №1058-IV набрав чинності 01.01.2004 року, а отже період служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 року по 31.12.2003 рік повинен враховуватись до страхового стажу на умовах, передбачених законодавством, що діяло до введення в дію Закону від 09.07.2003 року №1058-IV, тобто на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.
Систему персоніфікованого обліку було вперше введено Указом Президента України 04.05.1998р. №401/98 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування», а також прийнятою на розвиток цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 р. №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування».
Пунктом 3 наведеної постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 р. №794 було встановлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01 липня 2000р. за даними системи персоніфікованого обліку.
Наведеними актами про організацію персоніфікованого обліку на період спірних правовідносин у цій частині позову (тобто з 01.07.2000р. по 31.12.2003р.) не було передбачено ведення персоніфікованого обліку щодо військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, оскільки у цей спірний період діяла спеціальна норма Закону України «Про пенсійне забезпечення».
А саме, статтею 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
У відповідності до пункту «в» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Виходячи із вищенаведених норм законодавства суд приходить до висновку, що всі види грошового забезпечення одержані позивачем в період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000р. по 31.12.2003р. відповідач зобов'язаний був врахувати при визначенні розміру її пенсії, оскільки у цей період застосуванню підлягали не норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не набрав чинності, а відповідні норми законодавства, що діяло раніше, тобто вищенаведені положення статті 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування дій відповідача в іншій частині позову щодо не зарахування при розрахунку пенсії до страхового стажу періоду проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 року по 31.12.2013 року, а також не зарахування заробітку (доходу) позивача за цей період служби, відповідач посилався на відсутність у системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж та грошове забезпечення.
Слід зазначити, що на період спірних правовідносин в цій частині позову набув чинності та діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, проведений судом аналіз пенсійного законодавства свідчить, що в період дії згаданого Закону від 09.07.2003 року №1058-IV з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року діяв перехідний період, під час якого військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ не підлягали загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а компенсація та облік страхових внесків стосовно вказаної категорії громадян відбувались у спеціальному порядку, визначеному прикінцевими положеннями Закону від 09.07.2003 року №1058-IV
Так, у відповідності до абзацу восьмого пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 року №1058-IV передбачено, що зарахування періодів військової служби до страхового стажу осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб інших військових формувань, що утворюються відповідно до законів України, провадиться шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду.
У відповідності до підпункту 9 пункту 14 розділу XV Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 року №1058-IV (в редакції, на час спірних правовідносин) Кабінету Міністрів України було доручено щорічно передбачати в проекті закону про Державний бюджет України на відповідний рік кошти для сплати Пенсійному фонду сум несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідні роки служби щодо осіб, які не набули (не набудуть) права на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»
На виконання наведених положень Закону від 09.07.2003 року №1058-IV, постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004р. №1185 «Про реалізацію деяких положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було затверджено Порядок обчислення та сплати сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не сплачених у період з 1 січня 2004р. до 31 грудня 2006р., щодо осіб, які не набули (не набудуть) право на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та осіб, звільнених з військової служби, які виявили бажання отримувати пенсію в порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Порядок).
За змістом пунктів 1 та 2 наведеного Порядку передбачено, що обчислення та сплата сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо осіб, які проходили службу у Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах внутрішніх справ та інших органах, утворених відповідно до законів України, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які, зокрема, набули право на отримання пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виявили бажання отримувати пенсію в порядку і на умовах, передбачених Законом України
«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - суми страхових внесків обчислюються за кожен місяць служби окремо виходячи із сум грошового забезпечення, що були нараховані особі за відповідні періоди служби. Суми страхових внесків обчислюються на підставі виданих військовими частинами, військовими комісаріатами та іншими уповноваженими на це органами довідок про нараховані суми грошового забезпечення за формою, що встановлюється правлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 9 Порядку також передбачено, що інформація про періоди проходження служби та одержані доходи вноситься до системи персоніфікованого обліку відповідним управлінням на підставі вищезазначених документів, виданих військовими частинами, військовими комісаріатами та іншими уповноваженими на це органами.
Вищенаведений аналіз свідчить, що в період спірних правовідносин з 01.04.2004 року по 31.12.2006 року сплата відповідних страхових внесків військовослужбовцями та особами начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ не здійснювалась, а зарахування періодів служби цієї категорії громадян відбувалось шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду, на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення, виданих військовими частинами та іншими уповноваженими на це органами При цьому, держава взяла на себе зобов'язання передбачати кошти на відповідні дотації в Державному бюджеті України.
У матеріалах справи міститься довідка про заробітну плату позивача за період з січня 2001 року по грудень 2006 року для обчислення пенсії, видана ГУ МВС України в Запорізькій області, яку за твердженням позивача було надану відповідачу при призначенні пенсії. Факт надання вказаної довідки до органів пенсійного фонду відповідачем не заперечувався.
Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що період служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року повинен був бути зарахований як до страхового стажу, так і для врахування доходів при обчисленні розміру пенсії.
Щодо іншого спірного періоду з 01.01.2007 року по 31.12.2013 року суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону від 09.07.2003 року №1058-IV визначені, зокрема, наступні терміни, які вживаються в такому значенні:
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;
Вперше військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (крім військовослужбовців строкової військової служби) були включені до переліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню з 01.01.2007 року відповідно до статті 100 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», норми якої в подальшому було закріплено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 03.04.2007р. №857-V (в подальшому - Закон від 03.04.2007р. №857-V), пунктом 2 розділу І якого, були внесені відповідні зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
А саме, пунктом 17 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції вищезазначеного Закону від 03.04.2007р. №857-V) визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 03.04.2007р. №857-V) визначено, зокрема, що страхувальниками відповідно до цього закону є, зокрема, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення для осіб, зазначених у пункті 17 статті 11 цього Закону(тобто особам рядового і начальницького складу).
Судом встановлено, що у спірний період з 01.01.2007 року по 31.12.2013 року позивач проходив службу та отримував доходи (грошове забезпечення) у Головному управлінні МВС України в Запорізькій області.
Отже, у відповідності до вищенаведених положень Закону від 09.07.2003 року №1058-IV у період з 01.01.2007 року по 31.12.2013 року між Головним управлінням МВС України в Запорізькій області - страхувальником, позивачем - застрахованою особою та Пенсійним фондом України - органом уповноваженим здійснювати керівництво та управління солідарною системою, виникли та тривали правовідносини із відповідними, визначеними законодавством, правами та обов'язками.
В обґрунтування виконання покладених обов'язків Головним управлінням МВС України в Запорізькій області до відповідного органу Пенсійного фонду України - відповідачу у цій справі було надано довідку №210 від 07.09.2016 року, яка підтверджує нарахування позивачу певних сум доходів (грошового забезпечення) у спірний період, а також утримання та сплату з цих доходів відповідних страхових внесків. Факт надання відповідачу зазначеної довідки ним не заперечується.
Проте, в обґрунтування виконання обов'язків покладених законодавством на відповідача, як на відповідний орган Пенсійного фонду України, суду не було надано жодних доказів.
У відповідності до частини 1 статті 58 Закону від 09.07.2003 року №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Так, абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У відповідності до частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, частиною 1 статті 12-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» також передбачено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
У відповідності до частини 2 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка.
У відповідності до частини 4 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.
У відповідності до абзацу 1 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, передбачено, що для підтвердження стажу за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
У відповідності до абзацу 1 підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ вищенаведеного Порядку, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.
Отже, ведення персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є виключною компетенцією та обов'язком органів Пенсійного Фонду України, а тому ненадання структурним підрозділом Пенсійного фонду, відповідальним за ведення персоніфікованого обліку, відповідних довідок на підтвердження стажу та заробітної плати, в тому рахунку через відсутність даних у персоніфікованому обліку, особи , яка є застрахованою, при наявності належних доказів сплати страховиком усіх відповідних страхових внесків, не може бути підставою для обмеження прав цієї застрахованої особи.
У відповідності до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо того, що страхувальником у період з 01.01.2007 року по 31.12.2013 року не були сплачені відповідні страхові внески. Більш того, у своїх запереченнях на позов у цій частині відповідач не ставив під сумнів достовірність відомостей, зазначених у довідках виданих страхувальником щодо доходів (грошового забезпечення) нарахованого позивачу у спірний період та сплати страхових внесків, а лише наполягав на відсутності механізму персоніфікації відповідних даних щодо військовослужбовців у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування,
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 1 статті 40 наведеного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Статтею 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.
Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що період служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.01.2007р. по 31.12.2013р. також повинен був бути зарахований як до страхового стажу, так і для врахування доходів при обчисленні розміру пенсії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при вчиненні передбачених законодавством дій щодо призначення пенсії ОСОБА_1 відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин.
Виходячи із вищевикладеного, керуючись ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 41, 69-71, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя при визначенні розміру пенсії за віком при її призначенні 23.09.2016 року ОСОБА_1 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо: застосування показника середньої заробітної плати за 2011, 2012, 2013 роки у розмірі 2700,98 грн., не зарахування заробітку (доходу) ОСОБА_1 за період служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 року по 31.12.2013 рік, а також щодо не зарахування періоду служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 року по 31.12.2013 рік до загального страхового стажу.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя нарахувати пенсію за віком при її призначенні ОСОБА_1 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року її зверненню за пенсією (2013 - 2015 роки), який становить 3263,44грн., зарахувати додатково до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження нею служби в органах
внутрішніх справ з 01.01.2004 року по 31.12.2013 року та заробіток (грошове забезпечення) за період служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 року по 31.12.2013 року, а також провести відповідний перерахунок та доплату ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії (різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією) з дня її призначення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя: Ісаков Д. О.