Єдиний унікальний номер 243/1890/15-к
Номер провадження 11-кп/775/425/2017
01 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю
секретаря: ОСОБА_4
прокурора: ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , -
Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Святогірська Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Згідно вироку, 21.07.2013 року близько 15 годин 50 хвилин ОСОБА_6 , керуючи технічно справним мотоциклом марки «КМЗ ДНІПРО 11» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 80 км/годину разом з пасажиром ОСОБА_8 , яка знаходилась на задньому пасажирському сидінні, по автодорозі «м. Слов'янськ - с. Пришиб» з боку автодороги «Київ - Харків - Довжанськ» у напрямку с. Сидорове Слов'янського району. На шляху прямування на відстані 4000 м від автодороги «Київ - Харків - Довжанськ» ОСОБА_6 , маючи об'єктивну можливість бути уважним, спостерігати та врахувати дорожню обстановку, діючи необережно у порушення вимог п.10.1 та п.12.1 Правил Дорожнього руху України, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не впоровся з керуванням мотоциклу, виїхав на праве узбіччя вказаної автодороги, де допустив наїзд на залізобетонну опору огородження дороги, з'їхав у правий кювет, та допустив перекидання.
В результаті ДТП пасажиру мотоцикла ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя під час їх заподіяння.
В апеляційній скарзі від 10.12.2015 року обвинувачений ОСОБА_6 просив вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання, застосувавши до нього вимоги ст. 75 КК України. На обґрунтування своїх вимог вказує, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину та його особі. Суд не прийняв до уваги факт відшкодування шкоди потерпілій. Також оскаржував фактичні обставини справи.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 змінив апеляційні вимоги, не оспорюючи фактичних обставин справи просив пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України. На обґрунтування своїх вимог вказує, що вину у скоєному злочині визнав повністю, щиро розкаявся, потерпіла до нього будь-яких претензій не має.
Потерпіла ОСОБА_8 та представник потерпілої ОСОБА_9 до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та захисника, які наполягали на задоволені апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого, підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Фактичні обставини вчинення злочину, винуватість ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України будь-ким із сторін кримінального провадження не оскаржено.
На думку колегії суддів, при призначенні покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України та правові позиції, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, оскільки не в повній мірі врахував фактичні обставини та характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку та всі відомості про особу обвинуваченого.
Так судом першої інстанції при призначені покарання ОСОБА_6 враховано те, що обвинувачений характеризується позитивно за місцем мешкання та за місцем роботи, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, обтяжуючих обставин не встановлено.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Колегія суддів звертає увагу на те, що злочин, передбачений ст. 286 КК України характеризується необережною формою вини.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 повністю визнав вину, щиро розкаявся. Потерпіла будь-яких претензій до нього не має.
Згідно журналу судового засідання та технічного запису судового засідання суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_8 на призначенні покарання у виді реального позбавлення волі не наполягала. На час розгляду справи як в суді першої інстанції так і на час розгляду апеляційної скарги потерпіла будь-які позовних вимог не заявила.
Із наданих стороною захисту документів вбачається, що на теперішній час ОСОБА_6 працює, за місцем роботи та мешкання характеризується позитивно.
За інформацією Слов'янського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 05 травня 2017 року, за період перебування на обліку ОСОБА_6 будь-яких застережень за невиконання обов'язків не отримував, порядок та умови відбування покарання не порушував.
Вказані вище нові позитивні обставини щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 , а також суспільну небезпеку скоєного злочину, форму вини, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що його виправлення можливе без реального відбування основного покарання, тобто вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити.
Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуваним строком на 3 роки.
Покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч. 1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: