ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.07.2017Справа №910/9855/17
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
до підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву
про стягнення 273 751,09 грн.
Представники сторін:
від позивача: Дубняк М.В. - представник за довіреністю № 127 від 12.12.2016 р.;
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: Ємець Ю.В. представник за довіреністю № 42 від 22.05.2017 р.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення 273 751,09 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (як орендодавцем), підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" в особі філії - 7 підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" (як орендарем) 27.10.2006 року укладений договір оренди № 3635 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції договору № 3635/5 від 28.11.2013 року про внесення змін) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), загальною площею 191,15 кв.м, розміщене за адресою: м Київ, проспект Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, приміщення цокольного поверху № 1 площею 71,5 кв.м., № 2 площею 48,6 кв.м., кімната № 021 площею 52,0 кв.м, вигороджена частина холу першого поверху площею 19,05 кв.м., що знаходиться на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (правонаступником якого є Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського") (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2013 року і становить 1 483 863, 00 грн. без урахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою надання поліграфічних послуг - 48,6 кв.м., ксерокопіювальних послуг та послуг комп'ютерного друку - 142,55 кв.м (71,5, 52.0, 19.5 кв.м.).
27.10.2006 року за Актом приймання передачі в оренду нерухомого майна об'єкт оренди було передано відповідачеві.
Зазначений договір не продовжувався однак відповідач до 04.04.2016 року (виселення відповідача в примусовому порядку) продовжував користуватись приміщеннями.
Враховуючи вищезазначене позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за період з 01.06.2015 року по 04.04.2016 року включно в сумі 217 105,66 грн. Окрім того позивачем нараховано відповідачеві пеню у сумі 6 345,43 грн., 3 % річних у сумі 9 260,43 грн. та індекс інфляції у сумі 41 039,57 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.07.2017 року.
21.07.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 21.06.2017 р.
Представник відповідача 24.07.2017 року в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.06.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул. Боженка, будинок 86Б, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 21.06.2017 року є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник третьої особи у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (як орендодавцем), підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" в особі філії - 7 підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" (як орендарем) 27.10.2006 року укладений договір оренди № 3635 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Згідно п. 4.1. положення про філію - 7 підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" філія не є юридичною особою, тому позивач правомірно звертається з вимогами до підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", яке відповідає за зобов'язаннями філії.
Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції договору № 3635/05 від 28.11.2013 року про внесення змін) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), загальною площею 191,15 кв.м, розміщене за адресою: м Київ, проспект Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, приміщення цокольного поверху № 1 площею 71,5 кв.м., № 2 площею 48,6 кв.м., кімната № 021 площею 52,0 кв.м, вигороджена частина холу першого поверху площею 19,05 кв.м., що знаходиться на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (правонаступником якого є Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського") (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2013 року і становить 1 483 863, 00 грн. без урахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою надання поліграфічних послуг - 48,6 кв.м., ксерокопіювальних послуг та послуг комп'ютерного друку - 142,55 кв.м (71,5, 52.0, 19.5 кв.м.).
10.04.2014 сторони уклали договір №3635/05 про внесення змін до, відповідно до якого внесли зміни, зокрема в т.ч., до п.п. 1.1., 3.1.,3.2 договору.
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 10.1. договору цей договір є укладеним строком на 11 місяців, що діє з 27.10.2006 року по 27.09.2007 року.
П. 10.5. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Пунктами 2.4.-2.5. договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання Акта приймання-передачі. Орендар зобов'язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.
Сторони погодили, що згідно п.п. 3.1., 3.2 договору (в редакції договору № 3635/05 від 28.11.2013 року про внесення змін) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та продукції її розподілу, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) та змінено за згодою сторін, відповідно до п. 1. ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2013 року 17 255,32 грн. Орендна плата за перший місяць оренди серпень 2013 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень місяць 2013року.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Приписами п. 3.3. договору встановлено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача р/р 35227023000199, КПКВ 22014302201430; ЗКПО 02070921; МФО 820019, УДК м. Києві.
Таким чином, у разі невиконання обов'язку, передбаченого п. 3.3. договору, відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання перед позивачем, враховуючи умову п. 3.3. договору, відповідно до якого саме позивачу сплачується 50% орендної плати на його розрахунковий рахунок
Крім того, пунктом 5.2 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, який погоджується балансоутримувачем.
На виконання умов договору 27.10.2006 року за Актом приймання передачі в оренду нерухомого майна об'єкт оренди було передано відповідачеві.
Зазначений договір не продовжувався однак відповідач до 04.04.2016 року (виселення відповідача в примусовому порядку) продовжував користуватись приміщеннями.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Рішенням господарського суду міста Києва за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут " до підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" у справі 910/10224/15 винесено рішення від 22.06.2015 року, яке вступило в законну силу 30.11.2015 року, про стягнення з відповідача заборгованості за вищезазначеним договором.
Позивач зазначає, що за період з 01.06.2015 року по 04.04.2016 року включно відповідач не оплачував орендну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 217 105,66 грн.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки відповідач всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами договору, не виконав своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати у строки передбачені договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 217 105,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 6 345,43 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У відповідності до п. 3.5. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 6 345,43 грн. грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 9 260,43 грн. та індекс інфляції у сумі 41 039,57 грн.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком 3 % річних у сумі 9 260,43 грн. та індекс інфляції у сумі 41 039,57 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2 ст. 49, ст. 75, ст. ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"
(03150, м. Київ, вул. Боженка, буд 86-Б; код ЄДРПОУ 30382690) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 37; код ЄДРПОУ 02070921) заборгованість у сумі 217 105 (двісті сімнадцять тисяч сто п'ять) грн. 66 коп., пеню в розмірі 6 345 (шість тисяч триста сорок п'ять) грн. 43 коп., 3 % річних у сумі 9 260 (дев'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 43 коп., індекс інфляції у сумі 41 039 (сорок одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 57 коп., та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4 106 (чотири тисячі сто шість) грн. 27 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 03.08.2017 року.
Суддя С.М. Мудрий