04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" серпня 2017 р. Справа№ 927/18/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017р.
по справі № 927/18/17 (суддя - Бобров Ю.М.)
за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: Чернігівської обласної державної адміністрації
до 1. фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
2. Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області
третя особа 1. на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області
третя особа 2. на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Черниська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області
про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017р. по справі №927/18/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір оренди землі, укладений 26 лютого 2007 року між Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, водного фонду, наданої для риборозведення, загальною площею 2,3736га, що знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, за межами населеного пункту, зареєстрований у Чернігівському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 26 лютого 2007 року за № 040783900003. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 повернути Чернігівській обласній державній адміністрації Чернігівської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення водного фонду, загальною площею 2,3736 га, що знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, за межами населеного пункту, до державної власності шляхом підписання акту приймання-передачі.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2017р. по справі №927/18/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. відновлено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Прокуратура Чернігівської області заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.
Розпорядженням №09-53/2037/17 від 31.05.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/18/17 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., який не є суддею-доповідачем у справі, у відпустці.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 31.05.2017р., в зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., який не є суддею-доповідачем у справі, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І., Отрюх Б.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження у визначеному складі суду.
Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.
Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Черниська сільська рада Чернігівського району Чернігівській області своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9. цього пункту постанови.
За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
26.02.2007р. між Чернігівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для риборозведення, яка знаходиться на території Чернишської сільської ради Чернігівського району та області. /а.с. 17/.
Згідно п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,3736 га, у тому числі 1,0000 га під ставками, 1,3736 сіножаті.
Згідно п. 5. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.
Договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 8. договору).
Порядок та розмір сплати орендної плати встановлено у п. 9 договору.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) - обов'язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Таким чином, встановлення грошової оцінки земель є обов'язковим для договору оренду землі.
Згідно листа Управління Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області від 19.09.2016р. №10-28-99.3-5051/2-16 нормативна грошова оцінка ФОП ОСОБА_2 не розроблялась та не затверджувалась.
Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області листом від 21.06.2016р. №02-15/1233 повідомила відповідача 1. про необхідність укладення додаткової угоди до діючого договору оренди.
Доказів укладення додаткової угоди, або внесення змін до спірного договору, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
За таких обставин, позов документально обґрунтований, підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017р. у справі №927/18/17.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2017р. у справі №927/18/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №927/18/17 повернути до місцевого господарського суду.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Б.В. Отрюх
Т.І. Разіна