04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" серпня 2017 р. Справа№ 910/14098/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Зеленіна В.О.
за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Дядюк Є.М. довіреність № 1-ю від 13.01.17
від відповідача: Левченко С.М. довіреність № 030317-04/р-122 від 03.03.17
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрпошта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року
у справі № 910/14098/16 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт"
до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта"
про стягнення 101 350,73 грн., -
Публічне акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, з урахуванням пояснень, які судом першої інстанції розцінено як заяву про зменшення позовних вимог та просило стягнути збитки у вигляді вартості поставленого, але неповернутого у строк товару, які виникли внаслідок невиконання умов договору комісії у сумі 60 187,91 грн., 3776,37 грн. 3% річних за період з 31.12.2014 р. по 22.07.2016 р. та інфляційних втрат у сумі 37386,46 грн. за період з січня 2015 року по червень 2016 року (т. І, а.с.5-8, т.ІІІ,а.с. 128-129).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі № 910/14098/16 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Укрпошта" на користь ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" збитки у розмірі 60 187,91 грн. та витрати по сплати судового збору у розмірі 1 085,97 грн. В іншій частині позову відмовлено (т.IІІ, а.с.239-246).
23 червня 2017 року ПАТ "Укрпошта" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі №910/14098/16, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині залишити рішення суду без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі №910/14098/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Зеленіна В.О.
10 липня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі №910/14098/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Зеленіна В.О. та призначено до розгляду на 01 серпня 2017 року.
У судовому засіданні 01 серпня 2017 року представник ПАТ "Укрпошта" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" в судовому засіданні 01 серпня 2017 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
05 лютого 2014 року між ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" (далі - позивач), як комітентом та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (правонаступником якого є ПАТ "Укрпошта", що підтверджується п. 1.1 Статуту т.ІІІ, а.с. 167) (далі - відповідач), як комісіонером укладено Договір Комісії № 851-25 (далі - Договір), відповідно до умов якого комісіонер за дорученням комітента за плату здійснює реалізацію господарських товарів від свого імені за рахунок комітента (т.І, а.с. 15-21).
Відповідно до п. 10.1. Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з п. 1.2. Договору обов'язки комісіонера в частині реалізації товару виконують його філії (дирекції).
Найменування та ціна реалізації товару зазначені в специфікації (додаток № 1) (п. 1.3. Договору).
Відповідно до пунктів 2.6. та 2.8 Договору грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером на розрахунковий рахунок комітента по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, але не менше ніж один раз на місяць, по закінченню звітного місяця. Остаточні розрахунки за реалізований товар здійснюється протягом 15 банківських після повернення філіями (дирекціями) комісіонера нереалізованого товару та підписання сторонами акту прийому-передачі нереалізованого товару.
Згідно з п. 5.5. Договору місце передачі товару - склади філій (дирекцій) комісіонера, вказані у додатку 3 до цього договору.
Передача товару проводиться комітентом згідно з видатковими та податковими накладними на товар (п. 5.6. Договору).
Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Частиною 1 статті 1021 ЦК України встановлено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.
На виконання умов договору комісії № 851-25 від 05.02.2014 р., позивач за період з лютого по червень 2014 року передав на комісію, а філії (дирекції) відповідача прийняли товар на загальну суму 1205300,17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладених та видаткових накладних товарів на комісію (т.І, а.с. 22-91).
Копіями накладних на повернення товару підтверджується повернення відповідачем позивачу у період з 12.03.2014 р. по 08.05.2015 р. отриманого на комісію товару на загальну суму 211647,52 грн. (т.І, а.с. 92-163).
Як вбачається зі Звітів про реалізацію товарів на умовах комісії з вересня 2014 р., Актів наданих послуг №№1-5 та Звітів комісіонера №№ 1-20, за період з 28.02.2014 р. по 30.09.2016 р. з урахуванням коригуючих звітів, відповідачем реалізовано товару на загальну суму 937622,23 грн., з яких винагорода комісіонеру складає 215720,30 грн., а відповідно перерахуванню комітенту підлягало 721901,93 грн. (т.ІІ, а.с. 168-179, т.ІІІ, а.с. 31-53).
Вказане також встановлено висновком експерта № 17500/16-45 від 12.04.2017 р. за результатами проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 р. Так само висновком експерта встановлено, що протягом квітня 2014 року-жовтня 2016 року відповідачем сплачено позивачу 721969,11 грн. (т.ІІІ, а.с. 115-121).
Сплата відповідачем позивачу 721969,11 грн. за реалізовану продукцію згідно договору комісії підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень за період з квітня 2014 року по жовтень 2016 року (т.ІІ, а.с. 52-69).
Відповідно до Актів про зарахування зустрічних однорідних вимог (№№1-13) за період з 28.02.2014 р. по 30.01.2015 р., на підставі статті 601 ЦК України, сторони дійшли взаємної згоди про припинення зобов'язань відповідача перед позивачем та позивача перед відповідачем (щодо комісійної винагороди) за договором комісії № 851-25 від 05.02.2014 р., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 211495,63 грн. (т.І, а.с. 164-176).
Враховуючи викладене, вартість переданого позивачем на реалізацію та не повернутого відповідачем товару склала 60187,91 грн. (1205300,17 /всього поставлено/ - 211 647,52 /повернуто/ = 993652,65 /лишилось на реалізації/ - 721969,11 /оплачено/ = 271683,54 - 215720,30 /зарахування в частині винагороди/ = 60187,91).
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/2040 від 31.07.2015 р. щодо повернення нереалізованого товару або сплати коштів згідно Договору комісії № 851-25 від 05.02.2014 р. у якій просив сплатити заборгованість у сумі 72511,75 грн., або протягом одного місяця з дня отримання цієї претензії повернути нереалізований за договором комісії товар (т.І, а.с. 177-178).
У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 02.08.2015 р. № 122-1769 повідомив позивача про те, що реалізацію та повернення товару відповідно до умов договору здійснюють філії, проте враховуючи неможливість отримання від Кримської, Донецької та Луганської дирекції первинних документів та інформації про залишки та реалізацію товару, відповідач не може підтвердити визначену позивачем заборгованість. Поряд з цим відповідач зазначив, що може перерахувати заборгованість у сумі 1089,62 грн. за залишки нереалізованого товару Донецької дирекції, повернути товар Луганської дирекції на суму 1063,2 грн. (без зазначення місцезнаходження товару) та перерахувати заборгованість у сумі 1210,49 грн. (т.І, а.с. 179-180).
Поряд з цим будь-яких дій з виконання умов договору відповідачем здійснено не було.
Оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення прийнятого за Договором комісії № 851-25 від 05.02.2014 р. на комісію та нереалізованого товару, позивач звернувся зі вказаним позовом та просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 60 187,91 грн., що відповідає вартості поставленого, але не повернутого товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Строк реалізації товару з моменту отримання товару філіями (дирекціями) комісіонером до 30.11.2014 р. включно (п.1.4. Договору).
Пунктом 2.7 Договору визначено, що впродовж 15 робочих днів, після закінчення строку реалізації товару філії (дирекції) комісіонера збирають із своїх структурних підрозділів нереалізований товар.
Якщо товар не реалізовано впродовж дії договору, він підлягає поверненню комітенту (п. 11.2. Договору).
Відповідно до пункту 5.8. Договору передбачено, що вивіз нереалізованого товару здійснюється за рахунок комітента.
За змістом п. 5.9. та п. 11.3. Договору комітент зобов'язаний протягом двох тижнів, з дня отримання повідомлення комісіонера, забрати зі складів філій (дирекцій) комісіонера за свій рахунок, або доручити комісіонеру здійснити повернення нереалізованого товару шляхом його пересилання посилками без оголошеної цінності. В цьому випадку комітент здійснює комісіонеру попередню оплату за пересилання посилок без оголошеної цінності, згідно з діючими тарифами поштового зв'язку, на підставі виставленого комісіонером рахунку-фактури.
Тобто за умовами Договору впродовж періоду з 30.11.2014 р. по 14.12 2014 р. філії (дирекції) комісіонера мали зібрати нереалізований товар і після цього комісіонер мав надіслати комітенту повідомлення про необхідність забрати нереалізований товар. Після цього комітент мав право на обрання подальшої поведінки, або забрати товар зі складів філій, або доручити комісіонеру здійснити повернення нереалізованого товару шляхом його пересилання.
При цьому, умови Договору комісії пов'язують обов'язок комітента забрати нереалізований товар, саме з повідомленням комісіонера про необхідність вчинення таких дій.
Поряд з цим, матеріали справи повідомлень комісіонера про необхідність вчинення комітентом дій з вивозу або пересилання нереалізованого товару - не містять.
Не містять матеріали справи і доказів виконання відповідачем вимог пункту 2.7 Договору щодо зібрання із своїх структурних підрозділів нереалізованого товару.
Крім того лист відповідача № 851-194 від 07.09.2016 р. щодо необхідності забрати нереалізований товар зі складу Луганської дирекції на суму 1063,20 грн. (т.І, а.с. 241) не є належним повідомленням позивача щодо необхідності вчинення передбачених п. 5.9. та п. 11.3. Договору дій, оскільки вказаний лист було направлено позивачу в процесі розгляду справи в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 8.1 Договору сторони цього договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору, виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійні природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, страйки, епідемія, епізоотія, війна тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання цього договору.
Сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайна письмово повідомити іншій стороні про їх настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов'язань або припинення дії договору. Зазначене повідомлення повинно бути підтверджено довідкою Торгово-промислової падати чи документами інших компетентних органів, що уповноважені посвідчувати обставини непереборної сили відповідно до чинного законодавства України, та надане стороною, яка посилається на такі обставини протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту письмового інформування про такі обставини як про причину невиконання умов даного договору (п. 8.2 Договору).
Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", що зумовило проведення терористичної операції (АТО) на сході України та з огляду на те, що розпорядженнями Кабінету Міністрів від 30.10.2014. № 1053-р, від 2.12.2015 № 1275-р. також віднесено Луганську область (м. Луганськ) до території непідконтрольній території України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Поряд з цим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення будь-яких дій щодо повідомлення позивача у порядку передбаченому п. 8.2 Договору про можливість виникнення обставини непереборної сили, які можуть вплинути на виконання договору або про фактичну неможливість виконання зобов'язань за цим Договором.
Положеннями пункту 8.3 Договору сторони визначили, що невиконання або неналежне виконання стороною пункту 8.2 договору позбавляє її права посилатися на дію обставин непереборної сили, як на підставу для невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по цьому договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сертифікат № 7469 (вих. № 204/05-4 від 05.04.2017) Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: акти тероризму на території Луганської області, щодо виконання ПАТ "Укрпошта" зобов'язань з реалізації за дорученням ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" товарів за договором комісії № 851-25 від 05.02.2014 на території Луганської області (т.ІІІ, а.с. 235), не є належним доказом письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорні обставини у визначені Договором строки.
У відповідності до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Згідно з статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із статтею 623 ЦК України, для стягнення збитків.
З огляду на викладене, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається на позивача. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Положеннями Договору сторонами визначено обов'язок філій (дирекцій) комісіонера лише в частині реалізації товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами, а нормами частини 1 статті 96 ЦК України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Таким чином, філії (дирекції) відповідача не можуть нести відповідальність за порушення зобов'язань саме відповідачем, як зобов'язаної сторони за Договором комісії № 851-25 від 05.02.2014 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що протиправність поведінки відповідача полягає у неналежному виконанні договору в частині зібрання нереалізованого товару та повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що вплинули на виконання відповідачем зобов'язань за договором; вказані дії (бездіяльність) спричинили завдання позивачу збитків у розмірі 60 187,91 грн. (у вигляді вартості переданого на комісію, але не повернутого (втраченого) товару), що в свою чергу також свідчить про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 60 187,91 грн., які поніс позивач, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 60 187,91 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача 3 776,37 грн. 3 % річних та 37 386,46 грн. інфляційних втрат.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Поряд з цим, у пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках /…/ відшкодування збитків та шкоди /…/ оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав."
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 776,37 грн. 3 % річних та 37 386,46 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню оскільки такі суми позивачем нараховано на заявлену до стягнення суму збитків.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі №910/14098/16 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі №910/14098/16 задоволенню не підлягає.
Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі №910/14098/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі №910/14098/16 залишити без змін.
3. Справу №910/14098/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.В. Агрикова
В.О. Зеленін